Письменник Олег Чорногуз: "У Росії проблеми із самоідентифікацією"
І з тією самоідентифікацією Московія не зможе впоратися. Виявиться, що ота їхня штучна назва “русскій” від Русі(Київської) боком вилізе. Бо також виявиться, що ніде в світі прикметникової національності не існує. Тільки у московітів. Русскіє- тобто ті, які колись належали до Русі.  
      
САМОІДЕНТИФІКАЦІЯ  ПО-МОСКОВСЬКІ
Олег Чорногуз, письменник
 
ДЕ ЩЕ Б ШМАТОК ОТЄЧЄСТВА УКРАСТИ.
З московської народної пісні.
Московітом записуватися соромно, русскім - також. Запишусь громадянином Росії.
                                                                                                          З Інтернету.
                                                                                              (Замість епіграфа)

     Років 10 тому я полемізував з одним типом. Правдолюбом. Так він сам себе називав. Здається, із наших! На одному із своїх сайтів Правдолюб усе намагався довести читачеві, що він не лише Правдолюб, а й патріот. Де тепер той сайт? І де той Правдолюб-патріот  невідомо? Може, десь із Януковичем. Під Рубльовкою. А, може, у Ростові чи також під Ростовом. Цілком можливо, як Александр Чаленко з Юрієм Котом та Ростиславом Іщенком - у Підмосков’ї. Під парканом чиєїсь олігархічної вілли.
    Тепер усі вони на московських телевиставах дружньо вирішують разом із московітами, чиї вони діти. Русскіє, чи якоїсь іншої самоідентифікації, оскільки русскіє з українцями, виявилося, не однієї ідентифікації. Тепер русскіє, прихопивши Крим, не знають як себе називати. До “ісконно” Московського царства вертатися не хочеться, до Золотої Орди - тим паче. А от національність – русскіє - вона якась неприродна: штучна, придумана, похідна. Залишилися б царством Московським, тоді б і проблем із самоідентифікацією не виникало б. Житель Московії - московіт і вся тобі самоідентифікація. Як у Біблії - все на круги своя. А тут неув’язочка виходить. Земельок понахапали. І як тепер тому “русскому” з двома “с” називатися? У СРСР усе було простіше? Комунізм будували. Усі совєтським народом називалися. І держава одна, і народ один, і мова одна. Совєтська. А тут отака непередбачена катавасія. Скільки не вбивали, скільки не морили, скільки не розстрілювали, скільки не перевозили з республік у республіки різних там народів, а самоідентифікації не вийшло. І на більшості тих нахапаних земельок, що “добровільно”поприєднувалися до Московії, до русскої самоідентифікації так і не дійшло.

  Ну, скажімо, так як спочатку у Новгороді і Пскові. Вісім разів їх “добровільно”приєднували до Московії. Ріки і озера новгородські московіти кров’ю аборигенів  зафарбовували. Окремих осіб(особливо впертих, які московітами не хотіли стати) окропом(не “укропом”) на 40 градусному морозі обливали, а вони, як і “укропи”, вперто відмовлялися від московітської самоідентифікації. Переважну більшість тих новгородців і псковців потопили в річках і озерах, а ті новгородці і псковці все одно не виявляли інтересу до московської самоідентифікації. На восьмий раз таки здалися. Тому ж самому Івану Грозному. Новгородці зрозуміли - московіти їм не братній (без лапок) народ, як   Київ. З його демократичним віче і посадкою князів у різних руських містах. Так Святослав Хоробрий своїх синів розсадив: Ярополка у Києві, Олега до древлян послав княжити, а Володимира наймолодшого запросили до себе новгородці. Так літопис пише.
- Іди, сину, в Новгород княжити, - мовив батько Святослав, і Володимир пішов.     
Новгородців він не топив, окропом не обливав. Навпаки - обласкав. Як напали печеніги на Київ, походом на печенігів та інших там половців пішов. Свою батьківщину захищав. І новгородці з ними. Єдиний же народ був. За самоідентифікацією. І тут московіт прийшов. Грозний. Це тобі не Київ. Тут не пожартуєш, і в демократію не пограєшся. І стали всі добровільно й поголовно самоідентифікуватися. Називатися - московітами.

