Олесь ГРИБ, громадський діяч, для ВН

 Спитаймо самих себе
З глибини віків до нас дійшло просте і мудре правило: лежачого не б’ють. Вірніше, не повинні бити, бо, насправді, не лише б’ють, але і вбивають. Уже беззахисного. Знеможеного. З останніми ударами серця. Б’ють жорстоко, холоднокровно, методично, мстливо, «щоб знав, щоб пам’ятав, щоб не розкривав рота, щоб не совався, кудли не слід, щоб боялися інші» - у кожного свій девіз.
І все – таки  людство   знову і знову  повторює  давню  засторогу, що відрізняє людину від тваринного світу: « не бий того, хто впав!».
Якщо настанова «Не  убий!» не містить  в собі абсолютного правила, -оскільки існує самооборона від нападу, що може завершуватись справедливим знищенням нападника, існує, нарешті, вимога оборони  власного життя і життя близьких, - то знущання над поверженим в прах не має в людській свідомості найменшого виправдання. Ані в жодного народу! «Тупой и гогочущий сброд!» -  єсенінське визначення  розправи  над беззахисним - абсолютне!
Але цивілізація не була б цивілізацією, якби одночасно  з удосконаленням засобів існування  не  удосконалювала б і  прояви людської ницості: замість «тупого зброду» людину можна повалити на землю за допомогою організованого вишколеного  натовпу, що отримує відповідну зарплату і прозивається «Омоном», чи «Беркутом», чи «Грифоном» / це –   назви «благородніх » хижаків, але чомусь обминають такі  як «Гієна»,«Шакал»,«Свиня», «Собака»/, заклики «бий його!» замінити  на статті закону, за допомогою яких лежачого  спокійно допроваджують до моргу, а щоб надати  пристойного цивілізованого вигляду  процесу добивання , одягають відповідних людей у відповідні  культові сутани. Не вистачає  ще й кадила для повного  соціального гіпнозу.
Юлію Тимошенко повалено додолу тупою машиною знищення непокірних.
Юлію Тимошенко під улюлюкання натовпу, що нагадує собою «Розіпни його! Розіпни його!» ламають  привселюдно об  перекручені статті закону, без будь – якої потреби  вживають «запобіжних заходів»  за допомогою грат, що є чорною розправою   за подобою до кримінальних розбірок. Давнадцять разів  адвокати просять звільнити  вчорашнього прем’єр – міністра від приниження слідчим ізолятором, обмежившись підпискою про невиїзд, і  дванадцятий раз  суддя Киреєв після годинної ради з самим собою у дорадчій кімнаті (чому в нього і досі не відібрали телефон?) продовжує знущання над невинною людиною, невинною, бо її вина не доведена і невідомо взагалі чи буде доведена, отож нехай посидить! щоб знала! щоб не висовувалась! щоб була слухняною! щоб не розкривала рота! щоб знала! щоб не висовувалась! щоб боялась!
Суддя Киреєв відважна людина, яка не боїться відповідальності за те, що він чинить під покровом законності. Не боїться, бо йому, як повідомлялось, видали зброю і приставили охоронців. На все життя. Тепер все можна. Не можна лише виходити на вулицю і  вітатись із знайомими, бо можуть не відповісти.
Голоси змагання під стінами суду:
- Вона не поважає суддю, вона не поважає суд! – це лунає не лише  від відвертих українофобів.
- А за що його поважати, тільки за те, що він –суд? Суд, який не поважає Закон, не заслуговує на найменшу повагу!
Щось у  вимозі  «поваги» до організаторів судової розправи над  Ю.Тимошенко криється  приховане непорядне. Навіть Євген Сверстюк,  який зазнав на собі  досконалого за підлістю комуністичного судочинства,  засуджує  пані Юлію  за неадекватну поведінку в такому ж судилищі! Він, бачте, собі такого не дозволяв!
 Хіба можна вимагати поваги до суду Сталіна – Вишинського? Хіба такому суду потрібні були докази, а не  вибиті  силою чобіт зізнання? Хіба  суд над Димитровим  не заслуговував на те, щоб його розігнали  в шию, як злодійське збіговисько? Звідки ця вимога смиренності і  благоговіння? 
 Це, значить,  перед зграєю  злочинців, наділених владою, Стусу треба було слухняно – ввічливо  вигинати шию, і Олексі Тихому , і Валерію Марченку, і Оксані Мешко, і ще тисячам жертв судових розправ?  Політв’язень Бєльский запустив у голову  комуністичного  судді   бюстом Леніна, запустив прямо в суді, що аж той бюст розлетівся на дрібне череп’я!  Чом, чом, пане Бєльський, ви не порадилися з  адептом  християнського смирення  Євгеном   Сверстюком і не підводились у слухняному почитуванні тупого судилища?
Пан Євген Сверстюк відмовився поставити свій підпис проти знущання над     Юлією Тимошенко.  Десь там в глибині свого християнського серця  із заповітом прощати  навіть власних ворогів він віднайшов лазівочку, куди смиренно згорнув і сховав власне сумління. Тим, хто викручує руки  здоровому глузду, можна відтепер  з повагою показати на п. Сверстюка: бачите, навіть він! А тим,  що  власною дурістю за закликом   нікчемного «глави держави і гаранта»  голосуванням  «проти всіх» вторували дорогу злочинцям, можна з полегкістю зітхнути: ми не самі.  Господи  Боже наш, пробач їм, бо вони самі не відають, що творять! – не забути б богобоязливому редакторові газети  «Наша віра» заповітні слова!
