Інф. ВН  (фото УНІАН)

Сьогодні біля Кабміну пройшов велелюдний мітинг вчителів. 
Понад 5000 освітян вимагали від уряду підвищення заробітної плати на 20% та внесення справедливих змін у тарифну сітку з метою встановити перший тарифний розряд (613 грн.) на рівні мінімальної зарплати: 941 грн.
Але склалося гнітюче враження: чи не найінтелектуальніша частина суспільства вийшла просити у влади шматок хліба (читай «кістку») замість того, щоб виступити на захист рідної держави! На жаль, серед сили-силенної  всіляких транспарантів і стягів у руках мітингуючих не видно було державних прапорів.
Відповідальність освітян за долю молоді, долю майбутнього України надто висока, щоб залишатися байдужими до спрямованого нищення держави. У вирішальні моменти ніхто не повинен залишатися поза політикою. Проте учасники мітингу висловлювалися, що вони саме «поза політикою». Це хибна і небезпечна позиція, яка вигідна владі. Не потрібно забувати, що в основі політики – воля української нації, а нація є політичною за визначенням.  
Підприємці, шахтарі, письменники, вчителі…Хто наступний? Чи будемо й далі наступати на ті ж граблі, вирішуючи лише меркантильні питання, чи спільно примусимо владу виконувати волю народу або відправимо її в небуття.

   Інф. "Української правди"

Заступник генпрокурора Ренат Кузьмін підтвердив порушення кримінальної справи проти Леоніда Кучми.
"Підтверджую. Дійсно, відносно Леоніда Даниловича Кучми порушено кримінальну справу. Він підозрюється у причетності до незаконних дій та вбивства журналіста Георгія Гонгадзе і незаконних дій стосовно журналіста Подольського", - сказав Кузьмін на прес-конференції у вівторок.
"У ході розслідування основної справи про вбивство Гонгадзе виявляються всі особи, які мають стосунок до злочину. Опрацьовуються як організатори, так і посібники, можливі замовники", - додав Кузьмін.   Детальніше                   

20 березня народився Іван Мазепа - український державний, політичний і культурний діяч, гетьман Лівобережної України
 (1687—1704), гетьман Війська Запорозького обох берегів Дніпра (1704—1709).      Гетьман Іван Мазепа – визначна постать козацької доби, символ боротьби проти закабалення України.
І.Мазепа, над ім’ям якого так знущалися деякі історики, якого православні священники проклинали в усіх церквах, залишився в історії як велична особа, чиї життя і діяння сьогодні, нарешті, постали у реальному, правдивому світлі.
Ось як актуально звучать його поетичні рядки:
"Всі покою щиро прагнуть,
                                           А не в оден гуж всі тягнуть.
                                           Той направо, той наліво.
                                           А все браття: то-то диво!
                                           Не маш любви, не маш згоди...
                                           През незгоду всі пропали.

   Портал ВОЛЯ НАРОДУ публікує інтерв’ю політиків та
  авторитетних представників громадськості на найактуальніші
  теми, які є визначальними для стратегії України.
  Пропонуємо Вашій увазі відповіді на запитання ВН відомого
  юриста, кандидата юридичних наук Віталія КРЮКОВА
 
1. Яким має бути механізм контролю народу за владою?
 
 - По-перше, народ, а, точніше – політична нація, власне, має БУТИ.   Поки що – вона є політичний суб’єкт більш задекларований Конституцією України та міжнародною спільнотою визнаний, ніж явище внутрішнього буття. Тобто, - як певної цілісності – із усвідомленням своїх спільних, єдиних національних (в політичному сенсі) інтересів, вищості своєї влади, верховенства свого права, зокрема, свого права на державний бюджет, на свою територію, на надра і т.і. – її немає! Як не має в громадян і відчуття спільної історичної долі, спільної відповідальності. Поки що – це, значним чином, просто населення на певній території. І тому – як ця нація може контролювати владу, якщо її – як внутрішнього політичного суб’єкту фактично немає! Які «механізми контролю» можуть надати їй самосвідомості, самоповаги, самовідповідальності…? Вони ж тільки сприяють  відтворенню всього цього в певних політичних рішеннях та правових наслідках, а не навпаки.

   Юлія ТИМОШЕНКО, інф. "Української правди"

16 березня Генеральна прокуратура України з N-надцятої спроби дала дозвіл на мій виїзд за кордон для участі в саміті Європейської народної партії, що відбудеться 24 березня в Брюсселі ...
Це наша маленька, але перемога. Перемога не в тому конкретному факті, що "Тимошенко їде до Брюсселю", а в тому, що ця влада вже не може закривати на очі на реакцію цивілізованого світу, на його оцінку стосовно того, що сьогодні відбувається в країні. Вона змушена, хай з примусу та з несхочу, але бодай тримати ілюзію якоїсь мінімальної показової демократії.   Детальніше

  Детальніше Д   

    Інф. партії "Наша Україна"

