Володимир ПИЛИПЧУК,
народний депутат України 1-го та 2-го скликань,
академік Академії економічних наук України, професор,
спеціально для
ВН


     Зміст статті

1.  Крах СРСР – процес закономірний
2.  Крах першої  Російської імперії – царської Росії
3.  Крах доктрини комуністичної економіки в період 
     «військового комунізму»

4.  Економіка планового геноциду
5.  Ідея комунізму - утопічна
6.  У кого не було влади в СРСР?
7.  Російські комуністи – владна каста СРСР

8.  Суб’єктивні фактори, що прискорили крах СРСР
9.  Остаточний крах економічної моделі комунізму
10. Огляд фінальної стадії краху СРСР (юридичний аспект)
11. Роль Горбачова в крахові СРСР            
12. Роль комуністів  Росії в знищенні КПРС

13. Як в Україні сприймали ГКЧП і крах СРСР?
14. Роль КГБ СРСР, Армії  в  ГКЧП
15. Роль Біловезьких Угод і Біловезьких Зубрів.

16. Роль США в зникненні СРСР
17. Чи можна було подовжити існування СРСР?
18. Висновки з аналізу причин Краху комуністичної системи
19. Стосовно перспектив НОВОГО СОЮЗУ з Росією
20. Україна вільна. На черзі – вільність українців! 



