Світ має набути право та механізми покарання і навіть знищення агресора невійськовими засобами
Володимир Пилипчук, політик, економіст, член ПА ОБСЄ (1992–1994): Про вдосконалення міжнародних механізмів мирного захисту суверенітету і права країн на свою територію (акваторію)
Рівень цивілізації світового суспільства виріс у порівнянні з минулим століттям, економічний і технологічний потенціал країн світу став на порядок вищим, але рівень регулювання міждержавних відносин лишився заскорузлим із середини двадцятого століття, серйозно відстав від рівня розвитку кран та від сучасної правової культури .
Зріс рівень озброєнь, різко скоротився час для їх доставки і застосування на відстані, зросли масштаби гіпотетичних жертв і руйнувань, а рівень реакції на загрози, рівень регулювання міждержавних відносин в світі лишився архаїчним, не відповідним ні рівню проблем, ні рівню можливостей їх вирішення.
На сьогодні форма і інструменти вирішення проблем не відповідають рівню загроз і викликів, що постають перед людством. Ні структура органів ООН, ні розподіл повноважень між ними, ні результати їх діяльності не відповідають потребам світової спільноти в планів забезпечення миру і стабільності на планеті.
Наприклад: Рада Безпеки ООН - орган Організації Об'єднаних Націй, на який, відповідно до статті 24 Статуту ООН, покладено відповідальність за підтримку міжнародного миру та безпеки.
Одним із повноважень РадБезу ООН є прийняття рішень про застосування санкцій до країн, поведінка яких не відповідає міжнародним нормам і правилам.
Які юридичні, цивілістичні і етичні невідповідності закладені в його функціонування і вже не відповідають загально цивілістичним нормам ХХІ століття?

- По-перше, це політичний орган, який має право виносити фактично судові рішення в позасудовому порядку… Нонсенс. Бо світ вже давно відійшов від того, що король був намісником Бога на землі і вершив долі всіх і вся. Влада у всіх країнах світу вже давно розподілена на законодавчу, виконавчу і судову, а політичний орган ООН - РадБез продовжує виконувати функції суду… І вершать цю «місію» в ООН країни –постійні члени РадБезу десятиріччями незмінно і майже одноосібно , що не відповідає передовій загально-цивілістичній практиці. Тобто , РадБез має втратити право виносити судові рішення в позасудовому порядку, а натомість має бути заснована система міжнародних судів ООН по галузях права, в т.ч в галузі захисту суверенітету і прав країни на свою територію (акваторію);

- По-друге, право вето члена РадБезу на будь-яке його рішення призводить до того, що країни-постійні члени РадБезу можуть діяти ПОНАД міжнародними правилами, поза міжнародними законами і угодами, фактично є «непідсудними» за злочини, які ними вчиняються;

- По-третє, існуюча практика ділить країни світу на дві КАСТИ країн: перша- країни непідсудні- це постійні члени РадБезу ООН, які мають змогу творити ВОЛЮНТАРИЗМ і бути непідсудними, зловживаючи своїм право ВЕТО на любе рішення РадБезу (свіжий випадок – всі акти щодо росії, як агресора проти України були заблоковані саме росією, її ЗЛОВЖИВАННЯМ на право вето в прийнятті рішень РадБезом) ; друга - на країни, що не є постійними членами РадБезу, і які не мають змоги добитися справедливості, виправдати і захистити свою поведінку рішучого опору агресорові, якщо таким агресором є країна -постійний член РадБезу. Це фактично феодальний атавізм, це дискримінаційне начало, що закладене в основу діяльності ООН - організації, однією із функцій якої і є боротьба з дискримінацією…
Тобто, згадана ситуація є демонстрацією, що не всі країни рівні перед законом, рівні в реалізації своїх загальновизнаних прав при існуючій структурі органів ООН і розподілі повноважень між ними.

