Володимир Пилипчук, політик, громадський діяч, науковець, професор: "Світ запаморочився від дій Росії за останнє десятиліття" (частина перша статті)
Ніхто не знає, як то кваліфікувати, не розуміє – до чого йде Росія і що від неї очікувати в майбутньому?
Світ остерігається не "могутності" РФ, а її неадекватності.
Росію бояться не тому, що вона сильна, а тому що вона божевільна (Вітаутас Ландсбергіс).
Сусіди з острахом турбуються про цілісність своїх територій, нерушимості кордонів. І мова не лише про прикордонні з РФ, але й анклави типу Придністров’я. Дії Рф у Донбасі іменують «гібридною війною». Окупацію  Криму іменують порушенням міжнародних норм, зневажанням Хельсінського пакту. Втручання у внутрішні справи Європейських держав – безпардонністю. Викрадення людей на територіях інших держав для інсинуацій здійснених ними злочинів проти РФ – елементами тероризму. Європа почала усвідомлювати, що "Північний потік-2" і "Турецький потік" - це троянський кінь "Газпрому".  

Клінтон назвала Путіна "хрещеним батьком глобального крайнього націоналізму". Українці називають дії Росії загарбницькими, імперіалістичними, ворожими, цинічними і віроломними.
До чого  ж прагне сучасна Росія? Чим вона керується в нинішніх умовах? Як класифікувати її дії? Як діяти всім країнам, а  і українцям – зокрема?

З приходом Путіна до влади, що співпало з підняттям ціни на нафту, Росія почала отримувати надприбутки, які накопичувала в державних і приватних фондах. Але замість проведення неоіндустріалізації країни, опанування новітніми технологіями, замість розвитку технічної і соціальної інфраструктури, освіти, медицини, Росія заморожувала валютну виручку в різноманітних «Фондах». Весь світ не розумів, що діється в Росії і для чого? Із розмов з європейськими та  американськими політиками я зрозумів, що вони не усвідомлюють зростання російської військової загрози. Вони мали інертність мислення, характерне оцінці Росії епохи Єльцина. Вони не усвідомлювали, що згадані накопичення призначені для мілітаризації Росії, для підкупу європейських і американських політиків, для фінансування лобізму інтересів Росії в цих країнах, для формування і функціонування п’ятої колони Москви в кожній із країн цивілізованого світу, для утримання терористичних груп і шпигунів на їх територіях, для дестабілізації ситуації в країнах, що мали стати об’єктами наступної міліарної агресії Росії. Для формування фінансових і матеріальних резервів, як перед війною…  Усі ці накопичення  були здійснені заради можливостей потужного впливу на європейських лідерів (підкуп, шантаж), щоб вони вимушені були дослухатися до голосу Кремля, голосу Путіна, інакше  в їхніх країнах буде затіяний такий хаос, що очільні політики втратять владу.
Тобто, все це діється за наперед продуманим і виробленим планом, за допомогою підготовлених (куплених) людей в іноземних державах і за чіткою ідеологічною схемою та іманентними  їй методиками.

Що ж це за ідеологія?
Сьогодні вже можна з повною впевненістю сказати, що це ідеологія «Русскаго міра». Але якого «Русскаго міра»?.
Із самого початку акцентую Вашу увагу на наступному:
- «Русскій мір» Мусоргського, Даргомижського, Жуковського, Балакірєва, Римского-Корсакова, Мєндєлєєва, Сєчєнова, Боткіна, Брюлова, Крамського, Рєпіна, Сєрова, Айвазовского, Пушкіна, Лєрмонтова, Грибоєдова, Толстого, Чехова, Єсєніна - це давно минулий час, це славна історія якою, спекулюючи, прикриваються ідеологи і адепти сучасного «Русскаго міра».
- А сучасний «Русскій мір» - це брудні опуси Жириновського, Дугіна, Вассермана, шовіністичні програми Соловйова, Кісєльова, це русскоцентричні релігійні  опуси  ідеологів релігійного  шовінізму - Кіріла Гундяєва, Кураєва, Агафангела, Чапліна, Онуфрія. Це мізантропні і криваві дії Путіна, Лаврова, Захарченка, Баркашова, Бєзлєра, Мотороли, Плотницького, Пушиліна, Гіві, Гіркіна. Це і є ідеологи і найвизначніші очільники сучасного, «модернізованого» «Русского міра».

