Сергій Грабовський: Чи не досить дбати про права терористів?
Слід визнати — під формально-юридичним кутом зору Путін має рацію: на сході України точиться громадянська війна. Ба більше: цілком імовірно, що він говорить правду і в тому сенсі, що російські громадяни там не воюють. І не лише в цьому його правота: коли він стверджує, що, мовляв, українських терористів можна зустріти в багатьох країнах світу, він теж не бреше. Принаймні, повторю це ще раз, під формально-юридичним оглядом.

Ось наприкінці січня, за даними сайта «Миротворець», на Донбасі був знищений бойовик «ЛНР» Євгеній Тарабанов з позивним «Жора». Родом він із міста Антрацит і мав паспорт громадянина України. Чи, принаймні, у базі документів зареєстрований був як громадянин України. А на початку січня загони курдської самооборони захопили в полон вісім терористів «ІД» поблизу сирійського міста Дейр-ез-Зор. Серед полонених — громадянин України, якого звуть Аскар Зарманбетов. З початку 2019 року були й інші знищені українськими військовиками бойовики «ЛДНР», і взяті в полон інші терористи «ІД» з українським громадянством...

І якби ж це були поодинокі факти! Ні, проти Української держави воюють десятки тисяч бойовиків, які офіційно вважаються громадянами цієї держави. З усіма належними правами, включно з правом голосу на виборах, досить лише перевдягнутися в цивільне і поїхати зареєструватися на вільній від окупантів частині Донбасу. Та це ще квіточки: я переконаний, що росіянам, які воюють на Донбасі, роздали не лише «паспорти» двох місцевих терористичних угруповань, а й справжні українські документи. Їх-бо в Криму і на Донбасі російські окупанти чимало захопили. А щоб записати всіх цих персонажів заднім числом, особливого вишколу не треба — вистачає офіцерів СБУ та МВС, які порушили присягу і стали на бік Росії. І навіть в електронні бази даних «влізти» можна, додавши туди потрібні імена та прізвища з відповідними датами, було б бажання. Ще й від імені Януковича (хіба він буде проти?) можна зробити «мульки» про надання українського громадянства російським генералам і полковникам — скажімо, на початку 2014-го... От і виходить, що в Україні точиться громадянська війна. А все тому, що за п’ять років від початку прямої російської агресії ні президент, ні уряд (точніше, аж три уряди з двома прем’єрами), ні Верховна Рада не перейнялися тим, щоб радикально унеможливити ситуації таких ґатунків, які дискредитують Україну і реально загрожують її національній безпеці.

А на цьогорічних президентських і парламентських виборах нашими очільниками цілком законно можуть стати громадяни інших держав. Навіть Російської Федерації. Бо ж Конституція України і законодавство, всупереч популярній думці, не забороняє нікому, включно з офіційними особами, мати подвійне чи потрійне громадянство. Нікому, крім суддів, — і то відповідне положення виписане нечітко. А позбавити громадянства України жодного зрадника й ворога Української держави не можна. Втім, судіть самі.

►Отже, Конституція України:

«Стаття 4. В Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.

Стаття 25. Громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство.

Стаття 126. Незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.

Повноваження судді припиняються у разі:

2) припинення громадянства України або набуття суддею громадянства іншої держави».

Що ж, нардепи, ухвалюючи 1996 року Основний закон, і Леонід Кучма, підписуючи його, не забули потурбуватися про себе, найдорожчих — а якщо раптом доведеться тікати від правосуддя? Тож усім можна легально мати паспорти, в тому числі й «злодіям у законі», а от суддям — поставили бар’єр на цих шляхах, щоб не дуже коверзували у плані принциповості...

►А ось що фіксує Закон «Про громадянство України»:

«Стаття 2. Принципи законодавства України про громадянство

Законодавство України про громадянство ґрунтується на таких принципах:

1) єдиного громадянства — громадянства держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України;
...
3) неможливості позбавлення громадянина України громадянства України».