  
16. РОЛЬ  США в зникненні СРСР


Не можна оминути дискусій і питання про роль США і Європи в зникненні СРСР.
Слід відверто визнати, що США і Західний світ не любили СРСР через його ворожість західним цінностям, через неповагу до прав людини, через його агресивну політику, не любили як «імперію зла». Причина цієї нелюбові зрозуміла - через заявлене на весь світ  програмне завдання СРСР - насадити комунізм у всьому світі шляхом здійснення  переворотів у всіх капіталістичних країнах (на зразок жовтневого перевороту в Росії 1917 року). Зрозуміло, що ні США, ні країнам Західної Європи така «перспектива» не могла подобатися. Перспективу комуністичних «перетворень» у країнах Заходу сприймали з острахом всі прошарки населення:
- Робітники, яким не було «потреби» бажати радянського розміру зарплати - 220 крб. на місяць (зарплата в СРСР наприкінці його існування), в той час, як у США законом заборонялося платити найманим працівникам менше однієї тисячі доларів на місяць;
- Фермери, яким у результаті «розкулачування» загрожувала втрата майна (землі і техніки) і наступна робота в колгоспах Америки, у випадку опору – розстріли, та/або депортація  їх сімей до полярного кола - на Аляску;
- Інженери мали б забути про відпочинок навіть на Гаваях чи в Домінікані, не кажучи вже про Мальдіви чи Канари, бо їх зарплати мала б бути нижчою, ніж у робітників;
- Священнослужителі, яким загрожували розстріли (за принципом – «чим більше – тим краще») або в’язниця після зрівняння храмів із землею;
- Представники творчої інтелігенції, які мусили б творити лише те, про що накажуть, а про поїздки за межі країни мали б забути, якщо мали критичний склад розуму, або КГБ Америки встановило б, що їхня бабця добре себе почувала до американської революції, а дідусь відмовлявся вступати в колгосп чи в компартію Америки;
- Власники «заводів і пароходів», банків і стоматологічних поліклінік,  яких очікував якщо не розстріл, то ГУЛАГи – точно і однозначно.
- Політичне керівництво і представники влади теж не бажали комуністичної революції, бо їх очікувала доля царської сімї і доля інших … «ворогів народу». Одним словом, всіх «нєсогласних» у США (і Європі) йти до комунізму очікували розстріли і в’язниці у  випадку комуністичної революції. Чи могло це подобатися їх жителям?      Правда, з безумовною радістю зустріла б комуністичну революцію лише Компартія Америки, чисельність якої в період піків їх найвищої «популярності» серед населення  США складала АЖ……… 20 тисяч чоловік.
    Одначе, всі вищеперелічені категорії населення США не бажали тотального дефіциту товарів, характерного для комуністичної економіки. Але вони його ніколи не відчували, тому й не розуміли, що він можливий і не усвідомлювали, чому він можливий в принципі. Продемонструвати прірву в менталітеті громадян, що жили у сфері тотального дефіциту і громадян, які дефіциту ніколи не знали,  дуже просто. На запитання: «коли у вас з’являються свіжі помідори?» - жителі США і жителі СРСР відповідали абсолютно по різному. Жителі США відповідали: « О шостій годині ранку». Жителі СРСР  відповідали: «В липні».
     Проте, при всій ненависті Західного світу до політичного режиму СРСР, при всьому скептицизмі до його очільників і провідників,  Захід не вбачав ворогів у населенні Союзу, Захід йому співчував. Тому, Захід (Європа і США) не міг ініціювати війни проти СРСР,  оскільки загинули б ні в чому не винні жителі СРСР. Захід не прагнув заподіяти їм смерті. Коротко аргументую свої твердження:
- Якби США прагнули смерті СРСР, то не допомогали б йому економічно, технічно, матеріально під час другої світової війни. Німеччина і СРСР під час війни себе взаємно виснажили б. Хто б з них не переміг у взаємній війні, „переможець” всеодно не зміг би воювати проти США. Але США все-таки допомогли СРСР.
- Якби США не вступили у війну, не відкрили другий фронт, то втрати СРСР у війні були б набагато вищими, а сама війна закінчилася б не 8 травня 45 року, а десь у середині 46 року.
- США в серпні 45 року мали і застосували атомну зброю проти Японії. Якби США і західними країнами антигітлерівської коаліції не був відкритий другий фронт, а війна СРСР з Гітлером тривала і в 46 році, то США в 45-46 роках могли б використати атомну зброю не лише проти Японії, але й проти Гітлера і Сталіна. 
-  У період з 1945 по 1950 р.р, коли в СРСР атомна і термоядерна зброя була в стадії розробки, випробувань, але не стояла на озброєнні Радянської Армії. США в 1945 році вже мали атомну зброю (СРСР – лише в 1949р.), а  термоядерну зброю США мали в 1951 р. (СРСР – лише в 1954 р). США мали згадану зброю в кількостях, достатніх для кількаразового повного знищення  економічного і військового потенціалу СРСР,  обезкровленого в Другій світовій війні. У цей період США були ядерно панівною державою, панівною абсолютно і безроздільно. США, до того ж, мали Військові бази в Західній Європі – в межах досяжності території СРСР і могли б вчинити так, як вчинили з Японією в 1945 році. СРСР в цей період не мав жодних  шансів дати відсіч, не мав військових баз поблизу США і не мав засобів доставки атомної зброї до території США та ще й був виснажений війною. Але США цими нагодами і можливостями не скористалися, тому що не мали наміру скористатися.  
-  В період з 1949 року і до 60-х років військові бази США були розташовані щільним кільцем навколо СРСР, у країнах-сателітах США, що входили з ними у військові блоки АНЗЮС, НАТО, СЕНТО, СЕАТО. США в цей період, окрім потужного арсеналу ядерної зброї, мали широкий спектр засобів її доставки (наземні, підземні стаціонарні і мобільні ракетні комплекси, повітряні - бомбардувальники наземного базування далекого радіусу дії,  морські – ударні кораблі з ракетними комплексами та авіаносці зі стратегічними бомбардувальниками на борту), яких на той час не мав СРСР. СРСР не мав авіаносців, не мав наземних баз навколо США в межах досяжності їх території, а виробництво міжконтинентальних балістичних ракет-носіїв лише розпочиналося і, до речі, ще не носило масового характеру.
  Тобто, в період з 1945 до 1959 року, якби США мали намір знищити СРСР, то знищили б кілька разів підряд, бо змогу і засоби знищення мали.При чому, мали змогу без загрози отримати ядерний удар у відповідь. Але таким «шансом» знову ж не скористалися. Це ще раз підтверджує, що США не планували і не бажали нападати на СРСР.  Тому всі розмови того часу в СРСР про загрозу для СРСР і загрозу світові зі сторони США були звичайними міфами-страшилками, якими так багата була вся історія КПРС.  
 
