Пора повернути справжню дату проголошення Незалежності Української Держави !
Важливість відліку новітньої незалежності України від 22 січня 1918 року важко переоцінити.
Свідомо применшуючи значення цієї події, влада в Україні стає на ідеологічні позиції окупанта, який століття тому потопив у крові незалежну Українську Державу і намагається втопити її у крові сьогодні.
Відлік новітньої незалежності України від 22 січня 1918 року зніме протиріччя у питаннях історії становлення державності України, підніме на новий рівень Гідність українців та імідж України в світі.
Демократичне об'єднання
"Українська Національна Рада"
ЗАЯВА
з нагоди 25-ї річниці відновлення Незалежності Української держави
23.08.2016 м. Київ
24 серпня українці відзначають День Незалежності України.
Однак, фактично 25 років тому, 24 серпня 1991 року, Незалежність була відновлена з часів Української Народної Республіки. Понад 98 років тому, 22 січня 1918 року, в столиці України Києві, на Софійському майдані був проголошений IV-й Універсал Української Центральної Ради, в якому говорилось:
"Однині Українська Народня Республіка стає самостійною, ні від кого незалежною, вільною, суверенною державою українського народу".
Саме з 22 січня 1918 року розпочався відлік новітньої історії державної незалежності України. Через два роки цій найголовнішій події в новітній історії України виповниться 100!
22 січня 1919 року в Києві, рівно через рік після здобуття Незалежності, в Києві, на тому ж Софійському майдані, було проголошено Акт Соборності (Злуки) українських земель в єдину Українську державу. Божою волею, волею народу було відновлено Українську державу, яка існує з часів Володимира Великого.
Невдовзі після проголошення IV-го Універсалу Центральної Ради Українську Народну Республіку визнали 42 країни світу, в яких були відкриті дипломатичні представництва УНР. Серед інших країн незалежну Україну змушена була визнати і більшовицька Росія.
Однак унаслідок віроломної російсько-більшовицької агресії і окупації Українська держава була поневолена Росією аж до 1991 року.
Якби в Україні пам’ятали про страшну окупацію України Росією в 1918-1920 р.р., то й не виникла б потреба через 100 років захищати Україну від того ж московського окупанта.
Необхідно встановити історичну правду і справедливість щодо процесу державотворення України! Утвердження держави повинно ґрунтуватися на правдивому, об’єктивному висвітленні української історії. Це стане потужним імпульсом для утвердження національної єдності та високого міжнародного іміджу України.
Згідно з Указом Президента України Петра Порошенка № 871/2014 від 13.11.2014 22 січня відзначається як День Соборності України.
"Українська Національна Рада" пропонує відзначати 22 січня на державному рівні як День Незалежності і Соборності України.
День незалежності України 24 серпня (дату відновлення Незалежності) пропонуємо відзначати як День національного відродження України.
Аргументів для цього більше, ніж достатньо:
1. IV-й Універсал Української Центральної Ради діє! Він є офіційним документом Верховної Ради України, що підтверджує його чинність.
2. Сучасна держава Україна – правонаступниця Української Народної Республіки, що підтверджено офіційною Заявою про правонаступництво від 22 серпня 1992 року. Українська держава успадкувала від УНР Державні символи (Герб, Гімн, Прапор), назву грошової одиниці. Вона має успадкувати і дату проголошення Незалежності.
3. Проголошення незалежності 22 січня 1918 року стало основою для Злуки українських земель в єдину Соборну державу Актом від 22 січня 1919-го. Соборність українських земель була проголошена в незалежній Україні! Президент Української Народної Республіки Микола Плав’юк наголошував: "В історії України золотими літерами записані дати 22 січня 1918 і 1919 років".
4. Існує безліч історичних документів, які підтверджують правові засади створення та діяльності УНР. Зокрема, У Львівському історичному музеї знаходиться оригінал карти незалежної України, виданої відомою картографічною фірмою «Фрайтаг і Берндт» у Відні в жовтні 1918-го року.
5. Акт відновлення Незалежності України, проголошений ОУН під проводом Степана Бандери 30 червня 1941 року у Львові, засвідчив відновлення Незалежності держави від давніших часів, а не проголосив її заново. Цим було підтверджено традицію державності від УНР.
6. В цивілізованих державах дата здобуття державної незалежності є головним святом. Європейські країни (в тому числі, сусідні посткомуністичні держави) відзначають на державному рівні дату проголошення своєї першої в новітній історії незалежності:
Грузія - 26 травня (Незалежність від Російської імперії (1918 рік).
Польща – 11 листопада (Незалежність від Російської імперії, Королівства Прусії та Австрійської імперії (1918 рік).
Чехія – 28 жовтня (Незалежність від Австро-Угорщини (1918 рік).
Литва - 16 лютого (Незалежність від Російської і Німецької імперій (1918).
Латвія – 18 листопада (Незалежність від Росії (1918 рік).
Естонія - 24 лютого (Незалежність від Російської імперії (1918 рік).