Нам би спитати самих себе за ненависть до Юлії Тимошенко, бо медичні  аналізи, бачте,  не показують її стовідсоткової «українскості»! Нам подавай аналізи, а  не мислення! не вчинки! Щоб з діда–прадіда! Скільки тих з «благополучним  національним аналізом» та  робили підлоти  українському народу, йдучи на поклін до  неправедної влади?!
Чого репетує на вулиці якась тітка , вимагаючи посадити «Юльку» на нари, бо «я не люблю Юльки, нехай її чоловік любить!» - прекрасна вагома   юридична підстава для Партії регіонів і судді  Киреєва!
«Вона крала, бо була разом з Лазоренком!» - ще один  підкований юрист з повноцінним  медичним   національним аналізом і відомим  хутірським менталітетом, що  волав у свій час на сталінських процесах:«Смерть ворогам народу!». Киреєвський суд  хоче притягнути до відповідальності  вчорашнього Першого міністра за « перевищення повноважень», а міська черні   вимагає тюрми  за «крадіжки». Дарма їм говорити, що якби «розкрадання» було в матеріалах справи, то  ще  кучмівський суд  нізащо не випустив би на волю пані  Юлію.
Яке б вовче  виття  зринуло б над   Печерським судом, якби хоч який - небудь, хоч дрібненький доказ  розкрадання  народнього майна  прем’єр - міністром виринув би на світ Божий!  Не слухають, не бажають чути!  Презирливо  ставляться до вимог доведення . Каркають на зразок гайвороння:: «Крала!Крала!».
- Добре, а якщо не крала?
- Там крадуть всі!
Так чого ж ви не вимагаєте суду над всіма, а тільки над пані Юлією? Ненависть за косу,  ненависть за елегантність, за вишуканість, за одяг зі смаком, за, щоб не сказати, -   вимиту шию! - за жіночу привабливість, за безстрашність, за успішність. І як результат – голосуйте «проти всіх»,  бо «могло б бути ще гірше!», нехай  «краще  вже Янукович», від якого  Євген Сверстюк  чекає, - чого б ви гадали? -  «чуда» перетворення Савла у Павла , чи навпаки.
І, нарешті, «одкровення»  з присмаком жіночих ревнощів від адвоката Т.Монтян, що рветься принизити  вчорашнього прем’єр - міністра,  щоб хоч трохи, як виглядає,  компенсувати  власну  посередність, своє перебування поза суспільною увагою. Якими плямами ревнощів, напевно, вкривалось обличчя Тетяни Монтян, від споглядання  по телеканалу помаранчевого Майдану! Якою зловтіхою повнилось серце адвоката, коли Майдан  був зраджений Ющенком! Як же схвильовано билось серце Монтян, коли Ющенко звільняв  свого товариша по Майдану Юлію задля  Віктора Януковича! І ось тепер, тепер, настав час вивергнути  на жінку, який аплодував Майдан, а з ним і Україна, весь накип ображеного самолюбства.
Малопривабливі жінки не прощають успіху інших, не схожих на неї!
«Вона мріє,щоб її посадили!» - це означає, як  зловтішно констатує адвокат Монтян, прагнення Юлії Тимошенко  підвищити  власний рейтинг, якого  в неї вже – як не було! 
Можна, можна до схочу ударом за ударом   кидати об землю  Юлію Тимошенко! Монтян з почуттям  благородного обурення картає  недосконалість нашого законодавства, тільки за те, що   «Тимошенко можна лише видалити із залу за неповагу до суду».
Монтян! Генерального прокурора  у личині Монтян! -  ось кого нам явно не вистачає! Вона б показала як «бекати і мекати  прокурорам, одягненим не по формі»!
-Вана (Ю.Т.) поводиться жалюгідно!  Це – злість за провал!
Чи відає пані Монтян, що провали Тимошенко – недосяжний рівень для її , монтянівського нікчемного самолюбства і прихованої заздрості?
.- У неї глобально втрачено все, і вона в істериці.
Оце тобі за Майдан!
- Вона мала шанс провести реформи, але так нічого й не зробила. Все, чим вона займалася — це популізм і дерибан.
 Хотілось би побачити, як би  адвокат Монтян могла вести будь- яку справу  в суді, коли б її власний чоловік, і теж адвокат, робив би з нею під час слухання справи те, що робив з своїм прем’єр – міністром   недолугуватий  президент Ющенко.
І немає такого явища чи дрібної події, щоб  Тетяна Монтян не знищувала  Юлію Тимошенко, додаючи  аргументів на зразок «анусу» (заднього проходу) та обізнаності лікаря - проктолога, який і обслуговує цей «анус».
Пригадуються слова  відомої епіграми у перекладі  Маршака:
                                     Нет, молвил Сатана, ты зол и даже слишком,
                                     Но надо ж обладать каким–нибудь умишком!
Чи навчимось ми коли–небудь питати з самих себе  за прояви  неповаги  один до одного? Чи довго нам ще носити на своєму сумлінні  присуд Олександра Довженка?:
« В чомусь найдорожчому і найважливішому ми, українці, безумовно є народ другорядний. Поганий, нікчемний. Ми дурний народ і невеликий, ми народ безцвітний, наша  немов один до одного неповага, наша відсутність солідарності і взаємопідтрикми, наше наплювательство на свою долю і долю своєї культури абсолютно разючі і об’єктивно абсолютно не викликаючи до себе ні в кого добрих почуттів, бо ми їх не заслуговуємо».
Страшні слова, записані режисером до щоденника під час війни, і сказані вони, зрозуміло, не про всіх українців,не про тих, що здобули власну державність, і яким ще розчищати дорогу поступу  від сміття, сказані не для  самоприниженняа, а  для самопробудження, щоб постати народом великим і мудрим над проваллям  заздрощів і  тупої ненависті.

Олесь Гриб
 

Коментарі

Download SocComments v1.3
 

Додати коментар

Захисний код
Оновити