В країні 9 мільйонів найнужденніших. Вони отримали субсидії
Аборигени гнуться, гройсмани багатіють.
“Як же багато сил і “багатств” у цього аборигена-українця: скільки не тиснемо, скільки і з якими силами на нього не налітають і кучмівські бандити, і ющенківські злодії, та й ми не пасемо задніх, а він усе ще крутиться з тією ж кравчучкою.
Значить, давимо й далі”.

На шару в гройсмани
Анатолій Ковальчук, журналіст, політолог

Для багатьох із наших багатіїв та можновладців першим кроком до збагачення стала організація ринків та торговельно-розважальних центрів (ТРЦ). Це вони зробили перші кроки по встановленню дружніх стосунків з керівниками районів та міст. Адже, погодьтеся, що не кожному простому смертному, в тому числі і навіть звичайному “човнику”, який починав освоювати навколишній світ на “кравчучці” і став першим орендатором і аборигеном цього ринку, не випала удача стати господарем і організатором такого ринку. Для цього потрібні були непересічні таланти, про які мало знаємо і які чомусь переважно проявилися у людей єврейської національності та іноземців, яких теж припливло в Україну немало за пори Кучми, щоб “піднімати” нашу економіку саме в торговельних рядах.

Серед піонерів цього ринкового чуда ми можемо назвати і батька нинішнього нашого прем’єра, який таким чином оволодівав Вінницею і навіть достроково, далеко до повноліття, поставив на керівну директорську посаду цього ринку свого сина Володимира. А сам пішов далі: вже розбудовувати власний торговельно-розважальний центр та всі інші виробництва і заклади, можливість чого дали йому кошти, витягнуті із цього ринку.
А той нещасний кравчучник-абориген так і залишався кравчучником. Оренда на ринку, а потім і в торговельному центрі йому додала лише сивини і не добавила ні гроша в кишеню. Старий, а потім і молодий Гройсман зуміли організувати справу так, що багатства їхні росли, а підневільний абориген лише втрачав здоров’я та гнувся.

