19 років тому, 24 серпня 1991 року відновлення Незалежності України ознаменувало початок незворотного шляху утвердження Української держави.

     За цей майже двадцятирічний період Україна пройшла тернистий шлях свого становлення. Що тільки не пережила вона за цей час! Це і класове розшарування суспільства внаслідок злочинної «прихватизації», і гіперінфляцію, і цілу низку спроб конституційного перевороту і, навіть, революцію.

     Сьогодні Україні теж дуже нелегко. Саме ті, хто повинен найбільше дбати про її національні інтереси, насправді хочуть, щоб Україна перестала бути Україною. Вони вважають, що Україна достатньо побавилась у Незалежність, що тут забага-то української мови, українського духу, навіть української віри. Вони вважають, що  свободи слова в Україні забагато, а деякі вітчизняні ЗМІ поводяться зухвало. Вони намагаються трансформувати Україну в свою північну сусідку, принаймні, якщо не створити клон тієї «сусідки», то зробити Україну її «тінню».

       Насправді, ВОНИ – це хранителі створеної ними СИСТЕМИ, яку вони ревно оберігають, нехтуючи правовими та моральними нормами.  ВОНИ діють у    відповідності з інстинктом самозбереження: ПРОСТО РОБЛЯТЬ СВОЮ СПРАВУ!

        Не потрібно клясти темряву, ТРЕБА ЗАПАЛИТИ СВІЧУ! «Державні мужі»    узурпують владу, коли відчувають слабкість тих, хто їх до неї привів і, далі, мовчки потурає цій узурпації. Українська інтелігенція спить «летаргічним сном», заколисуючи стомлений народ. Вона (інтелігенція) створює перепони на шляху прогресивного поступу України, а потім імітує їх героїчне долання…

        Не варто шукати героїв, спроможних захистити Україну. Кадидати в чергові «герої» й «месії» чубляться між собою, щоб люди обрали з-поміж них «сильного» президента чи іншого високо посадовця. Вони не здатні боронити Україну. Крім того, захист – це пасивна позиція. В НЕЗАЛЕЖНІЙ ДЕРЖАВІ народ за визначенням не може бути в опозиції! Просто, ВЛАДА ТИМЧАСОВО ПЕРЕБУВАЄ В ОПОЗИЦІЇ ДО ВЛАСНОГО НАРОДУ! Ми – господарі своєї держави і нас згурто-вує активна спільна дія задля утвердження процвітаючої України.

        Пам’ятаймо: навіть після найтемнішої ночі настає день! Будь-яка влада – тимчасова, а нація та її інтереси – вічні! Честь владі, що втілює в життя волю народу. Народне презирство й небуття чекає на владу, яка не розуміє (або вдає, що не розуміє) своєї ролі в суспільстві, нехтуючи інаціональними інтересами!

         Необхідно наповнити реальним змістом демократію-народовладдя! Давайте переймемось словами державного гімну: «…Запануємо ми, браття, у своїй сторон-ці!» і, нарешті, позбудемось комплексу плазування перед владою, що повинна слугувати народові – господарю своєї країни. Давайте від життєдайного вогню Золотого Тризуба запалимо негасиму свічу національної гідності й національної єдності!

         24 серпня 1991 року волею народу відбулось третє в новітній історії і    остаточне відновлення не залежності України (перше –  22 січня 1918 року, друге – 30 червня 1941 року).
          Бог любить Трійцю! Бог Україну хранить! 
        
         Хай примножиться український дух! Незалежна Україна – вічна!
         Слава Україні!

                                                                                                                                  «ВН»

Коментарі