Перший в історії всенародно обраний столичний мер розповів про своє бачення міських проблем
Леонід Косаківський - перший за більш ніж півторатисячолітню історію Києва всенародно обраний мер. Правда, в кріслі міського голови Києва всі чотири роки, на які кияни видали йому кредит довіри, втриматися не вдалося. Завадили підкилимні ігри. Але навіть за неповну половину терміну управління столицею в життя киян увійшли його справи та ідеї, але деякі з них не втілені досі.
З роками вони перетворилися на застарілі мозолі, які все важче вилікувати. Це і реконструкція хрущовок, і будівництво метро на Троєщину. Про те, що свого часу стало причиною відсторонення Леоніда Косаківського від влади і як він бачить вирішення сьогоднішніх проблем столиці, колишній мер розповів в інтерв'ю "Аргументам і Фактам".
Леоніде Григоровичу, двадцять років тому, 10 липня 1994 р., вас першим у Києві безпосередньо обрали головою міста. Того ж дня, що і Кучму - президентом. Це зараз ми ходимо на вибори - майже як на роботу. Тоді це було вперше. Перший млинець був гливкий?
- Та ні, із самими виборами було якраз усе гаразд. Тоді на крісло голови Київради (так називалася посада мера) було п'ять претендентів, вибори пройшли в два тури. У фінал вийшли ми удвох з висуванцем Народного Руху, відомим економістом Володимиром Черняком. За мене проголосували 54,6% (550 тис. осіб) від тих, які взяли участь у голосуванні, а за мого конкурента - 40% (403 тис.).
- Але вже через два роки вас витіснили зі столичної влади. Що сталося?
- Я просто був неугодний тодішньому президентові Леоніду Кучмі. Він мені не зміг пробачити те, що я його не підтримав на президентських виборах, на яких він у столиці отримав на 200 тис. голосів менше, ніж я на виборах мера. Крім того, він бачив у мені конкурента на майбутніх президентських виборах. А ще Кучму, точніше, його оточення, не влаштовувало те, що я не дозволяв розбазарювати міську землю і майно міста, і заробляти на цьому шалені гроші. Весь цей «дерибан» розпочався трохи пізніше, уже за Омельченка. Відсторонення мене відбувалося з грубими порушеннями законів і Конституції. Незважаючи на судові рішення, які відновили мене в правах міського голови, а також на протести Ради Європи, президент країни і виконавча влада міста не допустили мене до виконання обов'язків, навіть застосувавши силу і заблокувавши нарядами міліції на 300 діб мій робочий кабінет на Хрещатику, 36. По суті, це був переворот.
- А якісь неполітичні причини для вашого відсторонення були?
- Ні. Я прийняв місто в катастрофічному стані: були перебої з електроенергією, продукти відпускали по картках, пам'ятаю, що запаси вершкового масла були лише на три дні, багато киян вже кілька тижнів ходили пішки, оскільки страйкували транспортники. Наша команда з дуже скромними фінансовими ресурсами вивела Київ з жорстокої кризи. І коли в 1996 р. Кучма незаконно відсторонив мене від влади, це було вже зовсім інше місто. Ми його підняли з колін.
- Ви створили холдинг «Київміськбуд», який почав будувати житло за рахунок майбутніх мешканців. Пізніше за такою схемою стали будувати по всій Україні. Сотні тисяч людей обзавелися житлом. Але з'явилися супутні проблеми: підвищене навантаження на старі інженерні мережі, нещадна вирубка зелених зон, вторгнення новобудов в історичну зону. Може, на самому початку треба було обумовити правила гри для забудовників?
- У 1995 р. рішенням міськвиконкому ми затвердили нормативи забудови Києва, які тоді неухильно виконували всі будівельники. Відповідно до них вони будували не тільки нові будівлі, а й водопровідні, газові, каналізаційні мережі та соціальні об'єкти. Перекоси в містобудівній політиці столиці пішли за Омельченка, коли правила гри стала диктувати архітектурно-будівельна мафія і великий бізнес. Їх жадібність привела до переваги в будівництві комерційного житла, офісів і торгово-розважальних центрів. Вони стали цинічно ігнорувати генплан, почали спотворювати історичний центр. І економили кошти на будівництві нових інженерних мереж. Це почалося за Омельченка, а продовжилося і при Черновецькому, і при Попові. І призвело до того, що зараз над Києвом висить загроза інфраструктурного колапсу. Якщо терміново не буде вжито заходів, нас чекає біда.
- Кажуть, що ще у вашу бутність мером робили спробу забудувати задвірки Маріїнського парку, але ви заборонили це робити. Але пізніше там, на Грушевського 9-а, таки виріс 22-поверховий хмарочос. Як починалася історія цього будинку, побудованого на зсувонебезпечному пагорбі, зате з видом на Лавру?
