altОлесь ГРИБ, громадський діяч, для Волі народу

3-го лютого у чергову п’ятницю чергового "Шустер лайв" телеглядачі змогли довідатись про зневажливе ставлення колишнього Президента України Леоніда Кравчука до українського народу, який за Конституцією України (ст. 5) є носієм суверенітету і єдиним джерелом влади. Наводжу ключові слова з гострої дискусії в ефірі програми між Л. Кравчуком та головою партії «Свобода» Олегом Тягнибоком:
О. Тягнибок: Конституція буде тільки тоді легітимною... як би вона не ухвалювалася… коли народ визнає ту Конституцію. У нас є п’ята стаття Конституції, яка чітко говорить, що носієм суверенітету, єдиним джерелом влади є народ. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові. І не може бути узурпованим державою, органами або посадовими особами…

Нам потрібна легітимна Конституція. Народ повинен як основне джерело влади обирати Конституційну асамблею, народ повинен проголосувати за конституційні принципи, а потім, після того, як ця Конституційна асамблея сформулює ці принципи, основний закон, – ще раз провести референдум і проголосувати, чи так, чи ні, стосовно цієї Конституції.

Л. Кравчук: Не можна взяти 5-ту статтю, керуючись, що народ є джерелом влади. І нехай робить що хоче

О. Тягнибок: Тобто вибори народу і народовладдя – це волюнтаризм?

Л. Кравчук: Це повний волюнтаризм. Повний.

С. Шустер (звертаючись до О. Тягнибока): Ну, это популизм точно. Чистый популизм.

Л. Кравчук: Абсолютно.

Тобто, в розумінні Кравчука О. Тягнибок здійснив неабиякий  небезпечний політичний  крок, і наймення тому крокові – «популізм», від латинського слова «popolo», що перекладається як «народ». Як бачите, звинувачення  Олега Тягнибока Л. Кравчуком у популізмі ґрунтується на посиланні п. Олега ... на  5 статтю чинної Конституції, яка визначає народ як «єдине джерело влади». Ось де «популізм» у чистому вигляді! Нарешті сказано слово істини!
Дивна двозначність: пан Л.Кравчук цитує  Конституцію України як документ найвищої інстанції, але не дозволяє цього робити іншим. Та найголовніше, що пан Кравчук потоптався по ключовій статті Конституції про народовладдя!
А коли ще й ведучий телепередачі Савік Шустер на знак абсолютної правоти екс-президента, порушуючи нейтралітет ведучого, додає,  скрутно  розвівши руками, ганебне  слово «популізм», то  глядачеві нічого не залишається, лише або погодитись з авторитетним присудом  щодо компрометуючого політичного  терміну на адресу лідера «Свободи», або визнати 5 статтю Конституцію як загравання з народом - «популізм». «Небезпечний» напрямок думок п. Тягнибока стає особливо  помітним, коли його вимога приймати Конституційною асамблеєю поєднується з»
а) виключним правом народу формувати склад такої асамблеї;
б) обов’язковим  референдумом  по фундаментальних конституційних положеннях,
б)забороною членам Конституційної асамблеї обиратися до законодавчого органу, тобто до Верховної Ради, терміном на десять  років.

Люди, привчені до абсолютизму ЦК партії комуністичного розливу, сприймають подібні твердження з кислою посмішкою самовпевнених політиків. Для них прийняття  Конституції України за одну парламентську ніч без  референдуму, без будь якої ради з представниками народу - звична річ державної ваги. Забажалося – теж за одну ніч -  вчинили акт політичного  шахрайства – «політичну реформу», за другу ніч на  тих же підставах - скасували. І все «в межах законності» і, головне, без популізму, хоча  законність повністю відсутня і у прийнятті Конституції і у внесенні до неї змін.
 Даремно вдаватися до  аргументації про право народу визначати шляхом прийняття Конституції той чи інший суспільно – політичний  лад, дарма  доводити, що ВР, як орган конкретної формації, може приймати лише  похідні від Конституції закони - завжди знайдеться черговий депутат типу комуніста Степенка з його лозунгом «Верховна рада може все!»    (як ЦК!). І привчені до безправ’я не знайдуть у цьому політичному убозтві нічого особливого.
Олег Тягнибок не обґрунтовував свою аргументацію історичними подіями минулого, але логіка його мислення змушує нас звернутись до історії у пошуках відповідних аналогів.
1798 рік. Велика французька революція. Одна з перших конституцій повсталого народу  Франції приймається саме Конституційними зборами із забороною її делегатам брати участь у Законодавчих зборах (те, що ми називаємо ВР), щоб ніхто не смів робити закони «під себе»! Так, навіть гроза революції Робесп’єр – делегат до Конституційного зібрання – не мав права участі в роботі Законодавчого корпусу. Бідні діячі Великої революції: вони навіть не підозрювали, як вони відстали від політичної мудрості сучасних посткомуністичних політиків, що вже друге десятиліття  по-державному крутяться у політичній ополонці суспільства, судомно хапаючись за владу!
А тепер спробуємо продовжити «популізм» пана Олега: роками владна політична еліта вправляється у зневазі до того обпльованого «popolo», що риється на смітниках, торгує в морози заради копійки насущної, з усіх сил тягнеться, щоб прогодувати дітей на фоні глобального розкрадання народнього майна, а забезпечена за рахунок того ж «popolo» самозадоволена «еліта» доводить йому абсолютну безперспективність народної участі в управлінні державою. Головне – не допустити ексцесів соціального порядку, коли у того «popolo», нарешті, урветься терпець!
В одному можна погодитись з державними мудрецями – тоді буде погано.
Дуже.
А щоб цього не сталось, треба ставити владу під контроль народу, не звертаючи уваги на  маніпулювання іноземною термінологією, ба майже все загребли політики і політикани з набутків  цивілізації  древніх Греції і Риму – вибори, парламент, президент, сенат - забули  лише про право народу на обирання трибунів задля  контролю влади.
Де б тоді були автори  розправи  над Тимошенко, Луценком, Іващенком, Аваковим і ще багатьма «ворогами народу»?
Як вам, панове дискутанти,- Л.Кравчук та С.Шустер - такий популізм?

Олесь Гриб

 

Коментарі

 

Add comment

Security code
Refresh