Святий Іларіон Великий зупинив землетрус своїми молитвами
Св. Іларіон при житті показав великі чудеса, створені молитвою Божою.
Преподобний Іларіон народився в Палестині, близько міста Гази. Батьки преподобного були елліни. В Олександрії здобув освіту і прийняв святе хрещення. Після зустрічі зі святим Антонієм шукає такого місця, де б з одним Богом, без усякої суєти міг би жити. Після смерті батьків, майно усе роздав і вирішив наслідувати Христа.І жив у пустелі в пості та молитвах безнастанних, їжа його була: п'ятнадцять смоков на день після заходу сонця. Одежа волосяна і шкіряна мантійка, дана від преподобного Антонія.

Борючись з дияволом, через три дні, а іноді через чотири приймаючи їжу, трудив і свою плоть, часом копаючи землю, іноді плетучи кошаниці, і говорив до себе апостольськими словами: "Якщо хто працювати не хоче — нехай той не їсть". І настільки плоть свою умертвив, що тільки кістки були покриті шкірою.Побачив ворог, що війною нічого не досягне: не тільки-бо не переміг його, але й сам від нього був переможений, намислив мареннями ти привидами устрашити блаженного. І коли страхами великими напали, він заволав: «Господи Ісусе Христе, допоможи мені!» І тоді розступилася земля і пожерла всю бісівську силу.

Ворог хоча і впав, одначе не переставав повставати й ополчатися на святого, тепер вже хитрощами своїми спокушаючи його. Коли спочивав святий, лягали біля нього жінки, безсоромно глумлячись. Коли голодний був чи спраглий, показували йому всілякі й солодкі страви та напої; коли молився він, являвся часом вовк і, перед ним стоячи, вив; іноді лисиця стрибала, іноді воїни перед ним брань творили, і один із них убитий упав перед його ногами і молив, щоб поховав його.

Прожив він у тій пустелі літа достатні, і пройшла чутка по всій Палестині про святість його життя, і почали до нього приходити люди, шукаючи у потребах своїх помочі від святих його молитов. Найперше допоміг бездітній жінці, яка 15 років не мала дітей.Приведено було до преподобного сліпу жінку, котра від десяти літ згубила світло очей своїх, усе майно на лікарів видала й ніякої не дістала користі. Цю святий слиною зцілив, уподоблюючись Господу своєму: плюнув-бо на лице її, і тоді прозріла, і славили всі Бога.

А один чоловік, на ім'я Оріон, з багатих і начальних міста, яке звалося Аїль, ведений був до преподобного, зв'язаний залізними веригами, бо легіон бісів був у ньому. Цей, коли наблизився до святого, вирвався із рук тих, котрі вели його, прискочив ззаду, схопив святого і підніс його вище себе. Заволали всі, побоялися-бо, щоб не вдарив ним об землю і не поламав кісток, зсохлих од численних постів. Святий усміхнувся й рече: «Залиште супротивника мого братися зі мною», — і простяг руку назад, схопив за волосся біснуватого і поклав його перед ногами своїми, зв'язавши йому руки, а на ноги його наступивши, і сказав: «Мучся, бісівський легіоне, мучся!» Загорлали ж біси в чоловіку різними голосами, ніби гомін люду численного. І почав молитися святий: «Господи Ісусе Христе, звільни бідного цього від легіону бісівського, ти ж бо як одного, так і багатьох перемогти можеш!» І тоді вийшли з нього біси з великими криками. Чоловік, звільнившись од їхнього мучительства, здоровий став, дякуючи Богові й угоднику його святому Іларіонові.

Почув преподобний Антоній про Іларіона і про всіх, що бувають у нього, радів духом і писав до нього часто. Коли ж приходили до нього задля зцілення із Сирії, казав: «Пощо трудилися стільки, довгою дорогою йдучи до мене, маєте біля себе мого в Христі сина Іларіона, який прийняв од Бога дар зціляти численні хвороби».
По всій Палестині почали бути монастирі за благословенням святого Іларіона, і всі іноки приходили до нього, бажаючи почути від нього слово учення, він-бо всіх наставляв на шлях спасіння. Якось упрошений був од братії, що приходила до нього, щоб пішов відвідати монастирі, які за його молитвами та благословенням примножилися, і щоб утвердив їх і чин життя їм установив.

Мав преподобний таку від Бога благодать, що від тілесного запаху і від доторку до одежі пізнавав, хто якою пристрастю був охоплений. Якось один брат, скупий і сріблолюбний, послав святому із саду їстівне зілля. Коли настав вечір, і сів святий прийняти їжу, запропонували йому учні прийняти зілля те, що від скупого брата було прислане. Святий же, побачивши його, відвернувся, кажучи: «Не можу терпіти смороду, що відходить од того зілля, заберіте його звідсіля».

