УКРАЇНЦІ, НАС ЗНИЩУЮТЬ ПІД  КОРІНЬ. ЩО РОБИТИ? - Валентин Кожевніков
Відомо: щоб знищити народ, треба в першу чергу знищити його інтелігенцію, яка оберігає і примножує національні цінності.
Після цього окупанту-агресору легко нав’язати народу свою мову, свою історію зробити стержнем освіти, а від рідної культури його відлучить піп, чужий учитель, театр, кіно, ЗМІ. Понад 200 років ліквідацією української інтелігенції старанно займалися поляки, а після них теж (упродовж 300 років) ще ретельніше робили москалі. Причому польські окупанти використовували всі відомі їм методи нищення: спалювали на вогнищах, четвертували, заморожували, вішали на шибеницях, убивали в катівнях. А росіяни, яким бракувало своєї інтелігенції, просто заборонили нашу мову, освіту, книговидання, театр, щоб перетворити українських дітей на російських інтелігентів.

Російськомовні українці – цей прошарок гібридної (етнічно – українець, культурно –  москаль) інтелігенції – це найбільша біда України. А тих, хто все-таки не відрікався від свого народу, окупанти знищували. Тож тепер, у найвідповідальніший час становлення незалежної держави, наш народ майже не має інтелігенції. Цим користуються і 5-та колона Москви, і новітні шахраї, і зайди, і злочинці (корупціонери, хабарники, крадії), і – особливо – політичні дурисвіти.

Якби була своя влада, то власну інтелігенцію ми могли б викохати впродовж 5-7 років, посиливши відповідальність керівників та викладачів вищих навчальних закладів за викладання мови, літератури, історії, інших предметів, які сприяють формуванню патріотизму. Проте у нас ще не було своєї патріотичної влади. А у вищих навчальних закладах всі ці роки працюють щирі совки. Тож проблемами формування прошарку інтелігенції ніхто у нас не займався. А ті українські інтелігенти, що все-таки вижили в імперії брехні, зла й насильства, не зуміли правильно визначити стратегію розвитку держави, витратили дорогий час на політичну боротьбу з комуністами у Верховній Раді.

А теперішня влада в Незалежній Україні не тільки не сприяє появі української інтелігенції, а – навпаки – діє так, щоб у нас зникли умови для росту національної інтелігенції. Для цього український народ довели до такої стадії зубожіння, коли люди перестали передплачувати газети й журнали, купувати книги. Хіба можна вважати людину інтелігентом, якщо вона не читає книг, журналів, газет, не ходить в театри, не займається самоосвітою? Щоб остаточно вигубити національну інтелігенцію, влада запровадила «шокову терапію». При цьому посилаються на досвід Польщі й деяких інших держав, які після здобуття незалежності почали відроджуватися після впровадження «шокової терапії».

Але є кілька причин, які мали б зупинити ініціаторів застосування «терапії» в  Україні. По-перше, у нас майже нема національної інтелігенції, тому будівництво незалежної держави очолила імперська "інтелігенція" під контролем КГБ. Вона  розікрала, зруйнувала або вивезла в Московію всі наші важливі підприємства. Отже тепер майже нема чого відроджувати. Економічне зростання в Польщі почалося саме після наведення порядків на підприємствах польською інтелігенцією. Їхня економіка швидко почала видужувати. А в Україні успішно працюють лише ті підприємства, які належать російським або «українським» олігархам. Але ж вони ні за яких умов не почнуть наповнювати українську економіку капіталами – всі прибутки йдуть в Москву або інші офшорні зони.
         
По-друге, польський уряд після звільнення від Москви очолюють польські націоналісти. А у нас? Фокін, Масол, Звягільський, Кучма, Лазаренко, Кінах, Янукович, Азаров, Яценюк, Гройсман. Такі наші можновладці здатні не тільки кошти бюджету України рознести по офшорах за кілька тижнів, а й скарбницю США розікрали б за місяць. Всі разом вони швидко знищили промисловий потенціал держави, а народ довели до зубожіння. Та ще й затягли у величезні борги перед закордонними банками. Причому позичають не на придбання сучасної техніки та технологій, а на розкрадання.

Дієвим інструментом нищення інтелігенції став новий пенсійний закон. До реформи пенсійного законодавства кандидати наук отримували від 2000 до 3500 гривень. Тож ті, хто отримував менше 2500 гривень і жив в однокімнатній квартирі площею 40 квадратних метрів, мав платити за комунальними рахунками 2500-3000 гривень. Отже грошей не тільки на передплату газет чи журналів та на Інтернет, а й на харчі та одяг зовсім не залишалося. Ну, а після реформи пенсії науковцям її підвищили на 20-50 гривень, а ціни зразу виросли на 10-20%. Тож можновладці, мабуть, хочуть бачити людей з науковими ступенями не з газетами в руках, а з візками біля сміттєвих баків.

А щоб народ не зрозумів, що його знищують, йому кинули субсидії. Зазвичай, субсидії мають отримувати люди хворі, неосвічені, недієздатні, багатодітні. А коли без субсидій не можуть жити науковці, письменники, учителя, лікарі, інженери, які багато років плідно працювали (або й тепер працюють), то це свідчить, що державою керують зайди, бездарі, корупціонери, шахраї, – одним словом – негідники. Чи вони не здатні зрозуміти, як принизливо учителю, винахіднику, науковцю, інженеру, робітнику, літератору тощо, які все життя чесно працюють або працювали, сьогодні стояти в чергах, щоб випросити у можновладців допомоги на оплату комунальних послуг. А скоро, мабуть, прийдеться ходити до соціальних харчевень, щоб отримати безкоштовну юшку з хлібом, аби не вмерти з голоду.