- У 80-х роках між США і СРСР було досягнуто паритету в стратегічних озброєннях.  США виступили з пропозиціями реалізації теорії конвергенції і обмеження гонки озброєнь. СРСР відхилив пропозицію конвергенції, але на військові обмеження погодився.

- Початок 90-х  років. Початок «Параду Суверенітетів». Президент США Джордж Буш-Старший прилітає в Україну і з трибуни Верховної Ради закликає парламентарів 1-го скликання відмовитися від ідеї незалежності України і прохає зберегти непорушним СРСР (за що і був освистаний нашими депутатами). Тобто, він не був заінтересованим в дезінтеграції СРСР. Іншими  словами, США було вигідне збереження СРСР як форпосту боротьби з експансію панісламізму, а потім і як противаги набираючому силу Китаю.

- США мали і внутрішньо-економічний інтерес у збереженні СРСР. Зберегти СРСР для США означало зберегти його як стимулятора науково-технічного прогресу для військово-промислового комплексу (ВПК) США.Зберегти заради підтримки  замовлень для ВПК США на виробництво зброї. Збереження обсягів виробництва зброї у США гарантувало б не зменшення ВВП США і недопущення зросту безробіття, оскільки виробництво озброєнь давало роботу тисячам підприємств-суміжників ВПК і робочі місця для мільйонів працюючих. 

- 1993-94 роки. США і Європа примусили Україну і Білорусь відмовитися від арсеналів тактичної і стратегічної ядерної зброї, примусила зняти їх з бойового чергування і передати правонаступнику СРСР -  Росії. Якби США чи Європа вважали Росію ворогом, то ніхто з них не пішов би на такий крок. Вони скоріше вимагали б її знищення і допомогли б в цьому, або вимагали б передачі озброєнь країнам НАТО. Але США і НАТО наполягли, щоб ядерна зброя, котра була розміщена на території України, Білорусії і Казахстану була передана саме Росії, а не комусь іншому. І після цього  вбачати, чи стверджувати, що НАТО і США намагалися знищити Росію – не лише алогічно, але й невірно. 
- У 1993-98 роки, коли ядерний потенціал СРСР був розпорошеним між колишніми республіками СРСР, а потім переформатовувався і по-новому інтегрувався в економічно слабкій і військово нереорганізованій Єльцинській Росії, в умовах чергового падіння цін на нафту і енергоносії, США знову отримали шанс нанести ядерний удар по Росії з мінімальними втратами для себе. Але знову не забажали цього. 

- В Єльцинські часи США мали змогу знищити комуністичні Кубу і В’єтнам, але не скористалися нагодою. Єльцин не протестував би, бо сам почав демонтаж комунізму в Росії, Єльцин шукав прихильності і підтримки в США і Європи і не міг псувати відношення з ними через Кубу чи В’єтнам. Але США знову не скористалися нагодою – і це черговий раз засвідчує  про миролюбивий, у всякому випадку – не агресивний,  характер США і Європи стосовно Росії, і  не лише Росії, але й стосовно її колишніх сателітів. А коли США і вступають у конфлікти з диктаторськими режимами, то задля захисту від геноциду ні в чому не винного населення тиранами цих країн. 

- І якщо антиамериканісти кажуть, що США штучно знизило ціни на нафту в світі для забезпечення економічних умов розпаду СРСР, то чому США (якщо мають таку змогу) „знизили” її вартість у 1989 році? Для того, щоб впав режим Єльцина, що був дружнім до США? Якщо США має змогу самостійно впливати на вартість нафти в світі, тоді чому допустили її зростання до рівня 147 доларів (за барель) у 2008 році? Щоб поглибити економічну кризу в самих США? Чи щоб підтримати доходи Росії Путіна, яка (на відміну від Росії Єльцина) являється дуже жорстким опонентом США і НАТО? Чому  тепер ростуть світові ціни на нафту? Щоб допомогти Росії Путіна легше вийти з економічної кризи і підкосити, при цьому, економіку США і економіку країн НАТО? Саме в такій технології є зміст боротьби США за знищення Росії? В кого є чим думати – поміркуйте самі! 

