Олег Чорногуз, письменик, поет: "УКРАЇНСЬКОМУ ПАТРІОТУ”
У своєму коментарі до моєї статті "Я слухаю музику”, що надрукована на сайті "Натхнення”, якийсь черкащанин, що сховався за кодованим псевдо 24 на 28 написав: "краще б дідусь нічого не дивився, довше б прожив. Я он маю 200 телеканалів, а дивлюсь тільки 2, або взагалі  нічого не дивлюсь. І живу: за Україну не переживаю. А за Крим і Донбас - тим більше. Мені моя хата ближче і дорожче. Як рідне тіло! Отак і живу!"
Моя відповідь цьому черкащанину:

Дорогий синку, як на мене, то:
 

Найкраще на печі, у крайній хаті,
Де стільки ніжності й суцільна благодать.
Собі заліз, аж хочеться пос...пати,
Тоді ізліз, поїв і знов лягаєш спать.

З двохсот каналів в мене тільки два.
Якщо ж на піч залізе мила пані,
Тоді дивлюсь (бо з ким так не бува)
У два канали, як в дві дірки лані!
 
Та  мій до вічного той сон не прирівняєш,
Бо часто з печі вимога - злізать.
Якби не це, то я уже й не знаю,
Чи припинив би вік свій там лежать..
 
Якби не млість, то спав би вічність цілу,
Під милий шурхіт, шепіт гілочок
І пив узвар та набирався б сили
Та ще під сало - любої ковток.
 
То вже вважайте рай, у хаті моїй скраю:
Дивлюсь на небо, в гості Бога зву.
Йому й кажу: мені не треба раю -
Я на печі, як у раю, живу.
 
Це справді так. Якщо ще є дружина
І як на піч мені борщу подасть,
То я такий, немов мала дитина
Ще б трохи моні й знов лягай поспать.
 
І так би спав під блискавки і громи,
Під шелест трав, припав би до вікон.
Не знав би поту і не знав би втоми,
І мріяв би про наймиліший сон.
 
Аби у снах з’являлись млосні діви
І раптом ствол, як міномет, устав,
То я б в тім сні, до днів своїх, до сивих
Лежав би так і все стріляв, стріляв...
 
Черінь така, як мамині долоні,
Мов щойно з печі витягли горшка.
А дрімота крізь сон знов просить трошки моні
І чую пестить щось чиясь рука.
 
Так хороше, так мило в цьому світі -
Я не живу - блаженствую в раю.
Таким життям живуть, мабуть, лиш діти
Отак і я - щасливо тут жию!
 
Нема ні радіо, ні телека, нічого -
Ми тільки вдвох: черінь печі і я
А ще бува, звертаюся до Бога,
Тоді нас троє тут: Всевишній, піч і я.
 
Насамкінець (забув тобі сказати):
Зі сходу йде орда - тепер це "русскій мір”,
І може статись так, що з печі можуть зняти
Тебе, коханого, і вислати в Сибір.
 
Отож прокинься "брат”, - тобі москаль це скаже
І стягне з печі разом з чобітьми.
Озується у них і дьогтем їх помаже,
Тебе ж відправить босого подалі від Москви.
 
Тому скажу я так: у тебе ж Батьківщина
І матір є. Чи може я не прав?
І, мабуть, батько є, а за вікном - Вкраїна,
А ти заліз на піч і там життя прос...пав.
                                                         
Олег Чорногуз, письменник, поет, публіцист

Коментарі