В Україні, як і за Януковича, зберігається інститут "смотрящих"
"Зацікавлені" та "смотрящі"
Жодній державі світу, як відомо, ще не вдалося повністю подолати корупцію. Однак в одних країнах, зокрема й в Україні, вона пронизує всі сфери життя, а в інших уже майже загнана в глухий кут. Річ у тім, що ефективно протистояти цьому ганебному явищу (і це також широко відомо) можна лише тоді, коли воно не виглядає корисним і навіть бажаним у повсякденному житті для значної частини суспільства.
Засуджуючи повномасштабну корупцію, ми часто-густо ставимося до дрібної та побутової, якщо й не прихильно, то доволі поблажливо. В будь-якому разі в суспільстві має домінувати стовідсоткове несприйняття будь-якої корупції. Адже вона, як і розруха, за висловом відомого персонажу насамперед сидить у наших головах. Як її позбутися?
Відповідаючи на це запитання, у Конфедерації вільних профспілок України, яка сьогодні стала масовим і найдійовішим об’єднанням трудящих різних галузей економіки, вирішили долучитися до антикорупційної діяльності. «Але така позиція, — наголошував на зустрічі з журналістами наприкінці минулого тижня голова Конфедерації та Національної профспілки гірників України Михайло Волинець, — лякає корупціонерів від влади та поставлених ними «смотрящих». Він наголошує, що останнім часом взято курс на посилення тиску на лідерів профспілкового руху, лунають відверті погрози їм та їхнім сім’ям, накреслено план дискредитації і функціонерів вищої ланки, і рядових активістів. На думку Волинця, такі дії фактично означають відкриття другого внутрішнього фронту проти українського народу.
Перший, корупційний, уже активно діє не один рік. Профспілковий лідер нагадує про Кіотський протокол, згідно з яким Україна отримала інвестиції на 4,6 мільярда гривень від японського уряду та промислових компаній як винагороду за зменшення викидів парникових газів. «Ці кошти вже перераховано, — говорить Волинець, — але ще за минулої влади їх почали потихеньку розкрадати по різних проектах: то вікна міняли, то утеплювали будинки шкіл і дитячих садочків. Але й сьогодні на рахунках залишається чималенька сума. І вже наша, демократична, влада також долучається до масштабного розкрадання цих коштів».
«У грудні минулого року, — наводить він конкретний приклад, — було проведено конкурс майже на мільярд гривень. 480 мільйонів у ньому виграла компанія, яка має у статутному фонді лише 16,5 тисячі гривень, а її власник, хоча й є громадянином України, але мешкає у Донецьку. А от фірма начебто зареєстрована у Києві. Та коли поліція, на наше прохання, це перевірила, то виявили за вказаною адресою людину, яка не має до цієї компанії жодного стосунку. Одне це свідчить про фіктивні ознаки цього бізнесу. Тож було розпочато досудове розслідування. Щодо цього ми звернулися до НАБУ, до Генерального прокурора, кримінальної поліції, до очільників держави. Певна реакція вже є. Наприклад, мене допитано в НАБУ. Отримав запрошення на допит і до поліції. Отже, є сподівання, що там зацікавлені розглянути це питання».
«Однак це не стало пересторогою для Мінекології, яке провадило згаданий конкурс з порушенням усіх законних вимог і умов. Корупційні діяння там тривають. Як голова відповідної комісії, заступник міністра Світлана Коломієць брала безпосередню участь у виділенні «абсолютно корумпованій» компанії 50 тисяч гектарів землі у Рівненській області, де містяться великі запаси бурштину. Інша величезна ділянка виділена компанії, статутний фонд якої становить лише 100 гривень... «Про участь у цих діях Коломієць, яка безпосередньо причетна до тендерів з витрачання кіотських грошей, ми також повідомили у заяві до правоохоронних органів та керівників держави», — розповів Михайло Волинець і назвав ще одне ім’я — Олена Балбекова, екс-радник на громадських засадах колишнього міністра. Їй свого часу було перераховано два мільйони доларів за якісь інформаційні чи консалтингові послуги. Та вже тоді, коли за ініціативи Конфедерації розпочалося розслідування, Балбекова за підтримки Коломієць, отримала в міністерстві посаду керівника департаменту екології і міцно взяла під свій контроль тему корупційних потоків.
«Ми отримали багато звернень із проханнями та навіть вимогами відкликати ці заяви і не лише від людей, причетних до колишньої, а й до нової влади, які у цих справах мають свої комерційні інтереси, — продовжував профспілковий лідер. — І це надзвичайно неприємно». Наші владні та контролюючі органи з ранку до вечора ведуть розмови про боротьбу з корупцією, створено антикорупційні бюро та комітет, а особливих зрушень поки що немає, ні в свідомості звичайних людей, ні у вчинках представників нашої еліти. Саме цим Волинець пояснює те, що при Конфедерації вільних профспілок створено на громадських засадах групу для боротьби з корупційними явищами. Її очолюватиме генерал-майор, екс-заступник голови СБУ Віктор Ягун.
Голова Конфедерації вільних профспілок також наголошує, що в Україні, як і за Януковича, зберігається інститут «смотрящих». Із його слів, зовсім недавно працівниками СБУ виявлено, що деякі народні депутати, а також наглядачі, поставлені міністром енерговугілля Володимиром Демчишиним, розглядали питання про те, як їм реагувати на мої антикорупційні заяви... аж до фізичної ліквідації, а також про те, що робити з моєю сім’єю.
Волинцю показали, що з ним може одного дня статися, на прикладі лідера профспілки шахти Ново-Волинська-1 Анатолія Мухамеджанова. Його, за вказівкою такого наглядача, просто у кабінеті директора шахти й у його присутності побила група людей. Активіст дістав струс мозку і перелом кісток обличчя, а поліція, як і місцеві лікарі, «нічого не побачили». Лише медики з обласного центру підтвердили факт побиття. Натомість «смотрящий» (гірники тепер упевнені, що це радник глави Міненерговугілля Андрій Вєнгрін) відреагував блискавично. Мабуть, побоюючись розголосу, він запропонував Мухамеджанову зустріч у міністерстві та кошти начебто на статутну діяльність профспілки. Чи не є це спробою дати хабара активісту за мовчання?
«День» запитав Волинця, чи не вважає він корупційними проявами також і невиплати зарплат шахтарям. «Борги гірникам на державних шахтах сягають майже мільярда гривень, — відповів він. — На деяких шахтах Донецької області вони тягнуться ще із 2014 року. За грудень 2015 року зарплату не сплачено на 90% шахт. У Лисичанську дружини 37 гірників створили ініціативну групу і заявили, що не пускатимуть у шахти своїх чоловіків, блокуватимуть підхід гірників до шахтних стовбурів. За їхніми словами, голодна людина не може працювати під землею у надзвичайно складних умовах». «Якщо ви, міністри, нормальні керівники, — закликає Михайло Волинець, — то зробіть так, щоб і на українській, і на окупованій території зрозуміли, що тут турбуються про людей, не закривають свої шахти і не купують набагато дорожче вугілля в Росії та у Південно-Африканській республіці. Чи ви в таких закупівлях якось зацікавлені?»
Віталій КНЯЖАНСЬКИЙ, «День»
Інф.: day.kiev.uaКоментарі