І якщо після цього всього в яструбів Росії і російської П’ятої колони в Україні вистачає совісті щоб кричати про зловісну  роль США в знищенні СРСР, а  про НАТО - як про ворога Росії, то вони або неадекватні, або запрограмовані, або вони –„патефон”, в якому „заїло” пластинку.
Але я не відкидаю тезу про те, що США і Європа дотично спричинились до загибелі СРСР. Більше того, я  підтримую цю тезу. Я стверджую що США і Європа однозначно причетні до знищення СРСР. Але  їх роль була в тому, що вони продемонстрували громадянам СРСР, як можуть вони жити, коли викинуть зі своїх мізків «химеру комунізму, що бродить по СРСР» і коли повернуться до нормального способу життя, до нормальної економіки – ринкової. В цьому напрямку спрацювали радіостанції БІ-БІ-СІ, НІМЕЦЬКА ХВИЛЯ, ГОЛОС АМЕРИКИ, СВОБОДА, західні газети, журнали ТБ. Пропаганда Заходу виявилася переконливішою від радянської. І, на сам кінець, народи СРСР, що отримали (при Горбачові) лібералізацію виїздного режиму, своїми очима побачили, як «загниває капіталізм», чим наповнена «жалюгідність» життя робітників на Заході і собі забажали так «погнити». Та поки що... не вдалося…
 
 
     17.  Чи можна було подовжити існування СРСР?

Чи були шанси комуністичної (російській) імперії подовжити час її життя? Були. Три шанси:                                                                                                                                             Перший, коли Лєнін ввів НЕП. 
Другий – при Брежнєві реалізувати запропоновану Дж.Гелбрейтом і П.Сорокіним та підтриману Сахаровим теорію конвергенції.                                                         
Третій – при Горбачові СРСР мав нагоду піти шляхом Китаю. Під проводом компартії швидко відновити приватну власність і ринкову систему господарства. Першим шансом скористалися, двома іншими – ні. Політбюро Брежнєва відповіло відмовою: „Ми ідеологією не торгуєм. Відмова від реалізації теорії конвергенції призвела до зросту темпів гонки озброєнь, у результаті якої висвітилась потенційна слабкість неринкової структури  економіки СРСР, яка надірвалась, в т.ч. і тягарем експорту революцій (безкоштовним озброєнням реальних і потенційних сателітів , і масштабністю матеріальної допомоги їх урядам) .

Політбюро Горбачова не зважилося будувати капіталізм під проводом компартії.  У 91-му році сам Горбачов був близьким до переходу на китайський шлях трансформації економіки, а його Політбюро - ні.Політбюро не бажало змінювати марсистсько-ленінський базис економіки. А провести радикальні ринкові реформи на базі марксистсько-лєнінської  моделі й ідеології - нонсенс. Дехто називає причиною розпаду економіки СРСР падіння цін на нафту. Падіння цін на нафту стало лише прискорюючим фактором розпаду економіки  СРСР і самого СРСР як держави, але не причиною. Коли мене запитують, чим відрізняються позиції і дії ЦК КПК і ЦК КПРС, я відповідаю: „Коли табун бунтується, то розумний табунщик заскакує на спину самого швидкого скакуна, виїжджає вперед руху табуна, відводить табун від прірви і потім спрямовує його у потрібному табунщику напрямку. Нерозумний табунщик стає поперек шляху розбурханого табуна з розпростертими руками і табун його забиває копитами.”Китай став успішним, коли розпізнав утопічність комуністичного шляху розвитку і став будувати капіталізм під проводом Комуністичної партії. Зберіг кадри, партію і її керівну роль у суспільстві.

Невикористання часу на „перестройку и ускорение” для реалізації в СРСР китайського варіанту перетворень стало часом втрачених можливостей, втраченим шансом подовжити існування другої російської імперії. Але вини Горбачова тут немає. Здійснити перетворення за китайським зразком йому не дала комуністична еліта – Політбюро і ЦК КПРС. Докази? - ГКЧП.
Ні ЦК, ні Політбюро ЦК КПРС не засудили сам факт створення ГКЧП, спосіб  комплектування його персонального складу, цілей, напрямків і методів його діяльності.

