Президент Світового Конгресу Українців Павло Ґрод каже, що в Росії нині здійснюється етнічний геноцид проти українців методом зомбування та ізоляції.
Зокрема, українці Росії були змушені припинити своє членство в СКУ через загрозу кримінальної відповідальності за зв’язки з так званими "небажаними організаціями".
Чому російська церква є рукою Кремля в діаспорі, як світове українство протидіє "русскому миру", скільки коштів спільнота Світового конгресу готова виділити на меморіал у Бабиному яру і що робить для визнання Голодомору геноцидом?

Про це та багато іншого президент Світового Конгресу Українців Павло Ґрод розповів у "Суботньому інтерв’ю" для Радіо Свобода.

Інна Кузнецова: Ваші батьки одружилися в Канаді, але були знайомі ще з України?

– Під час Другої світової війни багато українців німці вивезли працювати на фермах в Німеччині. Моїй мамі було 13 років, коли її з батьками забрали німці працювати на фермі. Після війни тих, хто повертався до СРСР, трактували як ворогів і зразу відправляли у концтабори. То цих українців, які лишилися в Німеччині, «втягнули» в біженські табори. І тоді їм дали нагоду емігрувати в Канаду, в США, в Австралію. Це така політична еміграція, яка поїхала після Другої світової війни.

Мої батьки познайомилися в таборах у Німеччині, а тоді знайшли одне одного в Канаді і одружилися в українській греко-католицькій церкві.

– Ми з вами зустрічалися востаннє, здається, у 2018 році. Після того ви не були в Україні. Завадив коронавірус.

– …Але ми дуже часто організовували різні онлайн-конференції з європарламентарями, з українськими міністрами, щоб постійно світ розумів, що діється в Україні, що війна триває, щоб гуртувати і підсилити міжнародну коаліцію в підтримці України.

– До речі, років з п’ять тому ви одного «правдивого» канадця на ім’я Майкл Щур запрошували до «Ордену впливу українців». Як той орден розвивається нині?

– Ми стараємося гуртувати всіх українців і створити мережу впливових українців, чи це в бізнесі, науці чи в мистецтві, чи зірки навіть по світі, такі, як Катерина Винник та інші. Це постійний процес. Ми всі працюємо…

– «Ордену» при цьому немає.

– «Ордену» ще немає. Але я боюся, що Майкл Щур може мені закинути, де цей «орден», що я йому обіцяв. То я дякую, що ви пригадали. Я попрацюю ще.

– Але все-таки на які процеси може впливати світове українство нині?

– Дуже ефективно може впливати. Я дам приклад. Це що ми святкуємо 30-ліття відновлення Незалежності України, наші громади всюди по світі займалися акціями, щоб заохочувати їхні уряди, щоб визнати Україну. І ми бачили це в Канаді, США, українці в Бразилії виходили на вулиці, і на другий день Бразилія визнала незалежність України і встановила дипломатичні зв’язки.

– А якщо говорити про близькі речі? Наприклад, українці діаспори і «Кримська платформа»?

– Під час і після Революції Гідності сильно доклалася наша діаспора, щоб світ розумів, що це є, щоб зрозуміли, чому йдуть ці протести в Україні. Інформаційна кампанія – було дуже важливо. Друге, щоб наші уряди підтримували нову владу: коли втік Янукович, то зразу ми заангажували наших лідерів, щоб приїжджали в Україну, щоб підсилити авторитет нової української влади.

Сьогодні «Кримська платформа». Ми стали одним із партнерів «Кримської платформи». Я виступав на форумі. І заохочували світових лідерів, щоб вони долучилися до цього. 46 країн – це є велике число. Але ми сподіваємося, що разом з МЗС ми зможемо збільшити цей список. І тоді далі будемо працювати, щоб її втілити в дійсність. Бо важливо, щоб світ знав, що це таке є.

– Яке ви собі завдання поставили після «Кримської платформи» щодо її розбудови і реінтеграції Криму?

– У першу чергу треба зрозуміти, що це може не статися скоро. Але головне, щоб була тверда і незламна політика в кожній країні світу, що вони не визнають анексію Криму. І це має бути перший крок. І в цьому ми беремо чудовий приклад від наших балтійських друзів, що вони тих 50 років вели політику у державах, де вони проживали, щодо невизнання. Бо я бачу, що, на жаль, сьогодні ще в багатьох країнах кажуть: давайте говорити про Донбас, а Крим – то вже випустимо. Ні! Цього ми не можемо допустити. І тому нам треба мати тверду позицію і постійно наголошувати на цій твердій позиції.

І ми плануємо серію акцій, наприклад, у парламентах по світі, щоб були парламентські слухання, щоб були резолюції від тих парламентів, що вони не визнають анексію, щоб всі країни демократичні долучилися до «Кримської платформи».

– Ви визнані в Росії рersona non grata вже скільки років?

– З 2014 року.

– Вже сім років. Зараз багато людей визнають рersona non grata, заборонено їм в’їзд. І дії світові – це з одного боку. А з іншого, Росія робить все, аби було ще гірше.

– Нам важливо, щоб ми висвітлювали в світі порушення прав людини в Криму проти українців і етнічних кримських татар. Бо українців також сильно пошкодили. Дивлячись на те, скільки було, скажімо, українських церков до окупації і скільки є сьогодні, яка йде репресія проти українців у Криму, ми мусимо це озвучувати. Але ми це озвучуємо в «пакеті». Тобто це є Крим, це є Донбас, які там йдуть порушення прав людини, і це є в Росії.

І це дуже важливо, щоб ми займалися, щоб світ зрозумів. Бо забувають. Сьогодні на першій сторінці в новинах – це Афганістан. Серйозна ситуація в Афганістані. Але ми не можемо дозволити, щоб світ забув про Крим, про Донбас і щодо українців в Росії.

– Стосовно українців у Росії. Не так давно Світовий Конгрес Українців повідомив про припинення членства своїх локальних організацій і провідників у Росії саме тому, що там запроваджено кримінальну відповідальність за зв’язки з так званими «небажаними організаціями». Людей визнають «іноагентами». Виглядає так, що українцям в Росії заборонили спілкування з українцями світу?

– Це як геноцид етнічний проти українців. Сильна асиміляція і зазомбування. І вони бачать, що зв’язок з світовим українством їх підсилює бути більш патріотичними. І вони це хочуть зупинити. І це є дуже серйозне питання для нас.

Повний текст

Інна Кузнецова, керівник Київського бюро Радіо Свобода
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду

Інф.: radiosvoboda.org

Коментарі

 

Додати коментар

Захисний код
Оновити