   Тому попрошу не плутати минулого інтелектуального і творчого, але канувшого в Лету «Русского міра» з «Русскім міром» нинішнім – безшабашно войовничим, людиноненависницьким, руйнівним і екстремістським.
Сучасний «РУССКІЙ МІР» - це не лише ідеологія, це різновид релігії - віри в те,  що саме Росія і русскіє належать до обраного небесами народу, який має врятувати світ від занепаду і знищення. Належність до «Русскаго міра» – це ніби абсолютна і недосяжна іншим народам – виключність. «Русскій мір» – це неомесіанство.
«Русскій мір» – то державна ідеологія, що була розроблена за завданням влади РФ в стінах Московського Державного Університету  під керівництвом спецслужб РФ (номінально – під керівництвом  професора МДУ Дугіна),  розроблена на  державні кошти РФ і вже майже десятиліття  стоїть на озброєнні багаточисельних «гібридних» структур як у РФ, так і поза її межами, діяльність яких спрямовується спецслужбами РФ.
«Русскій мір» - це і політична організація, що діє під контролем спецслужб РФ, в основу діяльності якої покладена геополітична доктрина - неоколонізація колишніх країн соціалістичного табору і підпорядкування діяльності політичних лідерів світу інтересам РФ, контроль русскіми всіх процесів на земній кулі в інтересах русскої «НАДДЕРЖАВИ», в інтересах русского «чєловєка».
Основою ідеології  «русского міра» є русскій  неоімперіалізм, адаптований під умови росії нацизм, що іменується великодержавний русскій шовінізм,  і є  зросійщений різновид фашизму.
Це нове явище в світовій політичній  історії, «Русскій мір» - це симбіоз нацизму, шовінізму,  фашизму і імперіалізму. Інтегральна ідеологія названих явищ, помножена на практику НКВД-КГБ, і є  основою діяльності СУЧАСНОГО «Русскаго міра».

Розглянемо складові ідеології «Русского міра»
Фашизм
Як свідчить ВІКІПЕДІЯ, фашизм є релігійною концепцією, в якій людина розглядається в його відносинах з вищим законом і з об'єктивною волею, яка перевищує окремого індивіда і піднімає його до свідомої приналежності до духовного суспільства.
Фашизм  - слово з  латинської мови, фасції — «зв'язка», «пучок», «об'єднання», що означає об'єднання в єдине ціле правих і лівих політичних спектрів задля досягнення єдиної спільної мети… Фасції були символом влади під час Римської імперії  у тогочасних чиновників від найнижчого рівня - лікторів, до найвищого - римського судді, консула, претора і диктатора. Фашистська держава - це воля до влади і панування над іншими. Панування «фашій», «пучків» але нівелювання політичного окрасу. Соціалізм – так, а лібералізм і комунізм – неприпустимі. В  римських традиціях – культ  сили. Недарма  ж «Русскій мір» позиціонує Росію як «Третій Рим»… Якщо спроектувати це на сучасну РФ, то слід констатувати, що Путін, наприклад, комуністів не поборює, не переслідує, а забезпечує їм політичну нішу у владі – як у центральних органах, так і в органах місцевого і територіального управління. РПЦ  нагороджує лідерів комуністів. Комуністи, у свою чергу - борються за панування РПЦ на пострадянському просторі. Росіяни в інших республіках розглядаються Путіним як єдине ціле з росіянами Росії. А росіяни, що ідентифікують себе представниками «Русскаго міра», визнають і вимагають своїми діями лідерства Путіна на пострадянському просторі. Тобто, фашизм носить загальноросійський, екстериторіальний  характер.

Муссоліні вніс свою лепту в розвиток теорії фашизму в тому, що тлумачив «націю» і «державу» з позиції національного синдикалізму: влада в державі  може бути в одній особі, такий індивід є «найвищою особистістю». Одначе, допускалося, що можуть керувати і фасції - коло людей, визначених  «найвищою особистістю». Людей, відданих йому особисто. Скажіть, а чим  відрізняється практика нинішнього керівництва в РФ від теорії фашизму? Коли керує «фасція», або сучасною мовою - керують друзі Путіна  КГБісти? Коли влада Росії являє собою Закрите Акціонерне Товариство КГБістів – ЗАТ  КГБ…

