Die Welt: Україна несе на собі частину провини за своє горе
За останні 25 років Україна так і не вдалося здійснити демократичні перетворення, пише кореспондент німецької газети Die Welt Томас Шмід.
"Свій історичний шанс України упустила ще в 1989 році, - упевнений журналіст. - Не можна сказати, що існуючі тоді держави Польща, Угорщина, Чехословаччина, а також ще не існували держави Балтії пройшли через арку свободи без будь-яких труднощів: на їх шляху були роки і десятиліття невдач і бід, але всі вони йшли курсом на зміни і в результаті сформували більш-менш стабільні суспільства, чиї громадяни живуть у більш-менш правових демократичних державах з ринковою економікою". "Але в Україні цього не сталося", - констатує Шмід. Хоча на заході України протягом довгого часу діяв національний рух за незалежність, здобуття незалежності в 1991 році стало "справою рук старої політичної еліти, після чого країна занурилася в посткомуністичну добу".

Майже у всіх країнах колишнього Варшавського договору, йдеться далі, були - де сильні, де слабкі - антикомуністичні рухи з одного боку і колишні апаратники, які виступали за проведення реформ, - з іншого. Їх протистояння один з одним "породило нову політичну модель, в якій не могли перемогти ні демократи-правозахисники, ні апаратники, і саме ця двоїстість забезпечувала як зміни, так і спадкоємність".

Але в Україні перемогла "спадкоємність: незважаючи на більш радикальну риторику, багато в Україні залишилося так само, як у колишні часи". Наприклад, всі спроби перетворити юстицію в надійний стовп правого держави розбилися об опір тих, хто тримав у своїх руках апарат юстиції. Також Україні не вдалося перемогти корупцію і хабарництво. Звичаї радянських часів залишилися і в новій Україні: ті, хто бажав отримати робоче місце, дозвіл або земельну ділянку, волів йти не офіційним шляхом, а платити хабар, йдеться в статті.

Крім цього, в країні так і не з'явилися політичні партії, хоча б віддалено нагадували партії на Заході. В Україні політичні партії будуються переважно навколо олігархів. "Не випадково партія нинішнього президента України називається Блоком Петра Порошенка", - звертає увагу Шмід. Не випадково, що в Україні всі офіційні органи - уряд, міністерства, органи юстиції, спецслужби - позначаються одним поняттям "влада".

Через усе це Україна стала єдиною країною колишнього Східного блоку, в якій сталася народна революція. "Помаранчева революція" стала найпотужнішим виплеском, в якому знайшло відображення величезне бажання народу домогтися справжніх змін і надія на те, що країна стане на сучасні рейки. Однак цей революційний і ідеалістичний імпульс так і не зміг привести до зміни політики. "Це стало величезним розчаруванням, - вказує автор. - У той час як в інших країнах відбувався розвиток, в Україні нічого не змінювалося. І люди усвідомили, що вони безповоротно втратили 15 років з переломного 1989 року". Нове повстання на Майдані призвело до зміни влади.

Новий уряд і президент розгорнулися до Заходу і пообіцяли, що вони займуться повним оновленням України. Але багато активістів Майдану ставляться до цього скептично. В основному їх критика невірна, пише журналіст, проте в одному скептично налаштовані активісти Майдану однозначно мають рацію: нове політичне керівництво України, яке цінується на Заході із зовнішньополітичних причин, не виправдовує покладені на нього очікування, оскільки практично повністю сконцентроване на боротьбі з Росією і пошуку допомоги на Заході і приділяє надто мало уваги внутрішньому "виправленню" України.

Хоча деякі колишні активісти Майдану зараз є депутатами або мають посади в уряді, майже всі вони скаржаться, що не мають реальної влади в таких питаннях, як боротьба з корупцією, і всі їх дії носять символічний характер. Куди більш показово те, як поводиться президент Порошенко, говориться в матеріалі. "Можливо, він веде себе досить розумно і передбачливо, не даючи ніяких великих обіцянок демократії, - пише автор. - Однак небезпечно те, що він позиціонує себе в першу чергу не як реформатор, а як патріот". У всіх статтях для закордонних газет і у всіх інтерв'ю для зарубіжної преси він згадує про необхідні внутрішні реформи лише в самому кінці - створюється враження, що він робить це швидше для галочки.

Звичайно ж, говорити легко, а робити важко, визнає Шмід, але, як би там не було, Україна терміново потребує щось на зразок плану Маршала. "Цей план повинен бути щедрим і одночасно вимагає натомість від України і українців колосальних зусиль. А в одному пункті він повинен бути взагалі непримиренний: Україна повинна якомога швидше почати робити абсолютно все для того, щоб стати правовою державою з розділеними гілками влади і заслужити право називатися такою". А держави Євросоюзу повинні допомогти Україні технологіями і модернізаційних партнерством. Однак час іде, і рану, яку завдав Україні Путін на сході, неможливо вилікувати в короткі терміни, йдеться у статті.

"В України з'явиться шанс протистояти підступної путінської неоімперіалістичної політиці лише в тому випадку, якщо українська держава буде твердо стояти на ногах, - вважає Шмід. - Якщо ж цього не станеться, виникне реальна небезпека перетворення України під тривалим тиском Путіна в те, чого в Європі ніхто не бажає, - в таку, що не відбулася".

Інф.: facenews.ua

Коментарі