  Питання було вирішене. За це Грозному навіть пам’ятник поставили. Його ім’ям Чеченську столицю назвали. З натяком. Піднімете чеченську голову – черговим Грозним закінчиться. Ну, як у пісні: спочатку до основ, а потім відбудуємо. І знов Грозний, наче з колін піднявся. Не місто - Фенікс. Птиця. У Московії на кожний народ і народець свій Кадиров знайдеться. А тут раптом ні сіло, а впало на голову Путіну Кримнаш разом з Новоросією звалився. Комусь також захотілося стати Іваном Грозним чи батьком Сталіним. Чим більше убив, чим більше замочив, чим більше накрав, як народний герой за московськими традиціями Моторола, так і одразу станеш національним героєм Московії. Такий порядок, така традиція. У Московії. Як у сортирах. Чим більше замочив, тим більше тобі пам’ятників та ікон. Така Московія. Така у них ментальність. А самоідентичності досі нема. Чимало земельки прихопили. Земельок і різних народів з різною ментальністю, з вірою і з правдою. От і вийшла... неув’язочка. За Грозного і після Грозного якось жили. Племена були темні. У географії не розбиралася. В історії також. Якого роду племені - не знали. А тут на тобі. Просвітили. В смислі не тільки церкви з Києва у позолоті попривозили на Московію, а й професуру. З першого у Європі вищого навчального закладу. Могилянки. А згодом, через “вікно в Європу” і лампочки Едісона до Санкт-Петербурга привезли. Санкт-Петербург по-європейські нарекли. Але не по-європейськи все інше назвали. Навіть Едісонову лампочку, як і належать московітам, на лампочку Ілліча перейменували. У такий спосіб уми освітили. Можна сказати європейську освіту московітам дали. Вчорашні московіти, уже за Петра Першого раптом на русскіх самоідентифікувалися. Потім уже глянули й на Європу. А там, о, Боженьки! Є такі   країни, як у Сибірі села. Маленькі і зовсім малюсінькі. Ліхтенштейн, Монако, Монте-Карло. Та ще й дрібніші є. Країни-міста і всі самостійні. Сан Марино. А в Московії?! Скільки таких Сан Марино і Монте-Карло по всій Московії. Після добровільно приєднання до Московії. Усі ж за культурою гналися. Московською. Європейцями хотіли стати. Тепер їх знову на Європу потягло. Треба самоідентифікуватися і негайно. У русскіх. Усі у русскіх. Крим же наш. Русскій. І Донбас русскій. І Лугандон! Колишній Ворошиловград! Майже кругом“русскій мір”. І майже як у колишній імперії до 1917 року. Як і належить “рускому міру”. З кров’ю, смертями, бідністю, з руїнами. Борються за“русскій мір” і, не дай Боже, знову його розширяти почнуть. Скажімо, на Фінляндію підуть. Також русская земля. Польщу. Також. І русскій мір там построять. Який ? Поїдьте в Новоросію – все на свої очі побачите. Може, хроніку переглянути. Наприклад, про Чечню. Про Грузію. Там і там також“русскім міром” досі пахне. Далеко не церковним.

