Валерій Пекар: Взаємодія мислителів-радників можлива лише на основі спільного бачення стратегії
У п’ятницю відбулася Рада з питань національної єдності. Вийшов звідти з дуже важким серцем.
Ще одна рада. Боюся стати придворним "радником" (а як ще назвати людину, яка ходить на всілякі ради?). Якщо на Національній раді реформ чітко розумію свою роль і можливості, то тут усе інакше.
Звичайно, приємно, що шанують "Нову Країну", однак думаю, що треба когось іншого з колег замість мене. Але по порядку.
Зібрали разом майже сорок відомих людей, дуже різних. Aivazovska Olga, Iryna Bekeshkina, Yevhen Bystrytsky, Павло Гудимов, Андрій Куликов, Максим Лациба, Yuri Makarov, Ivan Malkovych, Євген Нищук, Сергій Проскурня, Axtem Seitablaiev, Andriy Fedoriv, Andriy Khalpakhchi — це ті, кого знаю особисто. Науковці, представники think tanks, митці.
Не буду писати детальний репортаж, як роблю на Національній раді реформ (хоча й тут за студентською звичкою детально конспектував, не довіряючи пам’яті). Поділюся лише враженнями.
Запросили людей начебто послухати, які є проблеми та як їх вирішити. Але з діалогу видно, що розуміння пріоритетів та проблем у господарів та у гостей дуже різне. Гості говорили про безкарну корупцію, про економіку як ключ до всього, про страшенний інформаційний голод та провал комунікації, про відсутність озвученої стратегії. Натомість президент говорив про анархію як про найбільшу проблему, про дипломатичні перемоги (будемо справедливі, вони надзвичайні, і цього ніхто не заперечує). Дуже різонуло, що глава держави з усіх волонтерів сприймає позитивно в основному тих, що на державній службі: волонтерський десант в Міноборони, волонтерська команда Георгія Туки тощо. Склалося враження, що решта просто заважає, бо неорганізовані та непрогнозовані. Але ж будь-хто, причетний до руху, розуміє: саме у цих двох факторах їхня сила.
Кінець зустрічі був жахливим. Нічого схожого на національну єдність не проявилося.
Одним параграфом без емоцій:
Хороша ідея зібрати think tanks та мислителів, аби разом радили, як подолати проблеми. Але для цього треба спільну картинку хоча б поточного моменту, не кажучи вже про спільну картинку майбутнього. Інакше просто марнування часу.
Окремі цікаві думки подам у наступних дописах. Якщо більше не запросять, не переживатиму.
Валерій Пекар, Громадянська платформа "Нова країна"
Інф. із сторінки автора у FacebookКоментарі
