Юрій ПАЛЬЧУКОВСЬКИЙ, Голова Демократичного об'єднання "Українська Національна Рада"

Відомі старійшини України днями ініціювали запровадження Національного круглого столу. Круглий стіл - це, звичайно, добре, ось тільки бажання уникнути політичного забарвлення видається недостатньо щирим і невірним. Ще Арістотель сказав, що людина - істота політична.
Такої ж думки дотримується і частина відвідувачів сайту "Українська правда", які прес-конференцію в УНІАН ініціаторів круглого столу коментують так: «формування нового порядку денного країни", "формулювання практичних суспільних завдань", визначення правильного шляху розвитку, про що заявили ініціатори - все це політичні категорії.
Можливо, треба поставити акцент на іншому: на залученні до цих процесів нових, по-іншому організованих політичних сил, що здатні здійснити кардинальну зміну курсу розвитку України».

«Політичні партії України повинні вести відкритий діалог з громадою під час формування виборчих списків та висунення кандидатів у народні депутати. Висуненню політичними партіями кандидатів у народні депутати має передувати публічне обговорення відповідних кандидатур членами партій та громадськістю. Кандидати в одномандатних округах, які претендують на статус «єдиного кандидата демократичної опозиції» мають кінцево визначатися шляхом попереднього волевиявлення громадян у формі «праймеріз»., - про це заявили представники провідних громадських організацій України під час круглого столу «Відкритий процес висунення кандидатів в народні депутати. Погляд громадськості».

Богдан БУТКЕВИЧ, "Тиждень"

Передреволюційна байдужість: жителі Донбасу вже шкодують про свій політичний вибір
Мешканці регіону все більше внутрішньо готові до протестів, хоча визначеності та усвідомленої альтернативи ще немає.
Більшість луганчан чи донеччан, із якими вдалося поспілкуватися під час подорожі до цього неповторного регіону, не ображаються на, здавалося б, в’їдливу речівку «Спасибо жителям Донбасса за президента…». За два роки свого правління влада встигла дошкулити навіть своєму ядерному електорату, який і сам починає розуміти, що комусь таки треба подякувати за втрачені ілюзії. Склалося враження, що Вікторові Януковичу і Ко вже не пробачать «покращення життя вже сьогодні» тільки тому, що вони тут «свої». Поки що рівень незадоволення на Донеччині не перейшов критичної межі відвертого бунту, але стійка тенденція до цього є очевидною.  Детальніше

Серій ЩЕГЛОВ

У демократичній державі громадянин, підкоряючись закону, підпорядковується сукупній волі всього народу, реалізованої через законодавчо-виконавчий механізм.
Воля народу змінюється, але замість того, щоб хоча б прагнути встигнути за зміною волі народу, бюрократичні апарати по всьому світу не дозволяють відмовитися від зобов'язань, що стали неактуальними (у тому числі і міжнародних). Навпаки, спираючись на застарілі закони і угоди, народу нав'язуються нові неактуальні закони і угоди, що суперечать волі носія суверенітету.
Демократія і Суверенітет (довідково-просвітницьке)
Зроблю-но я короткий зведений довідник для «ткнути по посиланню, щоб не розмазувати банальності по інтернету» (кому треба, може звіритися з енциклопедіями та підручниками).

Олесь ГРИБ, громадський діяч, для Волі народу

3-го лютого у чергову п’ятницю чергового "Шустер лайв" телеглядачі змогли довідатись про зневажливе ставлення колишнього Президента України Леоніда Кравчука до українського народу, який за Конституцією України (ст. 5) є носієм суверенітету і єдиним джерелом влади. Наводжу ключові слова з гострої дискусії в ефірі програми між Л. Кравчуком та головою партії «Свобода» Олегом Тягнибоком:
О. Тягнибок: Конституція буде тільки тоді легітимною... як би вона не ухвалювалася… коли народ визнає ту Конституцію. У нас є п’ята стаття Конституції, яка чітко говорить, що носієм суверенітету, єдиним джерелом влади є народ. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові. І не може бути узурпованим державою, органами або посадовими особами…

Юрій ПАЛЬЧУКОВСЬКИЙ, Голова Демократичного об'єднання "Українська Національна Рада", для УП

Небезпека активізації "броунівського руху"
Політична система в Україні дедалі більше показує, що вона себе вже вичерпала.
Влада, яка не бачить себе поза цією системою, намагається всілякими зусиллями замаскуватися, імітує якісь зміни, шукаючи механізм дезавуювання цієї ситуації. Через своїх штатних крикунів на ток-шоу й у ЗМІ влада озвучує вигідні для себе моменти, як, наприклад, з резолюцією ПАРЄ.
Але вона відчуває: щоб зберегти видимість хоч якогось позитиву, цього замало. Потрібне ще щось...
Опозиція діє хаотично, кидається з боку в бік, намагаючись знайти точку опори для реального просування вперед. Недостатня згуртованість опозиції дезорієнтує народ, який чекає від неї рішучих дій.
Створюються й імітують свою бурхливу діяльність, особливо, перед виборами, усілякі "опори" та "спротиви" режиму, різні "альтернативи", мережі – "Вперед", "Чесно", "Гроза", "Перше грудня", "САМ" тощо, тощо...

Павло СІЧКАР, для Волі народу

Рабство прийнято вважати пережитком минулого. Але чи так це? Чи відчуваєте ви задекларовану рівність у правах з усіма іншими?
Як би це не було сумно, рабство все ще з нами. Тут, сьогодні і зараз. Більше того, воно має тенденцію до поглиблення. Хтось цього не помічає, хтось не хоче. А хтось дуже старається щоб усе так і залишилося.
Рабство - це система устрою суспільства, де людина (раб) є власністю іншої людини (господаря) або держави.

Дзюба, Попович, Брюховецький, Шкляр, Жадан і Со вважають, що апеляційний суд над Тимошенко "виконав брудне замовлення" Банкової

Заява української інтелігенції
щодо невизнання рішення Апеляційного суду Києва
у справі Юлії Тимошенко
Ухвала колегії суддів Апеляційного суду м. Києва, якою залишено без зміни вирок Печерського суду щодо лідера української опозиції Юлії Тимошенко, є несправедливою, протизаконною і абсурдною. Це рішення стало логічним продовженням сумнозвісної «кіреєвщини» та «печерного правосуддя», які дискредитують Україну на міжнародній арені та яким уже дано однозначну негативну оцінку українським суспільством, духовними лідерами, національною інтелігенцією, главами зарубіжних країн, міжнародними правозахисними організаціями, Нобелівськими лауреатами.

Колишній Глава УГКЦ архиєпископ Любомир (Гузар) переконаний, що радикальні акції протесту в Україні – з вилами та косами не матимуть жодного позитивного ефекту. Добитися від влади якихось поступок можна лише мирним, ненасильницьким шляхом. Про це Блаженніший Любомир сказав на зустрічі з медійниками-католиками, яка відбулася у Києві, у приміщенні храму святого Василія Великого ЧСВВ.
«Люди питають, як нам сьогодні вплинути на владу. В Америці є один дуже ефективний спосіб. Там є випрацювана система виборів. І люди, коли хочуть добитися своїх прав, то пишуть владоможцям листи», — каже кардинал.