Цей базар витяг молодого Гройсмана до мерського посту у Вінниці, а згодом і до високої посади прем’єр-міністра. Завидна кар’єра. Як мовиться, той, хто рано встає, тому... Тобто, той прем’єр-міністром стає. Він же встав, як знаємо, ще до повноліття.
І практика ота йому, ой, як знадобилася. Правда, дещо не так, як ми сподівалися, коли він на порозі своєї високої посади заявив, що допомагатиме малому та середньому бізнесу. Думалося, оскільки добре знає цей бізнес, то й того, постарається. Тільки трішки помилилися. Він знав його не з позиції нужденного аборигена-раба, а з боку хазяїна-експлуататора. І ця його освіченість підказувала, що на те цей раб і існує, щоб його давили, обдирали нещадними орендами, ментами та податківцями. Він тільки скоса за цим слідкував та дивувався. “Ось, - думав він, - як багато ж то сил і багатств у цього аборигена, скільки не тиснемо, скільки і з якими силами на нього не налітають і кучмівські бандити, і ющенківські злодії, та й ми не пасемо задніх, а він усе ще крутиться з тією ж кравчучкою. Значить, давимо й далі”.
І ці глибокі знання та практику вирішив застосувати до всього народу.
- А чому б і ні? – приблизно так міркував він. Чим ці особи відрізняються від мого аборигена? Такі ж руки-ноги, і головами схожі. Подавимо, то й витягне.
Перед ним також постійно маячів ще недавній приклад-спогад про діяльність його предтечі Яценюка, який зробив багато, щоб знецінити гривню, навішати на людей нові податки. І пішло-поїхало.
На відміну від Яценюка, який знижував і знецінював, наш Володимир вирішив підвищувати. Підвищив ціни на електроенергію, на газ, на опалення, на воду...Підвищив штрафи...
Від цього перепало деяким найнужденнішим. Їх він нарахував десь більше 9 мільйонів. Вони отримали субсидії. Це, щоб на оплату того ж газу вистачило. Як заявляв його віце-прем’єр-міністр Розенко, задоволені мають бути усі. Тобто, усі-усі?
Тільки я чомусь в колі тих бідних та субсидійованих не побачив жодного з тих, хто не отримує від держави ніякої зарплати чи пенсії. Хто перебивається своїм трудом у приватній діяльності, тобто не має від держави ні гривні, ні копійки, натомість держава з її злодійкуватими холопами та олігархами здирає з нього останнє. І йому теж після чергової обдиралівки на хліб та на газ тих гривень не вистачає... Тобто, як же бути з отим нещасним аборигеном і загалом з усім дрібним та середнім бізнесом, який оселився на тих же гройсманівських чи чиїхось інших базарах та в торгівельних центрах? І віднині вимушений платити надтарифи не тільки за тепло і світло у своїй хижі, а й за орендні площі, які винаймає в когось типу Гройсмана.
Дрібний та середній бізнес уже давно несе на собі усі “блага”, які натягують на нього сильні світу цього, починаючи з Кучми. При ньому стався перший обвал гривні, коли ціну долара підняли приблизно з двох до чотирьох гривень. Другий обвал відбувся при Ющенку, коли вже за долар стали просити по вісім і більше гривень. І це вже тоді стало катастрофою. Той же середній та малий бізнес цін не підвищував, бо, з одного боку, не зміг примиритися з їхнім ростом покупець, а по-друге, його тиснув той же Гройсман чи інший базарно-торгоцентрівський багатій з вимогою негайно платити оренду, яка так і залишилася тяжкою та надвисокою. Ледь не вся країна влетіла в боргову залежність до банків, що почали вимагати повернення позик не в обпаленій гривні, а в зберігшому свою цінність доларі, або ж в еквівалентно перерахованій національній валюті. За цей злочин мав би відповісти Ющенко не лише втратою посади, а й усім своїм збіжжям разом із пасікою.

Ще один, уже третій, обвал гривні стався за часів Яценюка. Цей чомусь не лише не відповів, але й наростив власні статки. І тоді відбувся вже катастрофічний обвал у дрібній та середній торгівлі. Нині люди продають свій товар у 10, а то й в 15 разів дешевше від раніше визначених цін. Тобто, набагато дешевше, ніж закупляли. І які ж то вони мають прибутки? Тут швидше треба говорити про збитки. А тут ще й “допомога” Гройсмана – платіть більше за комуналку. І ні слова про те, що ці люди сьогодні, можливо, бідніші за найбідніших. Щоб прожити, вони, по-суті, несуть на продаж збіжжя із власної комори. Чого не роблять навіть ті, хто офіційно сів на дотацію. А владі нічого, владі добре. Як і за безпутного Ющенка, вона розкошує. Проти волі, проклинаючи її, дрібний торговець її і підтримує, продаючи хороший товар за безцінь, збиває соціальну напругу. І далі лізе в удавку, підготовлену Гройсманом.

Ринки, ТРЦ, по суті, втратили свою роль в розвитку бізнесу. Вони долучилися до непублічної, але реальної дії влади по знищенню дрібного та середнього бізнесу і у спайці з нею нині добивають його. Тож і пропоную віднині ринки та ТРЦ так не називати. А присвоїти їм назву від прізвища одного з найуспішніших і найкар’єрніших їх організаторів – Гройсмана.
Уявляєте собі розмову в Санаханті чи якомусь іншому супер-пупері, де скуповуються плутократи, чиновні хабарники і злодії, яким великі гроші даються дуже легко.
- Сукня, туфлі, шуба?  Хороші, але ж так дорого...
- А ти не переживай, давай сходимо в якийсь із гройсманів. Там не гірше, але в 10-15 разів дешевше.
Словом, приємно. Та й авторитет Гройсманів зростатиме.

Анатолій Ковальчук, журналіст, політолог,
для порталу "Воля народу"

Коментарі