Стабільність гривні - затишшя перед бурею
Останні два роки українська гривня залишалася однією з найстабільніших валют світу. Девальвації піддалися російський рубль, польський злотий, турецька ліра. Влада країн-сусідів йшла на це свідомо: слабшаюча грошова одиниця дозволяла нарощувати експорт і кредитувати економіку. Український Центробанк теж діяв свідомо: напередодні парламентських виборів підтримував ілюзію стабільності. За гасла про стабільність довелося заплатити. Спочатку валютними резервами, потім кредитуванням економіки. Регулятор тримав банки на голодному пайку, щоб ті не скуповували валюту. Практика показала - щойно підвищувалися залишки на коррахунках банків, курс долара на міжбанку злітав. Зрештою, банкам нічим було кредитувати економіку, навіть якщо б вони захотіли.

У 1993 році інфляція в Україні склала 10 206%. Якщо в січні буханець хліба коштував 33 купонокарбованців, то в грудні - 2000. Основним джерелом бюджетних коштів став друкарський верстат. Врятувати зарплату від інфляції можна було, лише звернувши купонокарбованці в товар чи обмінявши їх на долари.

Галопуюча інфляція тривала кілька років. Спроби уряду стримати обвал за допомогою штучного регулювання вартості продуктів ні до чого не привели. І тоді було прийнято рішення відпустити ціни. Вартість комунальних послуг в той рік зросла в сім разів, що призвело до масових неплатежів. В Україні почалися віялові відключення електроенергії. Країна занурилася в інфляційну ніч. Коли у вересні 1996 року почався обмін купонокарбованців на нову національну валюту, за 100 000 карбованців давали одну гривню. З лавиноподібною девальвацією було покінчено.

Уряд і населення зробили висновки. Фінансова влада досі не ризикують відпускати курс у вільне плавання і адміністративними методами підтримують його стабільність. Населення ж досі воліє накопичувати у доларах. За даними ФРС США, в Україні зосереджено 4% всіх паперових доларів. У НБУ вважають, що під матрацами українців заховано близько $50 млрд.

З 1996 року гривня зробила кілька девальваційних стрибків. Найбільш знакові з них: з 1998-го по 2000-й - курс гривні обвалився з 1,9 до 5,6 UAH / USD. У вересні-жовтні 2008 гривня впала з 4,85 до 7,7. Падіння відбувалося за одним і тим же сценарієм: НБУ стримував курс до останнього, вводячи штучні обмеження або викуповуючи валюту на міжбанківському ринку, але після все одно відбувався неконтрольований стрибок. Таку політику постійно критикує МВФ, вважаючи, що краще м'яко відпустити гривню, ніж згодом справлятися з обвалом.

Останні два роки українська гривня залишалася однією з найстабільніших валют світу. Девальвації піддалися російський рубль, польський злотий, турецька ліра. Влада країн-сусідів йшли на це свідомо: слабшаюча грошова одиниця дозволяла нарощувати експорт і кредитувати економіку. Український Центробанк теж діяв свідомо: напередодні парламентських виборів підтримував ілюзію стабільності - з середини 90-х саме курс долара українці вважають основним індикатором економічного стану країни.

За гасла про стабільність довелося заплатити. Спочатку валютними резервами, потім кредитуванням економіки. Регулятор тримав банки на голодному пайку, щоб ті не скуповували валюту. Практика показала, що як тільки підвищувалися залишки на коррахунках банків, курс долара на міжбанку (а іноді і в обмінках) злітав. У підсумку банкам нічим було кредитувати економіку, навіть якщо б вони захотіли.

Чому банки купували валюту за першої ж можливості? Чекали обвалу - одного з тих курсових стрибків, які супроводжують гривню всю її історію. Головний редактор журналу «Деньги.ua» Олександр Крамаренко вважає, що влада не допустить плавної девальвації, а найвірогідніший сценарій - одномоментний девальваційний перехід. На його думку, тривалий девальваційний тренд підігріває спекулятивний азарт учасників ринку, а різкий перехід якщо і дає можливість заробити, то вузькому колу інсайдерів. Експерт не вважає, що одномоментний перехід до нового курсу призведе до неконтрольованої лавиноподібний девальвації - занадто багато сьогодні у НБУ адміністративних важелів впливу на ринок.

Інструментів у НБУ дійсно багато. Під кампанію про стабільність Центробанк готувався до атаки на гривню завчасно. Восени минулого року був прийнятий новий закон про платіжні системи. Регулятор ввів вимогу про обов'язковий продаж валютної виручки експортерами (привіт із 90-х, тоді ця норма дозволяла хоч якось боротися з інфляцією, але згодом була скасована через непотрібність). На підставі цього закону в будь-який момент Нацбанк може обмежити розрахунки готівкою, платежі понад 150 тис. грн. можна буде здійснити лише за допомогою картки або банківським переказом. Плюс "паспортизація" валютних операцій. Таких широких адміністративних можливостей у Центробанку за всю історію незалежності ще не було.

Як не було і випадків, коли командні методи допомогли подолати яку-небудь економічну біду. Українська економіка сьогодні не менш вразлива, ніж напередодні кризи восени 2008-го. Інфляція неминуча. Так, невелика девальвація гривні і справді може піти на користь економіці. Але хвороба запущена, а значить, можливий стандартний сценарій - обвал.

Інф.: ua-banker.com.ua

Коментарі