"Сталінські настанови" та їхнє відлуння
Президент Петро Порошенко підписав указ "Про заходи у зв’язку з 80-ми роковинами Великого Терору — масових політичних репресій 1937 — 1938 років"
Довіряти не можна нікому. Ні ближньому, ні дальньому. Всюди вороги та зрадники. Не має значення, що та чи інша людина — добрий працівник і надійний товариш, вона може в будь-який момент скинути маску. А геть усі іноземці, хоч якими доброзичливими вони б прикидалися та звідкіля вони б були, насправді мріють, щоби поставити тебе та твою країну на коліна...

Погодьтеся, такі соціально-психологічні настанови, унаочнені у більш чи менш визначених формах, побутують у суспільстві. Вони, видається, є одним із не найостанніших «каменів на шиї», які заважають українцям упродовж останніх десятиліть будувати державу та відбивати натиск реальних ворогів. А сформовані ці настанови — ясна річ, на підґрунті плебейських забобонів і пересудів, як і будь-які інші соціально деструктивні психологічні комплекси, — партією більшовиків й особисто товаришем Сталіним у часи так званого Великого Терору, старт якому якраз 80 років тому дав лютнево-березневий пленум ЦК ВКП(б).

Специфіка «Великого Терору» 1937—1938 років полягала в тому, що репресії були спрямовані вже не на «чужих» або «попутників», як раніше, тобто на представників непартійної інтелігенції, колишніх офіцерів царської армії, членів заборонених і розгромлених соціалістичних партій, заможних селян, багатих непманів, нерозкаяних учасників опозиційних груп у ВКП(б), не на селянство як таке чи на віруючих, а на «своїх», тобто тих, хто лояльно ставився до совєтської влади, а нерідко — був її опорою.

Ішлося про «трудову інтелігенцію» (за сталінською логікою, існувала й «нетрудова»), про партійну номенклатуру всіх рівнів і різновидів — аж до членів політбюро ЦК ВКП(б), про військовиків, також усіх рівнів, — аж до маршалів (було знищено трьох із п’яти наявних), про «націоналів» як таких (за «національними» справами за півтора року було розстріляно 247157 осіб), про комуністів-іноземців, які з дурного розуму переїхали до СССР (репресували 80% політемігрантів), і, нарешті, про самих «славетних чекістів». А разом із ними репресії були — проти членів їхніх сімей, близьких і далеких родичів, із дітьми включно, бо ж тільки за неповні півтора року було «вилучено» (термін НКВД) 25342 дітей «ворогів народу» віком до 15 років...

Сталін сформулював, а «органи» та партапарат за наступні роки буквально вгатили у свідомість і підсвідомість десятків мільйонів людей ці настанови, і так успішно, що вони продовжують і продовжують репродукуватися через декілька поколінь. Утім, що тут дивного — адже глибинна декомунізація в Україні розпочалася тільки в останні роки і рухається надто повільно. От, за класичним виразом, і маємо те, що маємо.

Які ж настанови давав Сталін у промові на тому пленумі? По-перше, що слід бути пильними, бо навколо повно шкідників і ворожих агентів. «Помнить и никогда не забывать, что пока есть капиталистическое окружение — будут и вредители, диверсанты, шпионы, террористы, засылаемые в тылы Советского Союза разведывательными органами иностранных государств, помнить об этом и вести борьбу с теми товарищами, которые недооценивают значения факта капиталистического окружения, которые недооценивают силы и значения вредительства. Разъяснять нашим партийным товарищам, что никакие хозяйственные успехи, как бы они ни были велики, не могут аннулировать факта капиталистического окружения и вытекающих из этого факта результатов». «Капіталістичне оточення» змінилося на «клятий Захід», а логіка мислення у певного числа українців, схоже, та ж сама. Звісно, в Росії таких «борців з агентами Заходу» незрівнянно більше, але вистачає і в нас...

Друга настанова — що своїм колегам і соратникам довіри бути не може, адже «современные вредители, обладающие партийным билетом, обманывают наших людей на политическом доверии к ним как к членам партии, используя политическую беспечность наших людей... Слабость наших людей составляет не техническая отсталость, а политическая беспечность, слепое доверие к людям, случайно получившим партийный билет, отсутствие проверки людей не по их политическим декларациям, а по результатам их работы. Теперь узловым вопросом для нас является... ликвидация политической беспечности и политической доверчивости к вредителям, случайно заполучившим партийный билет».

А далі Сталін, усупереч цій настанові, наголошує: жодні практичні успіхи не є гарантом політичної благонадійності. Це третя настанова: «Необходимо разбить и отбросить прочь... гнилую теорию, говорящую о том, что не может быть будто бы вредителем тот, кто не всегда вредит и кто хоть иногда показывает успехи в своей работе. Эта странная теория изобличает наивность ее авторов. Ни один вредитель не будет все время вредить, если он не хочет быть разоблаченным в самый короткий срок. Наоборот, настоящий вредитель должен время от времени показывать успехи в своей работе, ибо это — единственное средство сохраниться ему как вредителю, втереться в доверие и продолжать свою вредительскую работу... Необходимо разбить и отбросить прочь... гнилую теорию, говорящую о том, что систематическое выполнение хозяйственных планов сводит будто бы на нет вредительство и результаты вредительства... Доказано, что все наши хозяйственные планы являются заниженными, ибо они не учитывают огромных резервов и возможностей, таящихся в недрах нашего народного хозяйства... Суммарное выполнение хозяйственных планов по наркоматам в целом еще не значит, что по некоторым очень важным отраслям так же выполняются планы».

Загальний висновок Сталіна — в міру наближення до «світлого майбутнього» сила опору «шкідників», «агентів» і «ворогів народу» постійно зростатиме, тобто попереду — моря крові та сліз, попереду перетворення недовіри всіх до всіх і пошуку «прихованих ворогів» на максими суспільного життя, попереду «зачистки» не лише запідозрених у ворожій діяльності, а й членів їхніх сімей.
Нагадаю ще раз — ці настанови стосувалися і стосуються не «чужих», не опонентів влади чи аполітичних фахівців, а «своїх», лояльних і відданих людей. Ясна річ, серед таких справді може трапитися замаскований ворог чи просто підлий персонаж. Але ж ішлося про «зростання числа ворогів народу» — і про зростання з дня у день, із року в рік. Соціальна параноя, одним словом. Яка сягнула своїми метастазами днів нинішніх, коли «своїм», які довели свої переконання діями, нерідко не довіряють більше, ніж відверто «чужим».

P.S. 25 березня Президент Петро Порошенко підписав указ №75/2017 «Про заходи у зв’язку з 80-ми роковинами Великого Терору — масових політичних репресій 1937—1938 років». У ньому накреслено чимало заходів щодо вшанування пам’яті жертв «злочинів, вчинених комуністичним тоталітарним режимом проти українського народу», але, на жаль, не йдеться про конечну потребу у масштабній десталінізації суспільної свідомості та підсвідомості.

Сергій Грабовський, історик, філософ, публіцист
Інф.: day.kyiv.ua


Коментарі