Після 200-річчя з Дня народження Кобзаря українці перечитують його поезію по-новому
Шевченко під час Української революції 2013-2014-го р.р. дивився на згарища і вражав своєю присутністю, йшлося в сюжеті tsn.ua рік тому. Геніальні пророцтва Кобзаря продовжують вражати:
Та неоднаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
                                      Її, окраденую, збудять...
                                      Ох, не однаково мені...


А журналіст Михайло Роль звернув увагу на пророцтва Шевченка про минулорічні події на Майдані в поемі "Неофіти".

Сучасні “неофіти” хрещені холодом і вогнем
Михайло Роль

Відійшов у історію тривожний місяць січень 2014-го, у напружені морозні дні якого Україна стала однією з “гарячих точок” планети. В ті січневі дні було багато символіки, навіяної асоціативними історичними, біблейними паралелями, пророцтвом Тараса Шевченка…  

19 січня. У цей день християни традиційно відзначали велике свято – Хрещення Господнє (народні назви – Водохреща або Йорда́на). У цей день святять воду, українці масово долають страх холоду для того, аби очиститися і захиститися від злих духів водохресним зануренням. Охочих пірнути в цілющу "йорданську" воду не зупиняє ні мороз, ні пронизливий вітер...
Саме цей день став переломним для української Єврореволюції: на столичній вулиці Грушевського почався штурм урядового кварталу. Кілька тисяч мітингарів з Євромайдану намагалися прорватися в напрямку Кабміну і Верховної Ради. Це була реакція на загострення протистояння Майдану з офіційною владою України після прийняття 16 січня “диктаторських законів”.

Штурм розпочався після того, як лідер “Батьківщини” Арсеній Яценюк на вимогу Майдану назвати єдиного лідера спротиву оголосив, що “Тут є лідер. Це український народ”.
Дорогу незгодним перекрили “беркутівці”, які загородилися автобусами та вантажівками. Силовики застосували спецзасоби, зброю з гумовими кулями і, попри мінусову температуру – водомет. Люди відповіли на це “коктейлями Молотова”. Того дня постраждали кілька десятків мітингарів.

Події 19 січня 2014 року вже охрестили як "Криваве водохреща",  "Вогнехреща". Юні українці і українки отримали бойове хрещення – крижаною водою з водометів, і вогнем не лише палаючих шин і техніки, а згодом і вогнем використаної проти них вогнепальної зброї і гранат.
Це нове, бойове хрещення синів і дочок України дає підставу назвати, за Шевченком, цих героїв сучасними “неофітами” (новохрещеними).
У поемі "Неофіти" – першому творі, написаному Тарасом Шевченком після заслання, 8 грудня 1857 року, чи не в кожній строфі вгадується алегорія революції 213-2014 року в Україні, де сучасні “неофіти” постали проти сучасного Нерона.
Символічно, що вірш є притчею – пересторогою “Розпинателям народним, грядущим тиранам”. Пророчий і епіграф до поеми:  
Так говорить Господь: бережіть правосуддя й чиніть справедливість, незабаром бо прийде спасіння Моє і появиться правда Моя.  Ісаія, Глава 56 (1).

Чи не Україну часів Януковича змальовував у поемі Кобзар, називаючи її тюрмою, де “ще живуть, І богу моляться, і мруть Хрещені люде”?
Читайте далі деякі уривки з поеми і співставляйте (підкреслення жирним шрифтом – М.Р.):

Подай душі убогій силу,
Щоб огненно заговорила,
Щоб слово пламенем взялось,
Щоб людям серце розтопило,
І на Украйні понеслось,
І на Україні святилось
Те слово...
Не в нашім краю, богу милім,
Не за гетьманів і царів,
А в римській ідольській землі
Се беззаконіє творилось.
Либонь, за Декія царя?
Чи за Нерона сподаря?
Сказать запевне не зумію.
Нехай за Нерона...

Горить
І день і ніч перед пенатом
Святий огонь (чим не алегорія палаючої вулиці Грушевського, перед Кабміном? – М. Р.)

І вся мерзенна Іудея
Заворушилась, заревла,
Неначе гадина в болоті.
І сина божія во плоті
На тій Голгофі розп'яла
Межи злодіями. І спали,
Упившись кровію, кати,
Твоєю кровію. А ти
Возстав од гроба, слово встало.
І слово правди понесли
По всій невольничій землі
Твої апостоли святії.

А ось уривок, в якому йдеться про матір, яка втрачає свого сина Алкіда, що пішов за апостолами. “Алкід” асоціюється з узагальненим образом загиблих і постраждалих героїв революції.

“А ти весела вийшла з хати
На шлях із гаю виглядати
Свого Алкіда. Ні, нема.
Уже й не буде…
А неофітів в Сіракузи
В кайданах одвезли. І син
Алкід, твоя дитина,
Єдиная твоя родина,
Любов єдиная твоя,
Гниє в неволі, в кайданах.
А ти, прескорбная, не знаєш,
Де він конає, пропадає!
Ідеш шукать його
І чи одна ти? Божа мати!
І заступи вас, і укрий!
Нема сім'ї, немає хати,
Немає брата, ні сестри,
Щоб незаплакані ходили,
Не катувалися в тюрмі
Або в далекій стороні”…

Але розплата прийде:

О Нероне!
Нероне лютий! Божий суд,
Правдивий, наглий, серед шляху
Тебе осудить. Припливуть
І прилетять зо всього світа
Святиє мученики. Діти
Святої волі...предстануть
В кайданах. І... тебе простять.
Вони брати і християни,
А ти собака! людоїд!
Деспот скажений!”