Силовий варіант утримання СРСР від краху не дав би результатів, бажаних для організаторів ГКЧП. Він також призвів би до розпаду СРСР і свідченням цього є результати референдумів за незалежність у республіках. Референдумів, що відбулися після придушення ГКЧП. ГКЧП не був підтриманий ні народом, ні Армією. А спроба силового утримання СРСР від розпаду призвела б до недовготривалої, але кровопролитної боротьби, в результаті якої були б жертви з обох сторін. Але в підсумку – однозначно були б винищені всі, хто організував і підтримував ГКЧП, співробітники КГБ та партійні функціонери, яких народ люто ненавидів. Після такого варіанту „розлучення” республік не знадобилася б люстрація кадрів, майно республік не було б пограбовано комуністично-кгбістською  і господарською „елітою”, бо її не стало б. Нікому було б гальмувати процеси зростання економіки і життєвого рівня громадян. Але „ціна питання” була б кривавою. 

 
18. Висновки  з аналізу  причин  краху комуністичної системи
 
Крах системи став єдино вірним, мирним  варіантом виходу з тупикової ситуації породженої тривалою системною кризою в комуністичному таборі.Саме системної кризи, що настала в  результаті збігу в часі політичної, управлінської, міжпартійної, внутрішньопартійної, теоретичної, економічної, соціальної, ідеологічної, ментальної кризи та кризи в міжнаціональних відносинах.
 
1. Політична криза стала наслідком  втрати стратегічної цілі розвитку комуністичного табору, результатом усвідомлення неможливості побудови комунізму, як в окремо взятій країні, так і в сукупності країн, що складали комуністичний табір.
2. Управлінська криза стала результатом катастрофічного відставання технології державного управління від зростаючих можливостей кібернетичних технологій.
3. Міжпартійна криза стала результатом загострення відносин між компартіями країн комуністичного табору в питанні права на вибір шляхів, методів та механізмів подальшого розвитку комуністичної системи.
4.  Внутрішньопартійна криза в СРСР була викликана нездатністю керівників КПРС піднятися в конфліктах вище особистих і групових інтересів задля збереження цілісності партії і  держави. Конфлікти таборів: «група Горбачова – група Єльцина – група ГКЧП» та «Брежнєвські консерватори – Горбачовські реформатори».
5. Теоретична криза стала результатом нездатності теоретиків (догматиків) марксизму запропонувати нову модель економічних відносин взамін плановій економіці, що  вичерпала потенціал  своїх можливостей,  що і призвело до прискореного відставання темпів зростання економіки  в комуністичному таборі в порівнянні з темпами зростання в капіталістичних країнах. 
6. Економічна криза стала наслідком   падіння ефективності комуністичного способу виробництва і зросту внутрішнього та зовнішнього боргу. Відсутність конкуренції не стимулювала до технічного та технологічного оновлення систем виробництва, до  ресурсозбереження.
7. Соціальна криза настала в результаті  суттєвого зниження стандартів життя і зниження комфортності в суспільних відносинах на базі тотального дефіциту товарів.
8. Ідеологічна криза настала в результаті переваги західних технологій формування свідомості над комуністичними.
9. Ментальна криза настала в результаті суттєвого зросту інформованості жителів країн  соцтабору про реальний рівень життя, рівень можливостей і рівень свобод у капіталістичних країнах та про людські  жертви тоталітарного комуністичного режиму.
10. Міжнаціональна криза настала в результаті зростання національної свідомості народів та етносів комуністичного табору як реакції у відповідь на постійне зростання російського  шовінізму та розширення військових варіантів вирішення міжнаціональних конфліктів і як наслідок криз: ідеологічної та ментальної.
 

