Минув рік, як на нашому політичному небосхилі з’явився так званий сірий кардинал Віктор Медведчук і проголосив про створення громадського руху "Украинский выбор" (на численних сітілайтах і білбордах усі написи лише російською мовою). Хоч усім з перших днів було зрозуміло, що це реалізація антиукраїнського проекту Москви, з якою Медведчук навіть устиг поріднитися. Автор темників, глава адміністрації президента часів пізнього кучмізму, лідер олігархічної партії СДПУ(о) і сам олігарх...
Не уповноважував його український народ говорити від його імені. Здавалося б, що раз тобі московськими наставниками відведена роль інструмента для російського тролінгу в українському політикумі, то й будь там підштрикувачем і підбурювачем розбрату, як кажуть у народі, знай цвіркун свій припічок. Та Медведчукові все нетерпеливиться стати "виразником інтересів народу".
Локшина, яку Медведчук навішує на вуха українцям, уже протухла
Минув рік, як на нашому політичному небосхилі з’явився так званий сірий кардинал Віктор Медведчук і проголосив про створення громадського руху "Украинский выбор" (на численних сітілайтах і білбордах усі написи лише російською мовою). Хоч усім з перших днів було зрозуміло, що це реалізація антиукраїнського проекту Москви, із якою Медведчук навіть устиг поріднитися, взявши в куми своєї доньки Дарини Владіміра Путіна та дружину Дмитра Медвєдєва, чим дуже пишається. Вислужуючись перед цими своїми покровителями, лідер «УВ» («Украинского выбора») затято виступає за вступ України у Митний союз, за її федералізацію за надання російській мові статусу державної.
Він уже змирився з тим, що українці вважають його провідником і реалізатором антиукраїнських замахів російського керівництва. На зустрічі в редакції «Радіо Свобода» 11 квітня Медведчук самовдоволено заявив: «Мене вважають агентом Кремля, що ж, хай вважають. Більше того, я не звертаю уваги на подібні заяви, тому що коли говорять про кремлівські стосунки, про кремлівських агентів, говорять про те, що «Украинский выбор» – це зовсім не український вибір, то в мене внутрішня посмішка. Внутрішня посмішка тому, що «Украинский выбор» сьогодні сповідує ті ідеї і висловлює ті думки, які підтримуються більшістю громадян України. Причому тут кремлівський…?».
Та похвалитися В.Медведчукові сьогодні немає чим. Більшість експертів вважають що він розтринькує щедрі московські подачки на вітер. На думку політтехнолога Сергія Гайдая, ефективність коштовної й галасливої реклами Митного союзу, статусу російської мови та ідеї «Русскава міра» дорівнює нулю. Його колега Володимир Фесенко до цього додає, що «весь проект виглядає великим блефом, ми бачимо рекламу, великі гроші, а реального результату немає». Навіть прихильники Медведчука вже дійшли висновку, що він не зовсім удала кандидатура для просування кремлівських ідей. Надто вже нафталіновий у нього образ, дуже багатий шлейф негативу волочиться за ним із минулого. Автор темників, глава адміністрації президента часів пізнього кучмізму, лідер олігархічної партії СДПУ(о) і сам олігарх... Не уповноважував його український народ говорити від його імені.
Здавалося б, що раз тобі московськими наставниками відведена роль інструмента для російського тролінгу в українському політикумі, той й будь там підштрикувачем і підбурювачем розбрату, як кажуть у народі, знай цвіркун свій припічок. Та Медведчукові все нетерпеливиться стати «виразником інтересів народу», домогтися зміни нашої конституції, проведення всеукраїнського референдуму за «справжнє народовладдя». Амбіцій хоч відбавляй, а шансів на їх реалізацію як кіт наплакав. Останнім часом Медведчук загорівся ідеєю створити на базі своєї анемічної громадської організації «УВ» політичну партію, яка на виборах 2015 року висуне свого претендента на президентську посаду. Збори активу, де обговорювалася ця авантюрна пропозиція, у ці дні пройшли у столиці та багатьох містах Півдня й Сходу країни.
На цих збіговиськах знову мусуються і заяложені тези про необхідність федералізації України, яка нібито не загрожує розколом країни. Та нам ще добре пам’ятний з’їзд у Сєверодонецьку, який гаряче підтримував Кремль. А все тому, що він будь-яку спробу федералізації має намір використати для дезінтеграції України, з наступним включенням східних і південних земель країни у свою орбіту впливу. Не меншу небезпеку таїть у собі й підтримувана Медведчуком ідея двомовності. Уже й нині, дякуючи законові Ківалова_Колесніченка, Кремль прагне використати російську мову як інструмент культурного й ідейного домінування Москви в Україні.
Медведчуківці обмежуються головним чином розвішуванням самореклами та протиранням штанів на зборах свого активу і за круглими столами. На «польову» роботу - масові публічні акції вони не спроможні. Хіба що одного разу на замовлення Газпрому, мабуть, і на його ж гроші, вони влаштували у Донецьку невеличку проплачену масовку на знак протесту проти видобутку сланцевого газу. Зі школярами, яким тоді доручили тримати прапори «УВ», розрахувалися шоколадками.
Найчастіше в українських мас-медіа ім’я Медведчука згадується останнім часом у зв’язку з його олігархічними «прихватизаторськими» замашками. То його звинуватили, що отримав від губернатора Закарпаття 63 га лісу в довгострокову оренду. То йому доводиться виправдовуватися за те, що тісно пов’язана з ним компанія «Спорт-тур» своїм забором відгородила в Алупці поблизу його дачі протитуберкульозний санаторій ім. Боброва від моря.
А нерідко Медведчукові вже дістається й на горіхи. Так на початку березня цього року Львівська облрада заборонила вивішувати його рекламу Митного союзу, вважаючи такі заклики загрозою українському суверенітету. Через кілька днів по тому в Сумах опозиційні депутати і патріотично налаштовані місцяни розігнали конференцію, яку збирали медведчуківці. А 5 квітня активісти ВО «Свобода» та інших опозиційних сил Донецька влаштували знущальний флешмоб над Митним союзом, перейменувавши його на «мутний союз». Серед ряджених головних персонажів фігурував там і Віктор Медведчук, який намагався великою виделкою навішувати локшину на вуха українцям. Фактично, вся його наскрізь українофобська риторика про федералізацію і Митний союз – то локшина не першої свіжості. Вона давно вже смердить.
Сергій Горицвіт, незалежний журналіст, для "Волі народу"
На світлинах: на колажі "Голоса России" Медведчук – надія відродження імперії, проповідник федералізації скалить зуби на Україну, поплічника Путіна у Дніпропетровську зобразили із локшиною марки "мутний союз'
Фото із соціальних мережКоментарі