Тут для тих, хто вважає, що буцімто «єдине громадянство» — це заперечення подвійного громадянства, спеціально розшифровано: йдеться про заборону локального громадянства, наприклад АРК. А якщо хтось набув інші громадянства, то Українська держава на це має заплющити очі. Так само, якщо іноземець, ставши українським громадянином, не позбувся своїх попередніх паспортів — от вам і номінально легальні рамки «набуття» російськими окупантами українських паспортів...

Тому, скажімо, про скандального танцівника Полуніна, який отримав російський паспорт і всюди пропагує «великого Путіна», західні мас-медіа пишуть як про «українця» і мають рацію, принаймні, формально-юридичну. Тому і про ліквідованого «кураторами» за якийсь непослух вождя бандитів «ДНР» Захарченка західні ЗМІ теж пишуть як про українця, а дехто — навіть як про «визначного українця». І так далі, і таке інше — прикладів безліч.

А тому висновок, як на мене, один: Україні потрібна конституційна процедура позбавлення громадянства. Найперше — терористів. Усі, хто воює у складі бандформувань «ДНР»-«ЛНР» чи «ІД», мають бути позбавлені українського громадянства. І всі «адміністративні» та «виборні» особи, керівники «державних» медіа і «партій» тощо на окупованому Донбасі теж. Вони ж самі не лише публічно оголосили, що не хочуть бути українськими громадянами, а й організували масові вбивства українських громадян в ім’я «Новороссии», «русского мира», «ЛДНР» тощо. Так само слід учинити і з бойовиками ісламістського «всесвітнього джихаду». Що, недемократично? Нецивілізовано? Але вони самі обрали свою долю — смертельних ворогів сучасної цивілізації та демократії. У цьому плані варто було б вивчити досвід Ізраїлю, де глава МВС може приймати рішення про позбавлення терористів громадянства, а суд затверджує остаточно таке рішення. Скажімо, окружний суд Хайфи 2016 року ухвалив таке рішення щодо ісламістського терориста: «Той, хто вирішує вчинити теракт проти громадян Ізраїлю, виводить себе з числа громадян Ізраїлю. Позбавлення громадянства — гідне і пропорційне рішення в даному разі».

Крім цього, варто, на мою думку, вписати у законодавство положення про тимчасове призупинення громадянства. Для цього не обов’язково змінювати Конституцію, де сказано про заборону позбавляти громадянства (зміна Конституції — складний і тривалий процес), але ж призупинення — це не позбавлення, і відповідну норму можна запровадити швидко.

Хто мав би стати об’єктом такого призупинення? Передусім терористи всіх ґатунків і кольорів (допоки не будуть ухвалені відповідні зміни до Основного закону), а також пропагандисти, які з-за кордону на гроші Кремля підривають національну безпеку України. Стосовно ж осіб з подвійним, потрійним і так далі громадянством, то їм варто дати півроку-рік на вибір, чиє громадянство вони хочуть мати, а далі — кримінальна відповідальність за подвійне громадянство, а в’їзд до України і тимчасове проживання в ній — на загальних підставах. Так само варто було б учинити і щодо громадян України, які працюють на території країни-агресора — скільки їх там, два з половиною мільйона? Тут слід було б попередити їх десь за рік про перспективу призупинення громадянства, а разом із тим на урядовому рівні домовитися з Польщею — адже вона потребує десь так ще одного мільйона працівників з України, її економіка вже починає гальмувати. Тож після досягнення такої домовленості, яка має включати вимогу припинення антиукраїнської істерії та яка де-факто дуже шкодить польській економіці, запропонувати тим, хто працює в РФ і хоче бути повноправними громадянами, переїхати на працю до Польщі.

Звісно, це не вичерпний перелік проблем, пов’язаних з наявністю громадянства України у ворогів України, і не остаточні формулювання заходів, потрібних для розв’язання цих проблем, але слід щось робити, а не обмежуватися «патріотичної» балаканиною, як це сталося, на жаль, 2017 року з покликаними заборонити наявність мультигромадянства поправками до Закону «Про громадянство України». Як то кажуть, пара пішла у свисток, а Путін та різного штибу терористи надалі продовжують бути на коні.

Сергій Грабовський, пролітолог, історик, філософ
Інф.: day.kyiv.ua

Коментарі

 

Додати коментар

Захисний код
Оновити