У незалежних державах, колишніх радянських республіках, де до влади прийшли не демократичні сили, а колишня партійно-господарська номенклатура,  вона успішно конвертувала своє старе партійно-владне положення  в нову власність на майно і продовжує управління країною старими методами в нових умовах. Тому цей розділ моєї статті команді Януковича слід добре вивчити. Неврахування ними цієї пропозиції призведе до того, що після чергового безславного фіналу їх керівництва державою, аналіз причин їхнього краху (якщо аналіз відбуватиметься в мирних умовах), матиме приблизно такі ж розділи і приблизно те ж саме наповнення, котре описане в цьому параграфі.
 
 
19. Стосовно перспектив НОВОГО СОЮЗУ з Росією
 
     Після розпаду СРСР на заваді  бажанню народів жити ліпше стали «нові» правителі . Нові, але «родом із СРСР».
 Бажання людей добре жити не співпало з власним бажанням самих правителів, щоб самим їм жити ще ліпше. Оскільки права  і можливості народу добре жити і способи досягнення доброго життя  в черговий раз не співпали зі способами, правами і можливостями  забезпечення рівня життя самих правителів, то «маємо те, що маємо». Якщо ж прийняти до уваги, що правителів привів до влади сам народ, своїми руками, своїми головами і своїми серцями – то народ наперед погодився  і заслужив того, що з ними вчинять влада в майбутньому, якщо не стане до боротьби з нею за своє щасливе майбуття.
Заради справедливості слід визнати: Не все погано було за часів СРСР.Освіта, медицина  були для громадян низько витратними.
 Але в СРСР був суцільний дефіцит товарів, а деякі люди казали: нехай би та ковбаса була хоч по десять рублів, але щоб я могла купити хоча б грам  двісті і попоїсти її хоча б раз на тиждень. (Для довідки: при СРСР вартість якісної ковбаси була 3 карбованці за 1 кг., при зарплаті 200 крб на місяць, максимальній пенсії -120 крб, мінімальній -70 крб). Але в остатні роки існування Союзу не було в магазинах самої ковбаси. Тепер всього є з надлишком, але у великої кількості населення недостатньо доходів, щоб купити  ковбасу кожного тижня, а в деякої частини – взагалі немає змоги харчуватися нею. Але ковбаса, як і інші продукти в магазинах – є постійно. Якщо 20 років тому можна було абсолютно вільно проїхати на автомобілі в м. Києві, то сьогодні важко без заторів проїхати навіть у провінційному місті. Така кількість автомобілів свідчить, що ними їздять не лише олігархи (5% населення), а 2/3 сімей в Україні мають автомобілі. Більше 80% населення мають власне житло, а в сільській місцевості – добра половина будинків, в яких уже ніхто не живе. Вірніше -  жити (і працювати) в селі не хоче...

    Поряд з бідністю населення в нових державах стрімко зростає кількість мільярдерів. Зростання кількості мільярдерів відбувається за рахунок зростання бідності решти населення. І, якщо в Україні в1998-му році був один мільярдер, то потім – три, сім, а в 2010-му році їх стало вже 20. І статки їхні подвоюються і потроюються. Тобто, національний дохід і кількість коштів в Україні стрімко збільшується.  Але не у всіх життя стало ліпшим «вже на сьогодні». А лише в представників Партії регіонів. 10 мільйонів людей в Україні не мають роботи. 7 мільйонів з них – працюють за кордоном. Медицина, освіта, житло стали платними. Медицина й освіта - стали платними всупереч Конституції. Коли шахтарі і металурги на Заході отримують 6-8 тис. євро зарплати на місяць , то  шахтарі і металурги України отримують 6-8 тис. євро в рік, хоча ціни на вироблену (видобуту) ними продукцію однакові – світові. Тобто, різницю оплати праці українського і німецького шахтаря (металурга) український олігарх щоденно кладе в свою офшорну кишеню, а влада цьому потурає. Не припиняє це шляхом прийняття відповідних законів. Чому? Тому що влада і олігархи – це одні і ті ж люди. А як вони попали у владу? Шахтарі і металурги за них проголосували і їздили з агітацією по всій Україні, влаштовуючи біло-голубі майдани в Києві. А якщо голосів шахтарів і металургів не вистачало, щоб чесно перемогти на виборах, то вчителі, лікарі, а то й бе6зробітні, що були членами виборчих комісій, «продавали» нинішній «команді професіоналів» недостаючу кількість голосів (бюлетенів) за пачку гречки, за 100 доларів, за продуктовий набір, за кілька пляшок горілки ...  Так ось: після всього цього «ґешефту» вони мають розподілити отримані продуктові набори і горілку на стільки частин, щоб вистачило їх їсти і пити наступні 5 років щоденно, – аж до наступних виборів. І ніяких плачів, ніяких стогонів, ніяких звинувачувань на адресу   Незалежності України. Звинувачувати в цьому слід лише владу, «обрану народом» і виключно власну безголовість та продажність на виборах, і відмову від боротьби в період між виборами. А інакше: «Бачили очі, що обирали, тепер їжте хоч повилазьте».
 
