altДмитро Іванович Донцов (30 серпня 1883, Мелітополь — 30 березня 1973, Канада) — видатний український ідеолог, засновник теорії інтегрального націоналізму , публіцист, філософ, політичний діяч , український літературний критик. Його називають "невтомним сурмачем волі", "будителем духу нації". Він залишив нащадкам неоціненний заповіт-дороговказ, викладений у його численних працях, які, на жаль, ще недостатньо використані для становлення успішної Української держави.
Серед його праць особливе місце займають такі фундаментальні як:
"Де шукати наших історичних традицій", "Націоналізм", "Хаос сучасности і молодь".


Подаємо лише кілька цитат з його творів, які сьогодні не втратили своєї актуальності:

"Коли хоч в невеличкій частині народу жевріє ідея незалежності, коли хоч частина народу має змогу виявляти волю нації, то це ліпше, ніж коли нидіє цілий мозок нації в рабстві, атрофуючи в цілій нації волю до самостійного життя."

"Так сталося, що переважно соціялістично-демократичну інтелігенцію тих часів удало можна було б схарактеризувати словами Сковороди: Що були це психічні „тетереваки"…І дійсно, були ті соціялісти і демократи затяті вороги самостійности…, а як розвалилася імперія російська, …спокійно переступаючи через тисячі трупів земляків…
Ті сили прагнуть забити героїчний дух традиційної України і її провідної верстви…
На першім місці треба їм створити в головах нації мішанину ідей.
Ці групи сковородинських тетерваків серед нашого суспільства, їх „ідеологія" і „тактика", — чого це знак? Це знак неймовірного хаосу в їх психіці, цілком несвідомих куди має йти Україна, або - де та ідея, яка має її вести…
Скалічене серце, скалічений розум, охляла воля.
Не людям з такою психікою стояти на чолі нації, що вже будиться з довгого сну на Україні."

"В страшну грядучу добу останньої чверти століття мусить вести Україну не та когорта, не та громада людей, з яких глузував Кобзар: „А на громаду хоч наплюй, вона капуста головата, а інша, когорта тих, в чиї серця „перуном вдарить іскра вогню великого", збудить в них непохитну віру в всесилу того Духа, до якого ми молимося, щоби Він „прийшов і вселився в нас" та „ізбавив нас від лукавого".
Мусить ця когорта нових людей іти під прапором своєї власної Правди, великих традицій України боротьби з різними східними ордами. Мусить ця когорта бути натхненна героїчним Духом, силою здобути тріюмф своєї Правди, як вчили згадані тут поети..., а теж І.Франко, який кликав нових вождів нації, щоб з потульних „наймитів" створити „люд героїв". В ім'я „своєї Правди, своєї сили і своєї волі" (Шевченко). Пам'ятаючи теж слова Евангелії — не тільки визнати Вишу божественну Силу, але й „протиставитися дияволові". А тоді лише „він втече від вас". 

Коментарі

 

Коментарі  

 
+1 #1 Орест А. 30.08.2012 14:29
ЯКБИ МИ ВЧИЛИСЬ ТАК ЯК ТРЕБА!
Цитувати
 

Додати коментар

Захисний код
Оновити