    Що ж сповідує НАЦИЗМ?
• Постулатом, що прогрес людства можливий лише звдяки постійним і безповоротним перемогам сильніших над слабшими. Гітлер  вимагав: "Перемога належить сильним, слабкі мають програвати".  Горе переможеним. Переможені мають зникнути назавжди.
•   Фабула системи цінностей нацизму: добро - це сила, а слабкість – зло.
•   Для нациста інтереси і емоції  мають бути підпорядковані фізичному пануванню і державній владі, що реалізуються у вічній війні.
•   Як фашизм так і нацизм заперечують рівність націй і рас. Одночасно  нацисти не визнавали класових відмінностей серед громадян своєї нації.
•  І найголовніше: стержень нацизму  - зверхність і панування однієї нації над іншими. Обгрунтування – богообраність. Інші нації мають бути підкореними, чи підпорядкованими, а ті з їх числа, що чинять опір, або зайві за кількістю для обслуговування нацистів – мають бути винищеними.
•    Заперечення демократії та відкритості влади, її підконтрольності народу.
•    Комунізм і лібералізм - ворожі соціалізму, а особливо його різновиду - націонал-соціалізму.
•   Державне регулювання економікою недемократичними, авторитарними методами, але на основі плановості. Розвиток економіки визначався  не ідеологією, а прагматизмом.
Скажіть, за фактом – які ознаки відсутні в нинішній РФ?

   Відмінності між фашизмом і нацизмом.
Вважаю за необхідне написати цей маленький розділ, оскільки не лише в пересічних громадян, але й в обширних пластах інтелігенції і політиків існує плутанина, дефініційна каша в плані – а чи є ж різниця між нацизмом і фашизмом і в чому вона? І повсюди, і повсякчасно плутають їх між собою. Фашизм називають нацизмом, а ще частіше навпаки: нацизм називають фашизмом.
•   Якщо фашизм допускає участь в управлінні у фашах представників різних народів, різних релігій і представників різної політичної орієнтації, то нацизм - панування лише однієї, богообраної державної нації
•   Якщо у фашизму - абсолютизація держави і влади в ній, то у нацизму найвища цінність - чистота національного походження, чистота раси  і відданість «національній ідеї і духу».
•   Обов'язки особи перед державою  фашистами проголошувалися абсолютними, при нацизмі - проголошувалися абсолютними обов'язки особи перед  виголошеними фюрером завданнями.
•   Фашизм допускає корпоративність в управлінні державою, нацизм – ні.
•  Фашизм допускає відносну самостійність у діяльності деяких інституцій, як от церкви, професійних об’єднань інтелігенції, клубів за інтересами, допускає їх вплив на суспільну думку, на різноманіття думок. Нацизм – ні.
•  Італійський фашизм планував колонізувати лише території і населення, що входили колись до Римської Імперії, і жити єдиною державою, то німецький нацизм прагнув  до завоювання  всього світу, в т.ч. територій і людей із протилежною ідеологією. Прагнув  їх колонізації, підпорядкування, поневолення і вважав непорушним своє право на безперешкодне їх винищення поза фронтовими діями.
Тобто, слід запам’ятати, що ФАШИЗМ  був  в Італії, а в Німеччині був НАЦИЗМ !  І аж ніяк не навпаки!  
               
    ІМПЕРІАЛІЗМ
За визначенням, наведеним у Вікіпедії: - «Імперіалі́зм (від лат. imperare — правити) — державна політика, практика і пропаганда розширення і панування держави, як правило, шляхом прямого захоплення території або за рахунок отримання політичного і економічного контролю.
Імперіалізм як державна політика завжди передбачає використання сили: прямої військової або у якийсь іншій формі. Імперіалізм часто вважається морально негожим, тому термін часто використовується в міжнародній пропаганді, щоб засудити і дискредитувати зовнішню політику противника. На Заході визначення імперіалізму подавалось у більш широкому тлумаченні, як «нерівність людей і територіальних відносин, як правило, у формі імперії, засноване на ідеях переваги і практики домінування, і використання розширених повноважень і контролю однієї держави або еліт над іншою»
Думаю коментувати – зайве.