 Якщо у всіх державах – колишніх республіках СРСР –  населення живе бідно, то від їх об’єднання в новий Союз сума бідностей не виллється в багатство. Але поряд з бідністю населення в нових державах стрімко зростає кількість мільярдерів. Зростання кількості мільярдерів за рахунок зростання бідності решти. Бідність одних і багатства інших творить влада цих держав. У випадку об’єднання в новий СОЮЗ помножаться можливості мільярдерів і влади й надалі закріпачувати бідних. Вишколені в постійних боях і бойнях російські поліція і армія зуміють «ліпше», ніж українські аналоги, задушити виступи українських протестувальників, а про свободу виборів і свободу слова в Україні прийдеться забути надовго. Тобто, доки Україна не в складі Союзу (Росії), у її населення зберігається можливість вибороти в олігархів належну йому частку в «українському пирозі».Та й не слід забувати про перспективу для українців стати «свіжим гарматним м’ясом» у чисельних конфліктах, що тліють в Росії, бо російські жінки вже вовком виють від похоронок. Тому при об’єднанні з Росією, російських чоловіків залишать у спокої, а українських жінок треба буде урівняти з російськими за кількістю отриманих ними похоронок. Так буде по російськи, «по справедливості».
 
     Якщо народ України сприйматиме агітпроп і «накручування», що причиною їх бідності слід вважати суверенітет держави, а не дії влади, ним же обраної, якщо народ відмовиться від боротьби з олігархами за свою частку в «українському пирозі», то тим самим він відмовиться і від своєї частки в згаданому «пирозі» не лише для себе, але й для своїх  нащадків.
    Українцям НЕ слід простягати руку, щоб з російського столу здійснили подаяння, бо подаяння принизливі, не безкінечні і неможливі в принципі.
 Але, якщо бажаючи СОЮЗУ, українці поглядатимуть в бік Росії, думаючи, що об’єднавшись з РФ з їх столу «зіпруть» собі частку їх пирога, то слід пам’ятати, що там теж люди, в яких ви цю частку відберете. Не в олігархів ви ж «зіпрете» частку пирога? А чи буде радіти від такого об’єднання російський народ, якщо станете його конкурентами на згадану частку, на ту частку, на яку російський народ сам розраховує? Його ж прийдеться ділити не на 142 млн. жителів Росії, а на 186 мільйонів (плюс 46 млн. українців).
А чи залишиться російський народ після об’єднання з Україною і поділу пирога дружнім до вихідців з України, чи вони в його очах  знову моментально стануть бандерівцями, які «ненавидять» російський народ? Відгадайте з трьох раз.

     Крім того, й товщина російського пирога мізерна за цивілізованими мірками. Та й не  безкінечний він, бо наповнюється тимчасово, наповнюється не від модернізації виробництва, а звдяки росту цін від нафтогазових потоків в трубах. Як відомо, єдина модернізація для олігархів Росії - в збільшенні діаметру і довжини нафтогазових труб і потужності компресорних станцій, а єдині нанотехнології для олігархів Росії - де і як сховати від власного народу виручку від роботи нафтогазової труби. Перший  заступник Голови Центробанку РФ Олексій Улюкаєв недавно офіційно повідомив, що не дивлячись на зростання цін на нафту і зміцнення російського рубля, чистий відтік капіталу із РФ лише за січень 2011 року склав 13 млрд. доларів, у той час, як за весь минулий рік він становив 38,3 млрд.дол. Російські товстосуми не ризикують зберігати гроші в Росії.
 Чи ви думаєте, що російські олігархи застосовують згадані нанотехнології лише до росіян, а коли ХАХЛИ розвалять свою хату і перейдуть жити в хату російську, то російські олігархи нафтогазову виручку на радощах віддадуть хахлам? Дурні думкою багатіють. Дурні валять власну хату чи підпалюють її. Злодії бажають збагатитися за рахунок чужого.  Мудрі люди так не чинять. Я надіюсь на мудрість українців.
 
