Це дуже сильний крок, - Андрій СЕНЧЕНКО, Голова ВГР "Сила права"
За заявою Всеукраїнського громадського руху "Сили права" суд заарештував 3 млрд дол. російського кредиту для наступних виплат громадянам України, постраждалим від агресії Кремля.
1 червня відбулася сенсаційна подія. Представники ВГР «Сила права» провели прес-конференцію, яка була присвячена переходу до нового етапу юридичної боротьби з РФ, як державою-агресором. Справа в тому, що 30 травня  цього року за позовом Ірини Верігіної Голосіївський районний суд міста Києва оголосив ухвалу про «накладення арешту на Права вимоги за трастовим договором, укладеним 24 грудня 2013 року між Україною та РФ». Йдеться про 3 млрд. доларів США. Говорячи простими словами — це РФ винна Україні і зобов’язана розплатитись — згаданий кредит має бути так само використаний для виплат громадянам України, що постраждали від дій Кремля в Криму і на Донбасі.

Голова руху Андрій Сенченко під час прес-конференції відзначив, що зараз так само як існують волонтери і добровольці на фронті, так само і «Сила права» є волонтером в юридичному полі. Держава веде розмиту політику в цьому надважливому питанні. До того ж варто зазначити, що на прес-конференції були присутні всього кілька десятків журналістів. Це тривожний симптом — адже фактично надзвичайно кричуща тема чомусь не знаходить відповідного відгуку в середовищі медіа і суспільства. Чому десятки тисяч вбитих і мільйони вимушених переселенців на другому році війни не викликають відповідного інформаційного ажіотажу?

«Ми знову програємо інформаційну політику, і представники Донбасу та Криму розуміють чим це загрожує, — говорить Ірина Верігіна. — Закони, які приймає парламент, будуть не потрібні, коли в Україні розпочнеться широкомасштабна війна. Ці закони будуть непотрібні, коли люди будуть тікати зі своєї держави».

Нагадаємо, що рух «Сила права» активно створює систему масової безоплатної правової підтримки українських громадян, які постраждали внаслідок агресії РФ. Мова торкається родин загиблих військовослужбовців та цивільних осіб, поранених, покалічених громадян, вимушених переселенців, військовослужбовців, які побували в полоні та цивільних осіб, які перебували у незаконному ув’язненні на окупованих територіях та зрештою громадян, які втратили особисте майно.

На цей момент вже є конкретні результати цієї роботи. Але, як говорить Андрій Сенченко, дуже важливо щоб таких позовів було тисячі та у різні суди. І не дивлячись на те, що РФ відмовиться компенсувати згадані втрати, будуть задіяні інші механізми для арешту майна цієї країни, а для неї та всього світу це стане прецедентом не повторювати подібні агресивні дії в наступному. В нашому випадку — це, даруйте за тавтологію, є безпрецедентним прецедентом.

Фактично організація Сенченка системно реалізує нагальні завдання, що стоять перед державою. Головний редактор інтернет-проекту BlackSeaNews Андрій Клименко привітав земляка в соцмережі facebook: «Андрій Сенченко винахідливий як справжній військовий інженер, ось взяли і заборонили НБУ та іншим рішенням Голосіївського суду Києва платити відомий «сочинський кредит» Януковича. Кожен з нас веде війну на своїй ділянці — як може і як вміє».

Газета «День» із самого початку війни РФ проти України наголошувала на необхідності створення спеціальної посади в уряді для фокусної роботи з окупованими територіями І, безумовно, коли ми формували уряд «національної збірної» як пропозицію та альтернативу тому, який не так давно оновили, то запропонували на цю посаду Андрія Сенченка. Але оскільки наша влада живе в паралельному світі, вона не дослухалася до нашої поради. І чомусь навіть в Лондонському суді з приводу згаданих 3 млрд доларів обмежувалась кволими заявами, а не конкретними кроками. Сама ж нещодавно створена посада, де функції кількох чиновників фактично дублюються, схоже, покликана не стільки вирішувати питання деокупації, проблем переселенців та позову проти РФ, скільки планувати розподіл коштів на «відновлення Донбасу».

Більш того, навіть коли інший юрист Станіслав Батрин виступив в суді з метою визнання РФ країною-агресором, то саме представники Президента відмовились від такого визначення. Які пояснення такої поведінки? Владі, виявляється, і так все зрозуміло, то навіщо ще й це визнавати. Ні, це не абсурд. Це саботаж, шкідництво і відверта робота на ворога в умовах війни. Чи не цим пояснюється така апатія журналістів до цього заходу? Чи будуть підтримувати бій з агресором ті ЗМІ, які фактично належать тим хто продовжує з цим же агресором торгувати? Ситуація ця нагадує 2014 рік, коли на тлі розгубленої влади та проданих «властителей дум», в бій по захисту Вітчизни і національних інтересів вступив сам український народ.

«На жаль, подвійна мораль в політиці, яку сповідує керівництво нашої країни значною мірою дезорієнтує наших громадян і по суті породила атмосферу тотальної недовіри людей до влади, — відповів на запитання «Дня» під час прес-конференції Андрій Сенченко. — В умовах війни — це особливо небезпечно, тому що дуже важливо щоб ми були єдині, монолітні і один одному довіряли. Це дозволить набагато пришвидшити шанси на нашу перемогу і відновлення миру та територіальної цілісності. Українська влада про одне говорить в Нормандії, про інше в Мінську, про третє домовляються між собою, а четверте транслює українському суспільству. Ситуація доведена до абсурду. Всі знають про справу ГРУшників, яким був винесений вирок Голосіївським судом і вони зрештою були обмінені на Надію Савченко. Так ось держава Україна в особі військової прокуратури в якості доказів російської військової агресії спромоглась надати лише рішення українських судів, які були здобуті нашою організацією «Сила права». В тому числі Голосіївського суду міста Києва, Суворівського суду Херсонської області та рішення, яке було оголошено в Хмельницькій області по заяві сім’ї загиблого майора Костишина. Це єдине, що змогла принести в суд українська військова прокуратура, як доказ агресії.

На превеликий даль, в нинішньому складі парламенту куди йшли комбати і представники громадянського суспільства, останні розчинились безслідно. Там досі немає комітету з питань окупованих територій, вимушених переселенців. Це той орган, який мав би готувати законодавчу основу, а не ми маємо їх штовхати в шию, щоб вони розроблювали методику розрахунку збитків та вдосконалювали закони. Все це повинні були ініціювати вони самі. але нічого такого не було. Уряд імітує роботу з окупованими територіями як і імітував створення міністерства в цій сфері. У нас є начебто міністр і віце-прем’єр, а насправді це дві конкуруючі групи підготувались дерибанити гроші, які вони чекають від Європи на відновлення інфраструктури Донбасу. Ми не для того платимо податки, щоб вони цим займались. Тому який у нас з вами зараз вихід? У народу є один легітимний інструмент — вибори. І вони вже назрівають».

Валентин ТОРБА, «День»
Інф.: day.kyiv.ua

Коментарі