- У 1996 р. одна американська фірма, заручившись підтримкою Кучми, почала тиснути на мене, щоб я дав дозвіл на будівництво Президент-палас-готелю в кутку Маріїнського парку. Гінці з Банкової мені буквально викручували руки. А після чергової відмови сказали: «Якщо не вирішите це питання, його будуть вирішувати інші». І справді, 19 липня 1996 мене зняли з посади голови міської адміністрації, і нова виконавча влада створила безцеремонним ділкам режим максимального сприяння. Але, залишаючись головою Київради, я звернувся за підтримкою до громадськості та міжнародних організацій. Вони підтримали, і сучасні герострати відступили. Але, як виявилося, тимчасово. Пізніше, у першій половині 2000-х, на тому ж місці з'явилася ця житлова висотка, зведена вже іншими «грошовими мішками» і безнадійно зіпсувала неповторний київський ландшафт.
- Ідея про знесення хрущовок, що стала вже для міських чиновників «вічною» темою, про яку вони говорять, коли більше нема про що (як звичайно про погоду) теж народилася, коли ви були міським головою. Чи є у неї зараз перспективи, адже старий житловий фонд, побудований за радянських часів, застарів і фізично і морально?
- Вірно, ще 24 червня 1994 я підписав розпорядження про реконструкцію хрущовок. Були визначені підходи, підготовлені пілотні проекти. Більше нічого не встигли. А наступний склад міськадміністрації на чолі з Омельченком цю тему благополучно провалив. Але проблема залишилася. Міській владі спільно з урядом необхідно знайти механізми вирішення її з урахуванням усіх нинішніх законодавчих та фінансових аспектів.
- Метро на Троєщину - теж ваша ідея. Як ви думаєте, коли-небудь дійде-таки підземка в цей спальний район?
- 14 травня 1993 Кабмін за нашим поданням затвердив техніко-економічне обгрунтування будівництва Подільсько-Воскресенської лінії метрополітену та Подільського мостового переходу через Дніпро, і визначив термін виконання робіт - 9 років, до 2002 р. Але ті, хто прийшов нам на зміну, не змогли довести справу до кінця. А зараз на те, щоб пустити метро на Троєщину, потрібно витратити стільки коштів, скільки становить річний бюджет столиці. Це непідйомна сума. Та й державна скарбниця порожня - від неї допомоги не буде. Але я впевнений, що нерозв'язних проблем немає. Потрібно просто включати сучасні фінансові та інвестиційні механізми.
- ЖКГ - в занепаді. Що потрібно зробити, щоб ця сфера ожила?
- Для початку - відновити керованість у цій сфері і повернути контроль над постачальниками електроенергії, води, газу (Київенерго, водоканалом і Київгазом) та іншими підприємствами, що забезпечують життєдіяльність столиці. А також поламати монополію ЖЕКів. Нарешті, замінити всі труби на полімерні і попередньо ізольовані, захищені від корозії, що ми почали в 1995 р. Але ще важливіше зараз для комунальників готуватися до зими, яка, швидше за все, буде без російського газу. Холоди прийдуть невідворотно, «авось» не пройде, і людей розмовами про реформи не зігрієш.
- Як ви думаєте, не розчарує чи киян новообраний мер Кличко? Які, на вашу думку, у нього сильні і слабкі сторони?
- Його плюс у тому, що він носій зовсім іншої, ніж у більшості наших чиновників, правової культури, що дуже важливо при панує у нас правовому беззаконні. Він знайомий із західними політичними традиціями і відома у світі особистість. А мінус у тому, що у нього немає управлінського досвіду і що він не «занурений» в міську тематику. Але при правильному визначенні пріоритетів, підборі професійної команди, він, а значить і Київ, мають шанси на успіх. Правда, деякі його перші кроки розчаровують. Він до цих пір не засвітив свої ключові кадри, не поспішає призначати своїх заступників, голів районів, керівників департаментів і не озвучив свій план конкретних дій. Головне, що потрібно врахувати Кличко: це в боксі, вигравши бій, отримуєш пояс, і можеш трохи розслабитися, а в політиці після перемоги на виборах чорнова рутинна щоденна робота тільки починається.
- Чим ви зараз займаєтеся?
- Намагаюся бути корисним місту і країні в міру своїх сил і можливостей - займаюся громадською і експертною діяльністю.
Розмову вела Галина ГІРАК
Інф.: АІФ в Україні, № 28 (935). 9-15 липня 2014 р.
Коментарі