На мою думку, щоб ліквідувати дискримінацію і нейтралізувати всі перераховані «перекоси» в діяльності ООН з безпекових питань:
- Україна мала б ініціювати перед ГенАсамблеєю ООН зміни структури органів ООН і перерозподілу повноважень між ними;
- Україна мала б ініціювати перед ГенАсамблеєю ООН створення міжнародного суду ООН з питань захисту суверенітету і права країн на свою територію (акваторію)... Основною функцією якого мало б стати застосування санкцій до агресора, незалежно від його нинішнього статусу в РадБезі ООН. Всі мають бути рівними перед міжнародними законами, міжнародними правилами і міжнародними угодами.
Рішення цього суду мають бути остаточними. РадБез ООН не може мати права впливу на прийняття рішення суду, чи права вето на його виконання;
- В ООН мали б бути вироблені стандартні і єдині для всіх країн правила поведінки з цього питання. Єдиними мають бути види, розміри, структура санкції, правил їх застосування до країн-порушників цих правил, тобто для всіх потенційних агресорів, незалежно від їх статусу в РадБезі. Санкції мають бути нищівними для агресора і включати : ембарго на торгівлю, ембарго на фінансові операції, заборону на в'їзд в інші країни всіх представників влади країни- агресора і ін. Формою «примушення до миру» агресора має бути повна його ізоляція і повний арешт всіх його активів, штрафи і контрибуції. Тобто, світ має набути право та механізми покарання і навіть знищення агресора невійськовими засобами. Але й має набути цивілізовані механізми по їх реалізації, одним з яких має стати створення міжнародного суду ООН з питань захисту суверенітету і права країн на свою територію (акваторію).
У випадку недостатності згаданих санкцій - цей суд має приймати рішення про застосування мілітарної сили проти агресора з метою його умиротворення ( а в окремих випадках - з метою попередження агресії).
У випадку здійсненої агресії суд має винести рішення про застосування стандартного пакету санкцій до агресора не пізніше 24 годин з початку агресії. Тобто, ввести в дію стандартний пакет санкцій без нинішніх «заморочок» в затягуванні часу прийняття рішення. Рішення суду правомірне у випадку відсутності представника агресора.
Але Основним завданням суду, і що саме важливо, має бути попередження агресії, тому мають бути розроблені стандартні пакети санкцій для прийняття в випадку загрози агресії. І тут слід було б мати диференціацію як рівнів загроз, так і рівнів санкцій, що відповідали б певному рівню загроз (наприклад рівень 1, 2, 3 або - червоний , чорний , синій)
Суд може розпочатися за заявою (зверненням) БУДЬ-ЯКОГО суб’єкту міжнародного права. І зобов’язаний винести рішення про застосування відповідного пакету санкцій до агресора не пізніше 24 годин від надходження заяви (звернення), а в випадку фактичної агресії – застосувати санкції і за власною ініціативою.

Для цього :
- Світ має переглянути і офіційно затвердити нове, гуманістичне ранжування моральних, людських цінностей, а саме - економічні втрати країн від блокування агресора визнаються меншим злом , ніж втрати життів людей в результаті агресії. Для пом’якшення згаданих економічних збитків має бути вдосконалена страхова система та створені міжнародні фонди- демпфери;
- Особливо на часі – ліквідувати всі довготривалі процедури, теревені-дебати – це має відійти в минуле. Мають бути вироблені стандарти поведінки країн і стандарти санкцій за всі види відхилень від стандартів. Як ремонт автомобіля : вид дефекту і регламент його ліквідації є досконало прописаними і не дебатуються при ремонті кожного окремого авто. Так і рішення в суді - прийматися мають блискавично, за стандартами;
- Суд має втратити і середньовічний антураж: - всі ці мантії, парики, головні убори, золоті підвіски, це вже нині клоунада, яка не впливає на якість рішень і має лишитися в доброму минулому…
Альтернативою війнам у світі мають стати запровадження судових механізмів їх попередження, стримування, недопущення і механізмів реального покарання агресора - стандартних , жорстоких, але цивілізованих санкцій проти нього!

Інф. із сторінки Володимира Пилипчука у Facebook

Коментарі