Держава пенсійного віку
Експерти: Через 50 років кожному третьому українцеві буде 60+. Три роки активного життя дають «-7» — на "біологічному годиннику"
1 жовтня Україна і світ відзначатимуть День людей похилого віку, - повідомляє
"День". Сьогодні 21% жителів України мають вік 60 років і старше. За прогнозами Інституту демографії та соціальних досліджень України, через 50 років кожен третій українець буде віком 60+ (це — найоптимістичніші прогнози).
Уже зараз на соціальні трансфери, пов’язані з людьми похилого віку (пенсія, пільги тощо), йде більша частина всіх соціальних видатків держави. Демографи кажуть, що Україна постійно живе під страхом серйозного конфлікту, пов’язаного з пенсійним забезпеченням. Тому що велика частина пенсіонерів справедливо стверджує, що на їхню пенсію неможливо прожити. З іншого боку, сьогодні сукупний пенсійний внесок сягає приблизно 40% від зарплати. Відповідно, всі — і наймані працівники, і роботодавці, і пенсіонери — не задоволені.
Демографи, геронтологи і дослідники, які займаються вивченням старості, переконані: депопуляції нам не уникнути, і єдиний шлях якось більш-менш вирівняти економічну і соціальну картину — залучити пенсіонерів до активного життя. Це стосується і пізнішого виходу на пенсію, зокрема жінок (економічний аспект), їхньої участі в соціальних програмах, суспільно корисній та волонтерській діяльності. Адже доведено: людина похилого віку, котра займається соціальною чи іншою корисною роботою, котра відчуває себе потрібною, має краще здоров’я і довше живе (сюди слід додати й помірні, але систематичні фізичні навантаження).
І тут є над чим працювати. Тому що, за різними опитуваннями, більшість пенсіонерів України (46%) зазвичай свій вільний час проводить перед екранами телевізорів. Читанню віддають перевагу 13%, на дачних ділянках працюють 12%, спілкуються з друзями 8%, з родичами — 3%. Менше 1% займаються спортом і подорожують. Якщо говорити про телевізор, то слід зазначити, що науковці Національного медичного університету ім. О. Богомольця стверджують: перегляд телепередач у похилому віці довше ніж сім годин на день є каталізатором для виникнення хвороби Альцгеймера.
КОМЕНТАРI
Владислав БЕЗРУКОВ, доктор медичних наук, директор Інституту геронтології Національної академії медичних наук України:
— В Україні в питаннях популяризації здорового способу життя та соціальної активності серед пенсіонерів є величезні проблеми. Так, дослідження українських громадян віком від 60 років показало: про правила здорового способу життя знають 40%, а виконують їх 2%. Хоча фізична активність дуже важлива в похилому віці. Сьогодні в Україні серед людей, яким за 60, ранковою гімнастикою займається лише 10%. У Західній Європі — 60%, в Японії — 90%. Хоча, треба сказати, за нашими дослідженнями, в Києві у 80% тих, кому виповнилося 60 і більше років, зберігається фізична активність. Завдяки проведеному експерименту ми виявили, що трирічні фізичні навантаження у чоловіків зумовили таку зміну, що до кінця цього періоду їхній біологічний вік був нижчим на сім з половиною років від календарного. У чоловіків же, які вели звичайний спосіб життя, біологічний вік був вищим за календарний на чотири роки (у середньому).
Також дуже важливою є соціальна активність. Із 1985 року на базі нашого інституту створена методологія університетів третього віку. Ми створили кілька програм, завдяки яким можна сприяти підвищенню соціальної активності людей, їхньому здоровому способу життя. Методика, яка була розроблена в Інститут геронтології, нині практично не використовується (її тільки почали використовувати на підприємствах у радянський період). А суть її дуже добра: формувати в людини передпенсійного віку позитивне ставлення до пенсії. Адже зазвичай люди передпенсійного віку не готові до виходу на пенсію: у них немає планів, як жити в цю пору свого життя, чим займатися. А зміна способу життя, обмеження у спілкуванні негативно впливають на самопочуття і здоров’я. Все це може бути знижено чи ліквідовано завдяки систематичній підготовці до пенсійного періоду.
Елла ЛІБАНОВА, директор Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М. Птухи:
— Процес старіння в Україні, як і в інших країнах Європи, неминуче розвиватиметься, і швидкими темпами. За таких умов суспільство зобов’язане турбуватися про проблеми участі людей похилого віку в суспільному житті. Але чому ми цим переймаємось? Є два варіанти: або нас турбує ступінь задоволеності життям своїх громадян, або ми хвилюємося, як знизити соціальні витрати на утримання людей похилого віку. Серед жінок похилого віку повністю або частково задоволені своїм життям 30%, серед чоловіків — 22%. Якщо ж ми говоримо про зниження видатків на утримання людей похилого віку, то в Україні на соціальні трансферти, пов’язані зі старістю, йде 67% від усього обсягу соціальних видатків, а в ЄС — 39% (я взяла 27 країн Євросоюзу, в тому числі Болгарію, Польщу, Румунію та інші, які є країнами, близькими за економічним рівнем до нас). Це означає, що така країна, як наша, не може при цьому витрачати кошти на підтримку сімей і дітей, на медичну допомогу, на інвалідів (у нас — 1%, в ЄС — 8%).
Форми участі людей похилого віку в суспільному житті можуть бути найрізноманітнішими, головне — попередження соціальної ізоляції. Власне, я назвала б чотири форми: перша — продовження професійної зайнятості, друга — волонтерство і робота в громадських організаціях, третя — сімейна діяльність, четверта — активне дозвілля й спорт. На жаль, досвід України щодо залучення людей похилого віку в суспільне життя поки що незадовільний: явно бракує до цього уваги з боку держави і громадянського суспільства. Що може зробити держава? Запровадити навчання людей упродовж усього життя — щоб громадяни мали бажання навчатися, розвиватися і бути активними й у старості. По-друге, без чого ми ніколи не обійдемося — підвищення пенсійного віку. В Україні для підвищення пенсійного віку — широкий простір: середня тривалість життя жінок після досягнення пенсійного віку — 24 роки. Також потрібно обов’язково скорочувати пільги, які стосуються дотермінового виходу на пенсію. І зрозуміло, що потрібні економічні стимули для пізнішого виходу на пенсію громадян.
Оксана МИКОЛЮК, «День»Коментарі
