Ми отримуємо непотрібного політика і втрачаємо хорошого журналіста - Юрій Луканов
«Новими особами» в нинішній передвиборній гонці стали журналісти та письменники, які зайняли місця в перших десятках прохідних місць у списках опозиції і правлячої партії. Навіщо акули пера йдуть у політику?
Своїми роздумами про це з News24UA поділився голова Комітету Київської незалежної медіа-профспілки Юрій Луканов.

- Сьогодні наші акули пера пішли в політику просто таки строєм. У депутати балотуються генеральний директор ТВі Микола Княжицький, журналісти Костянтин Усов, Тетяна Чорновіл, Ігор Мірошниченко, Валентин Щербачов, телеведучі Рена Назарова та Наталія Розинська, колишній керівник телекомпанії «РІАК» одеситка Світлана Фабрикант, генеральний продюсер телеканалу ZIK Дмитро Добродомов , колишній член Нацради з телебачення, журналіст Ігор Курус. У першу п'ятірку передвиборного списку партії «Демократичний альянс» увійшли Наталія Соколенко та Єгор Соболєв. Відома письменниця Марія Матіос обирається від «УДАРу», а її колега по перу Василь Шкляр - від партії «Собор». Як Ви вважаєте, навіщо журналісти йдуть у політику?

- На жаль, на мій погляд, у суспільстві існує установка. І абсолютно неправильна, тому що політика - це найвища сходинка в соціальній ієрархії. Не розумію, чому так вважають, адже сьогодні політик став символом продажності, а народного депутата нинішнього парламенту можуть запросто й камінням десь на базарі у Львові закидати.

А слова тележурналіста Наталії Соколенко про те, що вона пішла в кандидати в нардепи, щоб проводити журналістські розслідування та змушувати владу реагувати на них, просто смішні. Журналіст повинен більше писати цих самих розслідувань, а не просиджувати години в залі парламенту.

Словом, політика себе дискредитувала так, що далі нікуди. Йти в політику з ідеалістичних міркувань сьогодні просто напросто немає сенсу. Інша справа, що в депутатів такі зарплати, які журналістам і не снилися. Згадаймо, був такий журналіст Андрій Шевченко - особа 5 каналу, рупор «Помаранчевої революції». І став Андрій депутатом, причому від правлячої тоді партії. І який результат його занять політикою? Вельми сумний, хіба не так? А хорошого журналіста суспільство втратило.

- Якщо журналісти йдуть у політику, щоб поліпшити своє життя, то чому партії їх беруть?

- Через те, що у лідерів політичних партій немає ідей. Що таке передвиборна боротьба? Це, перш за все, нові ідеї. Наприклад, як дати можливість заробляти не тільки олігархам, а й середньому класу. Скільки платити податків: всім однаково або олігархам значно більше? Якщо партія пропонує виборцю обговорювати ідеї, їй не потрібні в списках журналісти.

Ось, наприклад Костянтин Усов. Він провів гучне розслідування, став упізнаваною особою для суспільства. Опозиція і «підсовує» його кандидатуру виборцям, мовляв, милуйтеся, які ми хороші й демократичні. Це як у шоу-бізнесі, коли замість якісного виконання пісні, змістовного тексту слухачеві пропонуються гарні груди й розкручене обличчя. А як людина заспіває, це вже справа інша ...

Думаю, сьогодні в суспільстві існує така парадигма - опозиція йде до влади не з метою змінити систему або владу, а з метою замінити нинішніх можновладців біля годівниці і, відповідно, зайняти їх місце під сонцем. Громадянське суспільство в країні ще відносно слабеньке, і журналістам не змінити цю парадигму. Так, виборець отримає ряд нових осіб у парламенті, але журналісти нічого не зможуть змінити в існуючій владній системі. Так що ми отримаємо ще одного нікому не потрібного політика і, на жаль, втратимо хорошого журналіста.

- А навіщо йти в політику Таїсії Повалій?

- Упевнений, жінці заплатили. Навіщо їй палити своє реноме на Партії Регіонів? Вакарчук і Руслана побули трохи нардепами і повернулися до свого ремесла. А Повалій вирішила балотуватися ... Можливо, її цікавить монополька влади у сфері телебачення. Може бути й таке.

- Втративши відразу стільки провідних журналістів, ми прискоримо процес деградації, який захопив журналістику. Адже йдуть дійсно акули пера, які зуміли зробити собі ім'я і завоювати популярність у суспільстві. А хто ж буде вчити молодих журналістів?

- Так, це проблема. Я якось був на семінарі в Англії, в Оксфорді. Це старовинне місто, там буквально кілька нових будинків. Було спекотно, я запитав, чому в будинках не встановлюють кондиціонери. Англійці були дуже здивовані запитанням: адже це старовинний будинок, і не можна його модернізувати. Все має бути так, як було. Зруйнувати адже легше, ніж зберегти. В Англії, країні старої демократії, існує так звана передання традиції. У нас такого немає. Після мене хоч потоп, і це дуже погано.

Ось, наприклад, нашу журналістську профспілку створювали свого часу Єгор Соболєв, Михайлина Скорик, Геник Глібовицький. Скільки я їх не просив потім взяти участь в роботі спілки, допомогти нам - ні в яку. От якщо без мене - нехай пропадає. Безумовно, від такої традиції загальний рівень журналістики страждає. От і потрапляє в телевізійний пул тільки певна обойма журналістів, яких просто смішно слухати. Але вони всіх влаштовують, беруть участь у телепередачах і світяться на публіці. А хороші журналісти, дійсно профі, ті ж Сергій Грабовський, Ігор Лосєв, Дмитро Гнап, в обойму не потрапили, їх ніхто особливо і не знає.

Стан сучасної журналістики - дзеркало того, що відбувається сьогодні в суспільстві. Усе ж журналістика не повністю лягла під господарів ЗМІ, і якесь бродіння відбувається.

Розмовляла Олена Талаєва

Інф.: News24UA  

Коментарі

 

Додати коментар

Захисний код
Оновити