Після переставлення преподобного Антонія на тих місцях було бездощів'я продовж трьох літ і голод великий у тій землі, оскільки від вогню та спеки земля згоріла. Святий Іларіон, що прийшов туди, звів очі й руки на небо й помолився зі сльозами. І тоді пішов великий дощ і напоїв достатньо всю землю. І відтоді почали приходити до нього люди, несучи недужих своїх.
Прийшов-бо Іларіон у приморське місто Паретон, сів на корабля і відплив до Сицилії, щоб утекти від людської слави. Коли пробував святий у Сицилії, улюблений його учень, блаженний Ісихій, по цілому світі шукав улюбленого свого отця, преподобного Іларіона, впродовж трьох років, і пройшов старатливо численні країни, гори й пустелі і не знайшов. Коли ж був у місті Метоні, що є на примор'ї в Пелепонесі, почув од одного жидовина-купця, що якийсь християнський пророк явився у Сицилії, багато чудес творячи. Ісихій збагнув, що той це є, кого шукає, сів у корабля, і відплив до Сицилії, і ледве довідався про нього від людей, які говорили єдиними вустами, що численні чудеса творить і що з жодного із них за те ані окрушини хліба не взяв. І знайшов його в Пахині, упав у ноги йому, цілуючи й омиваючи слізьми.

У той час стався великий землетрус, і від нього море хвилями великими закипіло і з берегів своїх вийшло, зносячись так, що й великі гори покривалися морськими хвилями, і кораблі на високих місцях залишалися, водами занесені. Бачили це люди міста Єпидаїра, що було біля моря, і гадали всі, що має бути другий потоп, і зі страху великого думали, що вся земля розвалиться, і, маючи перед очима смерть, із сильними криками ридали. Згадали відтак Іларіона святого й рушили до нього всі, великі й малі, і жінки, й діти, з плачем молячи його, щоб помолився за них Богу, аби відвернув свій праведний гнів. Святий встав і пішов із ними до міста їхнього і, прийшовши, став поміж морем та містом; море ж вознеслося вельми високо над містом, що гадали, й до хмар воно досягло, і вже готувалося потопити місто. Накреслив-бо святий на піску три хрести і звів руки догори, молячись старатливо до Чоловіколюбця Бога, щоб помилував Він створінь своїх. І коли так молився святий, здійснилося чоловіколюбство Боже: помалу-бо море, за Господнім повелінням, почало втихомирюватися, входячи у свої місця, і землетруси перестали, і вітри вляглися.

Святий, не терплячи людського славлення, відійшов звідтіля вночі і знайшов корабля, що плив до Кипру, і сів у нього із учнями своїми. Пробувши там два літа, захотів перейти звідтіля — розшукував пустельного місця, де б зміг безмовно закінчити життя своє, і відійшов десь так на двадцять поприщ від моря, знайшов місце сховане і страшне поміж високими горами, були й плодові дерева численні охрест того місця (від них він не спробував і плоду), і води добрі, що з гірської висоти спадали, і сад зелений, і порожній ідольський храм, у якому безліч бісів жило. Полюбив святий це місце, оскільки вельми було пустельне, і пробував у ньому п'ять років. Біси удень і вночі кричали ратними голосами, бажаючи застрашити святого й прогнати його звідтіля; він-бо безнастанною молитвою противився їм і спочив у безмов'ї, оскільки через незручний прихід до того місця і через безліч бісів ніхто не смів приходити до нього.

Прийшла пора багатотрудне життя кінчати (уже-бо мав життя свого вісімдесят років), отож, відчувши свій до Бога відхід, написав заповіт братії своєю рукою. Залишив Ісихію чесне Євангеліє, що його сам написав, і ризу волосяну, і кукіль, тоді почав знемагати тілом. Бажаючи померти, блаженний сказав чистим умом «Вийди, душе моя, чого боїшся вийти, чого нітишся, вісімдесят літ-бо служила Христу ти й смерті боїшся?» — і з тими словами віддав духа свого Богу.
Сперечалися поміж себе кипряни з палестинцями, хвалячись святим Іларіоном. Палестинці казали: «Ми маємо тіло святого Іларіона!» Кипряни мовили: «Ми маємо духа його!» — в обох же місцях: і на Кипрі, де був похований, і в Палестині, куди перенесений, численними його молитвами здійснювалися чудеса і незчисленні подавалися зцілення у славу Бога у Тройці єдиного.

Інф.: svitua.com.ua

Коментарі

 

Додати коментар

Захисний код
Оновити