   Тепер про самоідентифікацію. У Московії її досі нема. Проблема виникла. Мова є, народи є. А самоідентифікації нема. А суб’єктів у еРеФії хоч відбавляй? А тут ще Кримнаш. У часи Івана Грозного, під якого упали... Вибачте, який приніс культуру на кінчику меча і списа, як Муравйов із Суворовим і Кутузовим – на кінчику багнета - це одна справа. І Астрахань, і Казанське царство, і булгар, і Сибір і Кавказ. Пам’ятаєте в Московських класиків. Літературних. Все історично і правдиво написано: Пушкін наказав -  Смірісь Кавказ, ідьот Єрмолов; Грибоєдов зазначив – І покорєніє Крима, В.Суріков підтвердив - Покорєніє  Сібірі Єрмаком. На полотні (художньому) історичну подію зафіксував. А далі - Далекий Схід. А ще далі - Курильські острови, що належать Японії. Не країна, а суцільне Отєчєство. Мама родная. А тут ще Кримнаш прихопили. Серед білого дня. Хохли, ну в смислі укропи, точніше русичі - українці за самоідентифікацією - й почухатися не встигли. Проспали. Так, Америка, в смислі США, і Європа прокинулися. Через паркан сусідній побачила і до “русского міра”: “А куди це ви, сучині сини, чуже через море тягнете?” І санкціями їх, санкціями. Били так, що московіти від злості не тільки харчі сусідні (ну ті, що з Європи й Америки надходили) - усе під бульдозер пустили. Як залишки малазійського Боїнга. Разом з розірваними тілами голландців, австралійців, малайзійців та іншими. Їх  також під бульдозер і кінці у воду. Як у Новгороді за Грозного. Івана. Усе по-русскі.
   І після Кримнаш, як ракета з Буку у Боїнг, так і в голову Путіну раптом думка стрельнула. У Криму ж море за київського князя називалося Руським. Руським, незважаючи на те, що там були булгари, греки,  вірмени, турки,  караїми і татари  (кримські) із залишками  ногайців, але й були руські. І князь був руським. Навіть перший раз нібито там хрестився. Ну, якщо не він, так його бабуся Ольга. Сам імператор Візантійський її хрестив. А у нас же, не руських, а русскіх, курка ряба двоголова від того імператора. Хай уже трохи й обскубана. Але ж на гербі. От і ми...  русскіє. Щоправда, прикметникові. Русскі. Бо тоді... Ну, в роки 8-11сторіч, московітів, по-теперішньому (від Петра Першого з 1723 року) - русскіх не існувало. Та й імперії руської, як і руського міра не було. З’явилася та Росія аж у 1723 році. Так Московію Петро І нарік. І всі московіти несподівано стали русскімі. Почали “русскій мір” будувати. І тепер будують. Кримнаш. А Крим був руським, отже, вважають вони - і зараз русскій. З двома “СС”, як у Третього  Рейху. У смислі – як у Третьому Римі, якому не бувати. От у Гітлера і не вийшло. А в московітів, вони вірять, вийде. Вирішили поставити пам’ятник Володимиру хрестителю. Святому. Первоапостольному. Нічого, що він родом із Києва, а приписали чи зареєстрували на ПМЖ у Москві. В якій він ніколи не був. Бо в ті роки, коли він жив і Москви ж самої не було. Московії тим паче. Та все одно пам’ятник поставимо. Він руський і ми русскіє. Він же у Криму був. А Крим тепер наш. Отже, і київський князь наш. Він же у Херсонес у 900-х роках у відрядження їздив! Їздив! По слідах своєї бабусі Ольги. Хотів Крим побачити, Руське море. Побачив. Там навіть онуку дідуся імператора підмітив, який на його бабусі Ользі хотів одружитися.

  Побачив і онук – Володимир царівну Анну. Царівну Візантійської імперії. Наступницю того імператора, який його бабусю Ольгу сватав і. коли та відмовила, він її сказав “Ти не тільки гарна, а й розумна”. Бабуся так і увійшла в історію русичів-українців. Мудрою. Онучка Анна також належала до красунь, і от князь Володимир подумав:у бабусі Ольги не вийшло, то може в мене вийде - одружитися на сестричці аж двох одразу співправителів Візантії - Василя і Костянтина. Бабуся ще за часів Візантійського імператора православ’я прийняла і я за його, можна сказати, онуку Анну прийму. І прийняв. Віру Христову. І з Анною в Київ поїхав. Сакральне місце – Херсонес -залишив для Путіна. Мовляв, воно йому колись знадобиться. Скажімо, тоді, коли йому скажуть: ”Ти й це прихопив? Скільки ж можна хапати і брехати ? Брехати і знову грабувати. Ти ж тих земель колись не витримаєш і лопнеш?”Таке диво-дивне приснилося київському князю Володимиру. І він запитав у того Дива, ніби звертаючись до новоявленого Бога:  “Господи, ти хочеш побачити, чим усе те загарбання і брехня кінчиться?”. Диво-дивне відповіло: хочу”. А ще князь Володимир такі слова. Українською мовою(тоді в Києві українська мова була, чого не скажеш про сьогоднішній Київ,- писав і стверджував московський професор Василь Ключевський): “Той Кримнаш їм вилізе боком. Вони  ідентичність у собі почнуть шукати...”