7. Президент Порошенко на своїй прес-конференції 14 січня 2016 року наголосив на відновленні державної незалежності у 1991-му. Це є підтвердженням того, що майже 25 років тому, 24 серпня Незалежність України де факто була відновлена від часів УНР.
8. Відлік державної Незалежності України від 22 січня 1918 року стане підтвердженням неперервності нашого державотворення, торжеством історичної правди і потужним чинником консолідації української нації.
Історія, як відомо – це ідеологія, спрямована вглиб. Вона має висвітлюватися правдиво і справедливо. Важливість відліку новітньої незалежності України від 22 січня 1918 року важко переоцінити.
Свідомо применшуючи значення цієї події, влада в Україні стає на ідеологічні позиції окупанта, який століття тому потопив у крові незалежну Українську Державу і намагається втопити її у крові сьогодні.
Відлік новітньої незалежності України від 22 січня 1918 року зніме протиріччя у питаннях історії становлення державності України, підніме на новий рівень Гідність українців та імідж України в світі, а Українська нація завжди буде пильною з огляду на історичні паралелі між російською окупацією України 1918-1920 років та окупацією територій Української Держави внаслідок війни Росії проти України у 2014-2016 роках.
На жаль, влада в Україні не здатна діяти у відповідності з історичною правдою. Це свідчить про її неукраїнськість і антидержавність. Пора перестати умовляти владу діяти на користь Україні. Її потрібно змінювати, щоб вона не накоїла більшої біди, ніж агресія Росії. А питання історичної правди рано чи пізно все одно будуть вирішені українським народом.
Слава Україні!
Голова "Української Національної Ради" Юрій Пальчуковський
Цю Заяву підписали:
Віктор Шишкін, народний депутат України кількох скликань, громадський діяч, суддя Конституційного суду України (2005 -2015)
Юрій Кармазін, народний депутат України кількох скликань, політик, правозахисник, Голова «Партії захисників Вітчизни»
Олег Соскін, український економіст, політолог, громадський та політичний діяч, директор Інституту трансформації суспільства, голова Української Національної Консервативної партії, керівник проекту «Мій вибір НАТО».
Володимир Сергійчук, український історик, політик, письменник, професор, директор Центру українознавства Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка (2000—2007 р.р.), академік АН ВШ України
Анатолій Лопата, військовий та громадський діяч, генерал-полковник , начальник Головного (з 1994 — Генерального) штабу Збройних Сил України — перший заступник Міністра оборони України (1993–1996)
Володимир Пилипчук, народний депутат України кількох скликань, політик, державний та громадський діяч, науковець, ародний депутат України І-ІІ скликань, академік Академії економічних наук України, професор
Сергій Селіфонтьєв, народний депутат України 2-го скликання, політик, громадський діяч
Наталія Новак, народний депутат України
Віктор Чумак, народний депутат України
Володимир Черняк, народний депутат України кількох скликань, політик, доктор економічних наук, професор, народний депутат СРСР
Ростислав Чапюк, народний депутат України 2-го скликання, заслужений працівник сільського господарства України
Олег Чорногуз, письменник, публіцист, громадський діяч
Олександр Яковенко, громадський діяч, державний службовець високої категорії
Михайло Слабошпицький, український прозаїк, критик, літературознавець, публіцист, громадський діяч. виконавчий директор «Ліги українських меценатів»
Наталя Дзюбенко-Мейс, письменниця, поетеса, журналістка, громадський діяч
Віталій Карпенко, Заслужений журналіст України, письменник, публіцист, науковець, громадський діяч, завідувач кафедри журналістики в університеті «Україна», народний депутат 1-го скликання, кандидат філологічних наук, доктор суспільно-економічних наук Українського Вільного університету (Мюнхен, ФРН), голова Асоціації світової української преси
Юрій Гнаткевич, народний депутат України кількох скликань, вчений, громадський діяч, Голова Просвітницького центру національного відродження імені Євгена Чикаленка
Петро Харченко, письменник, громадський діяч, керівник «Міжнародного конвенту тринітарних знань»
Євген Лупаков, політик, військовик і громадський діяч. народний депутат України 2-го скликання. Капітан 1 рангу у відставці.
Михайло Роль, громадський діяч, журналіст, політичний експерт
Олександр Горобець, Заслужений журналіст України, письменник, політолог
Наталка Поклад, поетеса, публіцист, педагог, громадська діячка
Володимир Кулеба, журналіст, письменник, громадський діяч
Богдан Вовк, журналіст, Головний редактор газети «За вільну Україну» (м. Львів)
Олекса Ващенко, журналіст, громадський діяч, депутат Київської міськради першого демократичного скликання
Анатолій Ковальчук, журналіст, політолог
Ігор Гурняк, кандидат економічних наук, громадський діяч (м. Львів)
Роман Пак, громадський діяч, правозахисник (м. Львів)
Василь Форкош, підприємець (Закарпаття)
Юрій Лукашенко, адвокат, правозахисник
та інші
Про своє бажання підписати цю Заяву повідомте на пошту:
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду
Інф.:
unr.org.ua Коментарі