Велике свято! Тиск народу,
Зо всього царства воєводи...

Непевне видумали свято
Патриції-аристократи
І мудрий кесарів сенат  (чи не про Верховну Раду йдеться? – М. Р.)
Вони, бач, кесаря хвалили
На всі лади, що аж остило
Самим їм дурня вихвалять,
То, заразом щоб доконать,
Вони на раді й присудили,
Щоб просто кесаря назвать
Самим Юпітером, та й годі.
Кого благати ви прийшли?
Кому ви сльози принесли?
Кому ви принесли з сльозами
Свою надію? Горе з вами,
Раби незрячії! Кого?
Кого благаєте, благії,
Раби незрячії, сліпії!
Чи ж кат помилує кого?
Молітесь богові одному,
Молітесь правді на землі,
А більше на землі нікому
Не поклонітесь.

Окують царей неситих
В залізнії пута,
І їх, славних, оковами
Ручними скрутять,
І осудять неправедних
Судом своїм правим,
І вовіки стане слава,
Преподобним слава».

Стратеги божії воспрянуть.
І тьми, і тисячі поганих
Перед святими побіжать.
Молітесь, братія!

    Що ж, Шевченко – воістину геніальний пророк... 200-річчя з дня народження Кобзаря співпало з роком, коли сталися події на Майдані.

22 січня. Офіційно в Україні – це День Соборності.
2014-го року відзначалося 95-річчя Акту Соборності (Злуки), прийнятого 22 січня 1919 року.
Важливо нагадати, що роком раніше (22 січня 1918 року) сталася історична подія, без якої не відбулася б Злука Східних і Західних земель в єдину Українську державу.
У цей день Малою Радою Центральної Ради було затверджено IV Універсал, котрий проголошував, що "...однині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого незалежною, вільною, суверенною державою українського народу..." (Тому 22 січня варто вважати Днем Незалежності і Соборності України. IV-й Універсал ніхто не відміняв. 24 серпня 1991 року відбулося відновлення незалежності держави Україна. Але це так, до слова)...

Саме 22 січня 2014 року загострилося протистояння у Києві, на Грушевського, між народом і оборонцями влади. Саме в цей день загинули від куль Сергій Нігоян, Михайло Жизневський. Саме в цей день було знайдено тіло закатованого Юрія Вербицького. Саме 22 січня отримав важкі поранення від гранати Роман Сеник, від яких помер 25 січня. 22 січня викрали лідера Автомайдану Дмитра Булатова...
Вони – герої нашого часу, ті, хто, як і Ісус (Матвія, Гл. 8 (23-27), не знали страху.

Символічно, що згадані лицарі загинули в День Соборності, віддавши за свободу своє життя. Вони полягли і за незалежність України, яку їм доводилось виборювати майже через 100 років після її проголошення IV-м Універсалом! І це - через повних 22 роки після її відновлення (знову містика числа 22!).

29 січня. В Україні це День пам’яті Геров Крут.
Бій під Крутами відбувся 29 січня 1918 року на підступах до Києва, на залізничній станції Крути. Він точився між 4-тисячною більшовицькою армією Муравйова та загоном з київських студентів та бійців вільного козацтва (загалом близько чотирьох сотень вояків) і тривав 5 годин.
Майже всі ці захисники Вітчизни тоді загинули. Вцілілі 27 бійців після бою потрапили в полон до більшовиків і незабаром були ними страчені. На похороні в Києві, біля Аскольдової могили, голова Української Центральної Ради Михайло Грушевський назвав юнаків, які загинули в нерівній боротьбі, героями.
У наші дні молоді сини і дочки України захищають українську незалежність, як і їх славні попередники під Крутами у 1918-му. “Майдан – це наші Крути”, говорять вони. А 29 січня найбільше заслуговує, щоб вважати саме його Днем захисника Вітчизни.

За символічним збігом, епіцентром боротьби героїв Української революції 2013-2014 років за “нову Україну” стала саме вулиця імені творця незалежної Української держави (УНР) Михайла Грушевського.  
“На порозі нової Украї́ни”. Напевно, не випадково саме так називається одна з найвідоміших книг Грушевського – збірка його актуальних статей, створених у 1917-1918 р.р. Ця праця здобула популярність серед української молоді у 1918-1920-х р.р. і мала великий вплив на формування свідомості та національного світогляду.
Символічним “порогом нової України” стали барикади на Грушевського...
Незабаром Росія, як і в 1918-му, вторглась в Україну...

Буремні події січня 2014-го зайвий раз демонструють священний зв’язок поколінь, показують усім нам, що, принаймні, потрібно робити висновки з минулого. Забудемо минуле – втратимо майбутнє.

Михайло Роль, журналіст, публіцист, незалежний політичний експерт

Фото із соцмереж.

Коментарі