 Почувши таке страшне слово – ідентичність, князь Володимир Крим залишив. Тільки він це зробив, як Диво-Дивне знову в його уяві з’явилося і мовило: ”Через 150 років після тебе з’явиться на географічній карті дуже войовниче і дуже брехливе й ненажерливе князівство. Називатиметься воно Московським. І розростеться воно до неймовірних розмірів. Спочатку воно раз лопне від ненажерливості, потім удруге, а тоді, коли у Московії одразу правитимуть ТРИ Володимири - утретє... Два з них московською називатимуться - Владі мір, прибравши київське - Володимир. І вийде так, що правитимуть тим князівством Три Владіміра: один лежатиме, другий сидітиме, а третій, тобто ти, стоятиме.  І після цього трапиться Третє Диво-Дивне - Московія почне самоідентифікуватися. Бо ж свою назву – Московія - воно на той час втратить, а хто вони тепер московіти й самі не знатимуть. Все перемішається, як під час будівництва Вавілонської вежі. Може, для них наступить кінець світу, якщо вони не самоідентифікуються.
- А що таке само ідентифікація?- запитав Первоапостольний київський князь Володимир.
- Само ідентифікація - це така страшна хвороба, як атом, що закладений у кожного московіта і не тільки у московіта. Московіту, наприклад, казатимуть, що він русскій, і він сам так на себе казатиме, а з нього виповзатиме, як глиста назовні московіт. Хвороба та страшна. Її ще називають хворобою історичної пам’яті.

 А в тій  величезній Московії на той час ще житимуть майже всі ті, яких добровільно до Московії приєднали. І всі вони: і татари казанські і булгари астраханські і якути сибірські. Одне слово, усі ті улуси, що після Золотої Орди залишилися на території нинішньої Московії, також захочуть самоідентифікатися. Усі і вони будуть заражені цією самоідентифікацією. І виявить царство Московське, що в цій самоідентифікації нічого свого нема. Навіть лапті і балалайка, на якій вони будували свій історичний фундамент, їм не належать. Як герб, як гімн, як прапор. І з тією самоідентифікацією Московія не зможе впоратися. Виявиться ота їхня штучна назва - русскій від Русі(Київської) боком вилізе. Бо також виявиться, що ніде в світі прикметникової національності не існує. Тільки у московітів. Русскіє- тобто ті, які колись належали до Русі.  Приналежні до тебе, руський князю Володимире. От московіти і почнуть поспішно самоідентифікуватися. Усі центральні телеканали запрацюють. Захочеться їм так самоідентифікуватися, як американцям в Америці, у тій що тепер США називається. Але тут заминочка вийде - американці усіх національностей самі добровільно самоідентифікувалися, а московіти хочуть “культурно”, тобто насильно-добровільно усіх самоідентифікувати. І почнеться у них дикий спротив. Майже в усіх штатах. Я вибачаюся... В усіх суб’єктах еРеФеї. І почнуть московіти довго і нудно самоідентифікуватися. Так довго і так нудно, що по всій  їхній суб’єктивності велика смута піде. Усі ті народи, яких московіти добровільно  напхали у свою торбу, почнуть також самоідентифікуватися. І московіт, або москаль,  якого так русичі-українці згодом назвуть, сам на сам залишаться. Московіти або знову стануть московітами, або не стануть ніким.

   І заспокоїться після того князь Київський Володимир і візьме свій тризуб в руки і в Москві поміняє на хрест! На честь нової віри своєї, і закам’яніє на деякий час від того московського дива. Від того святого передбачення, що його просто біля самого мавзолею Владіміра Леніна поставлять, що лежав, і біля Владіміра Путіна, що поки що сидів і сам встане у весь свій зріст і закам’яніє від того історичного того, що і його Володимира- Василя, тепер московіти також на честь своїх вождів наречуть Владіміром. І почнуть і його самоідентифікувати, як перед аналізом емпіричного дослідження за методом якогось Беррі. Не Берії, а Беррі. Від  московського слова “бєрі”, скільки хочеш і не бійся, що вдавишся. Головне:Крим наш. І може Донбас із Лугандоном стане “нашим”. І все те тоді називатиметься “русскім міром”, і він від усього світу відрізнятиметься тим, що все, де ступить нога чи торкнеться рука московіта, запалає, згорить, перетвориться в руїну і суцільну убогість. Млинці смажитимуть не в мікрохвильових печах, а на шухлі, як у нас, русичів-українців називають вид звичайної городньої лопати. Яйця смажитимуть – на блясі. Так в Золотій орді на блясі млинці смажили і воно в генах московіта донині збереглося.

     А щодо  самоідентифікації, то цю проблему Кремль доручив четвертому і п’ятому Владі мірам - Соловйову і Жириновському. Їм і карти в руки. Разом з напарниками:з Норкіним і Бєловою з телепередачі, “де все стає ясно”. Як у нашій, а не московській історії.

Олег Чорногуз, письменник,
для порталу «Воля народу»

Коментарі