Ми отримуємо непотрібного політика і втрачаємо хорошого журналіста - Юрій Луканов

- На жаль, на мій погляд, у суспільстві існує установка. І абсолютно неправильна, тому що політика - це найвища сходинка в соціальній ієрархії. Не розумію, чому так вважають, адже сьогодні політик став символом продажності, а народного депутата нинішнього парламенту можуть запросто й камінням десь на базарі у Львові закидати.

А слова тележурналіста Наталії Соколенко про те, що вона пішла в кандидати в нардепи, щоб проводити журналістські розслідування та змушувати владу реагувати на них, просто смішні. Журналіст повинен більше писати цих самих розслідувань, а не просиджувати години в залі парламенту.

Словом, політика себе дискредитувала так, що далі нікуди. Йти в політику з ідеалістичних міркувань сьогодні просто напросто немає сенсу. Інша справа, що в депутатів такі зарплати, які журналістам і не снилися. Згадаймо, був такий журналіст Андрій Шевченко - особа 5 каналу, рупор «Помаранчевої революції». І став Андрій депутатом, причому від правлячої тоді партії. І який результат його занять політикою? Вельми сумний, хіба не так? А хорошого журналіста суспільство втратило.

- Якщо журналісти йдуть у політику, щоб поліпшити своє життя, то чому партії їх беруть?

- Через те, що у лідерів політичних партій немає ідей. Що таке передвиборна боротьба? Це, перш за все, нові ідеї. Наприклад, як дати можливість заробляти не тільки олігархам, а й середньому класу. Скільки платити податків: всім однаково або олігархам значно більше? Якщо партія пропонує виборцю обговорювати ідеї, їй не потрібні в списках журналісти.

Ось, наприклад Костянтин Усов. Він провів гучне розслідування, став упізнаваною особою для суспільства. Опозиція і «підсовує» його кандидатуру виборцям, мовляв, милуйтеся, які ми хороші й демократичні. Це як у шоу-бізнесі, коли замість якісного виконання пісні, змістовного тексту слухачеві пропонуються гарні груди й розкручене обличчя. А як людина заспіває, це вже справа інша ...

Думаю, сьогодні в суспільстві існує така парадигма - опозиція йде до влади не з метою змінити систему або владу, а з метою замінити нинішніх можновладців біля годівниці і, відповідно, зайняти їх місце під сонцем. Громадянське суспільство в країні ще відносно слабеньке, і журналістам не змінити цю парадигму. Так, виборець отримає ряд нових осіб у парламенті, але журналісти нічого не зможуть змінити в існуючій владній системі. Так що ми отримаємо ще одного нікому не потрібного політика і, на жаль, втратимо хорошого журналіста.

- А навіщо йти в політику Таїсії Повалій?

- Упевнений, жінці заплатили. Навіщо їй палити своє реноме на Партії Регіонів? Вакарчук і Руслана побули трохи нардепами і повернулися до свого ремесла. А Повалій вирішила балотуватися ... Можливо, її цікавить монополька влади у сфері телебачення. Може бути й таке.

- Втративши відразу стільки провідних журналістів, ми прискоримо процес деградації, який захопив журналістику. Адже йдуть дійсно акули пера, які зуміли зробити собі ім'я і завоювати популярність у суспільстві. А хто ж буде вчити молодих журналістів?

- Так, це проблема. Я якось був на семінарі в Англії, в Оксфорді. Це старовинне місто, там буквально кілька нових будинків. Було спекотно, я запитав, чому в будинках не встановлюють кондиціонери. Англійці були дуже здивовані запитанням: адже це старовинний будинок, і не можна його модернізувати. Все має бути так, як було. Зруйнувати адже легше, ніж зберегти. В Англії, країні старої демократії, існує так звана передання традиції. У нас такого немає. Після мене хоч потоп, і це дуже погано.

Ось, наприклад, нашу журналістську профспілку створювали свого часу Єгор Соболєв, Михайлина Скорик, Геник Глібовицький. Скільки я їх не просив потім взяти участь в роботі спілки, допомогти нам - ні в яку. От якщо без мене - нехай пропадає. Безумовно, від такої традиції загальний рівень журналістики страждає. От і потрапляє в телевізійний пул тільки певна обойма журналістів, яких просто смішно слухати. Але вони всіх влаштовують, беруть участь у телепередачах і світяться на публіці. А хороші журналісти, дійсно профі, ті ж Сергій Грабовський, Ігор Лосєв, Дмитро Гнап, в обойму не потрапили, їх ніхто особливо і не знає.

Стан сучасної журналістики - дзеркало того, що відбувається сьогодні в суспільстві. Усе ж журналістика не повністю лягла під господарів ЗМІ, і якесь бродіння відбувається.

Розмовляла Олена Талаєва

Інф.: News24UA  

Коментарі