      Ознаки сучасного «Русскаго міра»!
•   Всі «цінності» з ідеологій ФАШизму, НАЦизму, ШОВінізму і ІМПЕРіалізму, помножені на НКВДистську практику «борьби с врагамі народа» і є  інтегралом нової експансіоністської ідеології РФ.  
Є новим, але  жахливим  феноменом, що називається  - «Русскій мір»!
•    Мілітаризація суспільного життя, війна і участь у ній – обов’язок носія ідеології.
•    Непримиренність і безпощадність до носіїв інших ідеологій, чи до деідеологізованих – відношення як до неповноцінних.
•    Уніфікація всього громадського життя: ідея постійної війни як запорука панування, як основа для побудови «ідеального суспільства».  
•    Позитивне ставлення до насилля в середині країни, безмежність і безоглядність на міжнародні норми в застосуванні сили в міжнародних стосунках.
•   Антираціоналізм – штучне провокування емоцій і інстинктів, як мотиваторів до агресивних і безпощадних дій проти "неповноцінних" націй, народів.
•    Вождизм та елітаризм, виключність, зверхність, богообраність – риси, які нібито отримані нацією від самого народження з волі Всевишнього і мусять постійно розвиватися у представників, у носіїв ідеології, щоб Всевишнього не засмучувати…
•  Фанатизм — нічого не може існувати поза ідеєю панування Росії в світі, на земній кулі. Всі людські цінності й інтереси повинні бути підпорядкованими цій ідеї і реалізовуватися в діях.
•    Крайній націоналізм, що нині носить форму великодержавного російського шовінізму.
•  Відмова від традиційних конституційних назв посад, що визначалися законодавством країн, і придумування неіснуючих титулів. Наприклад Муссоліні – "дуче", а Гітлєр - "фюрер", коли за законом він був канцлером. В Росії Путіна все частіше називають «національний лідер», «лідер Росії», «світовий лідер»… і все рідше – президент…
•  Відсутність покарань за злочини проти людства і людяності вчинених «богообраними» на територіях інших держав, проти населення цих держав. Здійснених «во славу Росії»…

Але  ідеологія «Русскаго міра» має і суттєву відмінність від усіх чотирьох її складових.
«Русскій мір» не пнеться мілітарно завойовувати весь світ, а лише ті країни, більшість населення яких мала щось спільне в минулому,  має, або здатне мати  в майбутньому з Росією. Тобто, країни, населення яких здатне стати адептом, активістом і носієм ідеології «Русскаго міра». Тому російські претензії на мілітарне завоювання можуть на першому етапі розповсюджуватися лише на ті країни, що були членами Комінтерну, на країни – що були  членами Варшавського договору, на країни – що входили при СРСР до  країн співдружності, до соцтабору. Тобто ці країни за задумками Кремля мають пройти стадію неоколонізації з боку РФ.
А решта світу має бути залежною від Росії, залежною від  думки і позиції її лідера (лідерів) … Для цього в інших країнах (не завойованих мілітарно) мають бути ефективні групи проросійського, пан-російського впливу, в політиці, в органах і гілках влади, в силових відомствах, в економіці, в суспільному житті, в релігійній сфері, відверто бандитські загони, релігійно екстремістські (без прив’язки до назви релігії, але за фінансовою підтримкою Кремля). Всі ці групи за командами з Москви мають примушувати Уряди цих країн виконувати забаганки Москви, інакше вона  дестабілізовуватиме внутрішню ситуацію в цих країнах.

Тобто, перший етап – колонізація і анексія частини країн колишнього соцтабору і перетворення інших впливових країн на васалів Москви. А сумарно – збільшення, якщо не домінування, Росії в житті на планеті Земля. Цей етап має свої підетапи, реально деталізувати які можна буде, глибше вивчивши  наступні кроки «Русскаго міра». Хоча із впевненістю можна сказати, що «Русскій мір» має на меті колонізувати  БІЛЬШІСТЬ православних КРАЇН, ЩО ВХОДИЛИ В СНД, у яких є російські співвітчизники і їх вплив у країні проживання є значним.
Другий етап розпочнеться після «переварювання», асиміляції, зомбування і перетворення населення мілітарно колонізованих країн в адептів «Русскаго міра» і повної стерилізації та знищення тієї частини населення колонізованих країн, яка не погодиться стати частиною «Русскаго міра». І такі схеми нині активно відпрацьовуються в «піонерних проектах» - «Придністров’я», «Південна Осетія», «Новоросія» і частково вони видозмінені  в Криму.
Досьогодні, донині можна із повною впевненістю сказати, що в Путіна детально вивчили ідеологію, політичні прийоми і провокації, конкретні операції  Гітлера, Муссоліні, Франко, тобто «творчо переосмислили» і поєднали «досягнення» фашизму, нацизму, імперіалізму з войовничим російським шовінізмом, помножили все на практику «борьби с врагамі народа» НКВД-КГБ і отримали ідеологію «Русскаго міра»...   

А які ж  СКРЕПИ, що мають цементувати «Русскій мір» по всьому світу?
Про це у другій частині публікації.

Володимир Пилипчук, політик, державний та громадський діяч, науковець, народний депутат України І-ІІ скликань, академік Академії економічних наук України, професор,
для порталу "Воля народу"

Коментарі

 

Додати коментар

Захисний код
Оновити