«Народні депутати від партії «Наша Україна» виступають категорично проти паразитуючого кошторису Верховної Ради на 2011 рік» – заявив Голова політради партії «Наша Україна» Валентин НАЛИВАЙЧЕНКО.
«Кошторис Верховної Ради в розрахунку на одного народного депутата щомісячно становить 181 тис. грн. Офіційний прожитковий мінімум та мінімальна заробітна плата для звичайного громадянина – близько 1 тис. грн. Мінімальна пенсія – 750 грн. Це - кричуща, дика несправедливість у розподілі бюджетних видатків», – наголосив В.Наливайченко.   Детальніше           (Див. також тут)
Детальніше 

  Сергій ЛЕЩЕНКО, "Українська правда"

Щонайменше 700 тисяч гривень - таку суму грошей українські платники податків щороку виділяють на одного з 450 депутатів.
700 тисяч на кожного - незалежно від того, хто ця людина, і як вона потрапила до парламенту, кнопкодав це чи олігарх, чи добропорядний законодавець, чи це Рінат Ахметов або його водій Володимир Мальцев, або Юра Єнакіївський, або Михайло Чечетов, або Ірина Бережна, або сестра Льовочкіна, або Юрій Кармазін, або Петро Симоненко чи сам Володимир Литвин.
Кошторис парламенту з докладним розподілом того, куди ідуть кошти бюджету, є ледь не секретним документом. Минулого року, коли ухвалювали цей фінансовий розпис, його навіть не роздавали на руки народним депутатам.   Детальніше
 

  Частина 2 (частину 1 див. тут):
  Підсумки  2010 р. та завданння українства

  Роман ЧЕРНІГА, доктор фізико-математичних наук, для ВН

У лютому минув перший рік  відтоді, як  біло-голуба влада реалізовує своє   гасло «Будуємо нову країну». Нагадаю, що в 2010 р. цим  слоганом  була обвішана  вся Україна, в Києві ще й досі можна побачити більдборди з цим претензійним  лозунгом.  Настав час підбити річні  підсумки.
Природно, що розпочати  варто з спіхів  в економіці та підвищенні рівня життя народу, адже ПР завжди наголошувала, що саме в них справжня  команда професіоналів. З економікою явно не склалося, бо головний економічний показник, ріст ВВП країни,  виявився ганебно низьким: це лише 4,2 відсотка (офіційні  дані Держкомстату ).   В ухваленому бюджеті на 2011 р.   передбачено  4,5 відсотка. З такими щорічними темпами росту ВВП  докризовий рівень ВВП 2008 року буде досягнуто лише в 2013р. ( в 2009 р. було падіння ВВП  на 15 відсотків). Нагадаю, що В.Янукович у передвиборчих обіцянках наголошував, що економіка є основою всього і обіцяв вивести Україну до двадцятки країн світу з найвищим ВВП. Зрозуміло, що та обіцянка  була розрахована лише на «лохів», але на такий низький ріст ВВП  у 2010 р. «донецькі» явно не сподівалися.

Наступного року виповниться 300-та річниця від Дня народження Жан-Жака Руссо (1712-1778) – французького філософа-просвітителя, письменника і композитора, одного з найвидатнішихи мислителів епохи Просвітництва. Пере­конання мислителя зумовили специфіку його державно-правових поглядів, які він найбільш повно висвітлив у працях «Про суспільний договір» та «Міркування про причини і підстави нерівності». Основою політико-правової концепції Руссо була ідея народного суверенітету, яка актуальна й сьогодні. Ось як, зокрема, розмірковував Руссо про ВОЛЮ НАРОДУ:
"Кожен з нас передає в загальне надбання і ставить під вище
керівництво загальної волі свою особистість та всі свої сили, і в
результаті для нас усіх разом кожен член перетворюється в нероздільну частину цілого.
При цьому під «загальною волею» мається на увазі не сума воль або інтересів усіх окремих людей, а воля народу як істинного суверена політичної влади. Своє право суверена влади народ не передає конкретним правителям, якими б вони не були.
Будь-які правителі – суть уповноважені народу, покликані слугувати йому. Якщо виникає зворотна ситуація, народ має право змінити форму правління, позбавити правителів їх повноважень, відмовитись виконувати їхні рішення, замінити їх".

Портал ВОЛЯ НАРОДУ публікує інтерв’ю політиків та
авторитетних представників громадськості на найактуальніші
теми, які є визначальними для стратегії України.
Пропонуємо Вашій увазі відповіді на запитання ВН
Володимира БОГАЙЧУКА, редактора сайту «Слово і діло»
(www.slovoidilo.com), члена Комісії Людських та Громадянських Прав СКУ, депутата Київради 1990-1993 рр.

1. Яким має бути механізм контролю народу за владою?

- В ідеальному варіанті має існувати три типи механізму контролю: попередній. поточний і заключний контроль. Кожен тип контролю має мати своє завдання та методи (програми) усунення відхилення. Для ефективної роботи механізму контролю необхідно дотримання наступних принципів: адекватність сприйняття (зрозумілість), своєчасність, наочність і тотальність.
В Україні одним з вузьких місць в реалізації механізму контролю народу над владою є практична відсутність контролера: народу. Бо в розрізі поставленого питання декілька сотень українців, що вийшли з плакатами на захист права своїх дітей навчатися українською мовою та чотири українця, що в судах намагаються захистити право на українську мову в Україні – це ще не народ.
Тай інші реалії свідчать, що контролер в Україні ще відсутній.