Ще одним інструментом нищення українського народу й інтелігенції є освіта. Цей інструмент задіяв у повну силу Кучма, коли пообіцяв надати статус другої державної мови «русскому язику» і призначив В.Кременя міністром освіти. Останній добре розумів, що знищити народ легше, якщо він не знає правди про свої національні здобутки за період свого історичного життя. Тож Кремінь, не тільки замовчував правду про наші національні цінності (серед них і про українську національну освіту), а й будучи ще й президентом Академії педагогічних наук, сприяв упровадженню в нашу освіту підручників, написаних з метою подальшого змосковщення українських дітей. Кременя перевершив на посаді міністра освіти інший невіглас і заклятий ворог України – Табачник, який стверджував, що українська мова – це галицький діалект «русского язика».

І взагалі, якби можновладці думали про відродження українського народу, його інтелігенції, духовності та культури, то почали б із субсидій на передплату газет, журналів, купівлю книг та підтримували б українських авторів і книговидавництва, різні культурні заходи, перспективні наукові розробки й прибуткові винаходи. До речі, якби влада була зацікавлена в розвитку української культури й допомагала українській інтелігенції працювати на цій ниві, то й державний бюджет отримував би більше коштів від продажу книжок, вистав, виставок, концертів. Сьогодні держбюджет не отримує цих коштів, бо, наприклад, майже всі письменники видають книги за свої гроші у видавництвах, які не мають мереж розповсюдження книг. Тож авторам доводиться самим реалізовувати свої книги. Тобто, замість того, щоб книги продавалася в усіх містах України, вони продаються лише там, де живе автор, тому не приносять прибутків ні автору, ні державі.

Не лише нашу культуру знищує влада. Всі бачать, як сьогодні працює сфера охорони здоров’я і які ціни на ліки в аптеках. Після галасу про завищення цін на ліки олігархами, і запевнення урядовців про їх зниження, медикаменти стали дорожчими в півтора-два рази. Отже ті громадяни, які мають пенсію чи зарплату, нижчу прожиткового мінімуму (3¬3,5 тисячі гривень) й отримують комунальні рахунки на таку ж суму, мають взагалі забути про поліклініки й аптеки.

Проте найбільший злочин неукраїнської влади в тому, що вона руйнує основи всякого суспільного порядку. Для цього цинічно використовуються не лише брехливі обіцянки та заяви, а й прийняття недосконалих законів Верховною Радою, які дозволяють можновладцям цілком «законно» красти, займатися корупцією, підступним бізнесом, привласнювати державне тощо. А ще страшніше те, що влада своїми діями доводить, що в Україні можна безкарно порушувати не лише будь-які закони а й загальнолюдські моральні норми. Тому у нас в електричках, на зупинках міського транспорту, в підземних переходах палять, обмальовують стіни будинків, підземні переходи, вагони інколи й антиукраїнськими гаслами, б’ють патріотів при невтручанні поліції. Зайди, україножери, злочинці при потуранні поліції або й за її підтримки, а також російськомовні неуки й – усі разом намагаються переконати весь Світ і українців, що Україна - багатонаціональна країна й кожен її громадянин має право жити за законами своєї нації. Тож ніхто тепер не хоче знати нашої мови й історії. Чиновники зневажають нашу мову, культуру, чекають, поки всі  українці роз’їдуться по чужих країнах, а ті, що залишаться, вимруть від алкоголю, наркотиків, екологічних проблем.  

Одну людину можна вбити зразу. Щоб знищити народ, убивцям інколи мало й кількох століть. Український народ знищують уже впродовж багатьох століть. Чому дозволяємо? Бо повірили чужим пропагандистам, які нашептали нам, що ворогів треба любити більше, ніж себе і своїх дітей. То чи не час зрозуміти, що життя кожному українцю може гарантувати лише тривання українського народу на своїй землі, при своїй владі – владі національно свідомих українців, владі своєї національної інтелігенції, яка має обрати зі своїх рядів національну еліту.

Російськомовні можновладці, російськомовна армія нас не захистять від Росії. А хіба корупційна, злодійська, аморальна влада зможе об’єднати нас навколо національних цінностей: мови, історії, культури, ставлення до правди, справедливості, честі, якими народ наш керувався впродовж багатьох тисячоліть? Ні! Бо це не в інтересах влади чужинців, мета якої викупити нашу землю й установити свої порядки на ній. Нас може врятувати тільки об’єднання зусиль всіх громадян на захист Неньки-України. Нас московські й провладні ЗМІ лякають тим, що ми всі різні: католики й православні, протестанти й рідновіри, демократи й монархісти, націоналісти й ліберали… Ну й що, що різні! Хіба в Німеччині, Франції, Польщі не так? Якщо у батьків діти мають різні здібності й стали: математиком, географом, філологом, біологом, співаком, то хіба це може роз’єднати їх і перетворити на ворогів на горе батькам? Може – лише в тому випадку, якщо ці діти дурні. Розумних дітей завжди об’єднують спільне дитинство й сімейні цінності (любов, взаємодопомога і турбота про старих і малих, чистота і порядок в хаті, спільна праця на городі і прибиранні в хаті). Тож будьмо розумними! І всупереч всіляким ЗМІ, провокаціям, агресіям давайте єднатися навколо наших вічних національних цінностей: мови, спільної історії, культури, звичаїв, ставлення до праці, потягу до правди й справедливості, поняття честі й доблесті… Лише це врятує і Україну, і нас самих в ній. Будьмо!

Валентин Кожевніков, кандидат географічних наук, академік Академії оригінальних ідей, письменник, 
для порталу "Воля народу"          

Коментарі

 

Додати коментар

Захисний код
Оновити