alt"Танки" на службі демократії
6 листопада у київській книгарні "Є" відбулася зустріч з Александром Смоляром, політологом, головою правління Фонду імені Стефана Баторія (Польща). Тема зустрічі: "Роль аналітичних центрів у формуванні громадянського суспільства". Зустріч відбулась у рамах спільного проекту журналу "Український Тиждень", який представляв відомий журналіст Юрій Макаров, та Польського інституту в Києві.
Пан А. Смоляр розповів про місію, можливості й досягнення неурядових аналітичних центрів (think tanks) у Польщі і відповів на численні запитання присутніх.


Александр Смоляр – політолог, публіцист, заступник голови наукової ради Інституту наук про людину у Відні. У 1990-х роках – радник прем’єрів: Тадеуша Мазовецького і Ганни Сухоцької. З 1990-го – голова правління Фонду імені Стефана Баторія.

Фонд імені Стефана Баторія – незалежна неприбуткова неурядова організація Польщі. Один із перших приватних фондів у Польщі, діяльність якого спрямовується на побудову відкритого, демократичного суспільства; соціуму людей, які усвідомлюють свої права та обов’язки, ангажуються у справи своєї локальної спільноти, свого краю та міжнародної спільноти. У рамках програмної діяльності фонд надає кошти на втілення проектів неурядовим організаціям, що діють на території Польщі та за кордоном, зокрема в країнах Східного партнерства.
 
Александр СМОЛЯР: Джерело вирішення українських проблем знаходиться в самій Україні
- Почну з монологу. Хоча, як відомо: диктатура – це "мавзолей" плюс "монолог" (Сміється).
Польща була у кращій, ніж Україна, стартовій ситуації для становлення демократії. У Польщі ще у 1956 році розпочалося звільнення від комуністичної ідеології. Лідерами цього руху були Яцек Куронь, Лешек Колаковський (філософ, інтелектуальний лідер Польщі, який мав вплив аж до 90-х років) та інші. Крім того, Польща раніше опинилась у режимі відкритих кордонів. Приміром, автор польських економічних реформ Лешек Бальцерович навчався у США. Польща черпала культуру демократії з усього світу.
Важливим фактором прискорення демократичних процесів було рішуче відкидання комуністичної ідеології, яку уособлював СРСР. Поляки сприймали комунізм не лише як тоталітарну доктрину, а як систему національного поневолення.

Після світової війни (коли німців вигнали, а євреї були винищені), Польща стала етнічно однорідною і почала швидко налагоджувати національний консенсус.
Поляки прагнули приєднатися до Заходу. Польща погодилась на державну модель наслідування – так звану позитивно-імітаційну модель розвитку. Це набагато полегшило зміни. А найскладніші роки у становленні Польщі з’явилися пізніше...

Після проведених реформ уже з 1982 року польська економіка почала зростати.
Тоді одразу з’явилися перші “фабрики думок” або незалежні аналітичні центри – think tanks, насамперед, у сфері економіки (центр лібеоральної економіки, центр європейських стосунків та ін.). За їх ініціативою, зокрема, були організовані дебати щодо економічної політики уряду, потім були ініційовані антикорупційні програми. Це, в основному, проводилось під егідою правлячих партій…

Хоч наша установа і сприймається як ліберальна, але з нею в різний час співпрацювали всі уряди. Це приклад, коли громадська організація впливає на громадську думку, а також на уряд і парламент. Наша мета – не стільки запропонувати якусь ідею, скільки сформувати політичну культуру.
Ми підтверджуємо, що позитивно-імітаційна модель розвитку (наслідування передових демократій Німеччини, Франції та ін.) – це було мудре рішення. Але ми завжди пам’ятаємо, що навіть імітація повинна бути креативною.

Потім Александр Смоляр дав відповіді на запитання Юрія Макарова та інших учасників зустрічі. Ось найцікавіші з них:

Яка Ваша загальна оцінка ситуації в Україні?

- Україна для Польщі є однією з найважливіших держав-сусідів. Якщо (умовно) на першому місці для нас найближчий сусід Німеччина, то на другому – Україна. Росія – на третьому. Польща шукає партнерів і на Заході, і на Сході.
Я вважаю, що за 20 років Україна здійснила фантастичне просування вперед, попри песимістичні прогнози 90-х про ймовірність громадянської війни.

При всій невизначеності ситуації Україна повільно, але впевнено крокує до демократії, хоча й не так, як Польща. На жаль, капітал Помаранчевої революції був частково змарнований. Відповідальність за це лежить на її лідерах.
Сьогоднішня ситуація в Україні викликає неспокій. Спостерігається регрес. Але плюралізм думок вселяє надію.
Пам’ятайте, що жоден закордон нічого за українців не зробить. Навіть США мають проблеми в різних регіонах світу. Джерело вирішення українських проблем знаходиться в самій Україні.

Ситуація з Юлією Тимошенко – це не проблема однієї людини. Це проблема правової держави. Rule of low (верховенство права) – це основоположне питання.

Які головні можливості аналітичних центрів?

- Аналітичні центри можуть робити три головні речі:
1.    Розробляти проекти реформ.
2.    Публічно виступати з критикою невдалих реформ, які здійснює влада.
3.    Самі (через своїх представників) йти у владу для реалізації своїх ідей (із тренерів у гравці).

Як фінансуються think tanks у Польщі?

- У Польщі кожен громадянин може офіційно віддати 1% податків неурядовій організації. Люди самі вирішують, якій саме організації скерувати кошти і роблять це охоче.

Які з реалізованих Вами проектів мають стратегічне значення?

- Ми живемо в добу стрімких і непередбачуваних змін. Далекосяжні прогнози втрачають сенс. Тому в умовах непевності ми керуємось не далекою перспективою, а вихідним пунктом для запобігання від непередбачуваних наслідків.
Ми неполітична інституція. Ми створюємо умови для позитивних зрушень.  Налагоджуємо партнерські контакти між різними інтелектуальними середовищами. Здатність спільно діяти – це колосальний капітал. На жаль, у Польщі рівень взаємної довіри між суб’єктами громадянського суспільства дуже низький. Це стосується всіх країн, які пережили комунізм.
Наша головна місія – злучити людей до спільної діяльності на основі взаємної толерантності.


Інф. та фото "Волі народу"


   
 

Коментарі

 

Add comment

Security code
Refresh