Українцям своєю і лише своєю працею слід заробляти на власний добробут, але й своєю волею не слід допускати, щоб олігархи «зперли» більшу частину заробленого пирога, своєю головою думати, кого обирати до влади, своїм серцем  відчувати свою родину, свою домівку, свою державу, плекати і ростити їх та не допускати, щоб хтось їх занапастив. І в цьому я вам  побажаю успіху.
 
А ті, хто намагаються сьогодні повернути (воскресити комунізм), вони:

- або абсолютно теоретично неграмотні і не здатні до глибокого і всебічного аналізу причин, ендогенних і екзогенних факторів, що призвели до «смерті клієнта», і тоді моя праця має прийти їм на допомогу;

- або невігласи, що не бажають розібратися в об’єктивних і суб’єктивних факторах, що призвели до краху СРСР, тоді їм, як фанатам, буде вигідне просте пояснення, притягнуте за вухо - «козні» ЦРУ і персональна вина Горбачова і трійки «Біловезьких зубрів». В такому випадку ця стаття їм не допоможе;

- або неадекватні, бо дорослі люди в ХХІ столітті намагалися збудувати щось грандіозне БЕЗ наперед розробленої наукової програми з деталізованим до останніх тонкощів сценарієм розвитку подій у часі і просторі - то є ідіотизм. А науково-обгрунтованої і деталізованої Програми побудови Комунізму в комуністів немає (окрім: відібрати і розділити - як в 1917 році), а якщо є, то теж, мабуть, у московських „спецхранах”. Задля справедливості слід зазначити, що НАУКОВОЇ програми в них  не було ніколи. Навіть тоді, коли вони керували країною і мали під собою Академію Наук і інститути стратегічних досліджень, вони користувалися  програмою популістично-апологетичною, або простіше – рекламною;

- або за ідіотів тримають ту частину населення, яка їм вірить і їх підтримує. Якій і надалі намагаються «закрутити голову» комунізмом - «з людським обличчям». Але обманути можна лише тих людей, котрі погоджуються знову бути обманутими…в  черговий раз.

Мешкаючи в Україні, проросійські організації закликають до її розколу, бо вони –не хочуть жити разом з українцями в одній країні. Але, при цьому, закликають всю Україну обєднатися з Росією в єдиний Союз, тобто, хочуть жити разом з українцями  в одній союзній  країні? Це що, роздвоєння особистості? Їм слід було б визначитися, чого вони бажають. А то вони виглядають з боку просто примхливими і вередливими. На перший погляд – алогічно, дивно і смішно. Але їх інтереси мають пояснення: вони бажають  в новому Союзі знову мати „кастові” привілеї над іншими національностями. Щоб з  допомогою Росії  раз і назавжди вирішити мовне питання нацменшин, щоб представників нацменшин поставити „под ружье” і відправляти в гарячі точки, бо в Росії вже не вистачає тверезих, щоб охороняти кордони власної держави. Нахапали території, а тепер не можуть справитися з її охороною. Тобто, нинішні проросійські організації - це своєрідні військкомати – агенти Росії для рекрутування наших дітей в  російську армію.
В самій Російській Федерації все сильніше набирає рух знизу про створення  в  середині РФ чисто російської структури, структури росіян, у двох варіантах:
 
- Шовіністичний рух знизу домагається переформатування РФ у варіант, подібний до СРСР  - Росія (держава - метрополія) + неросійські регіони (домініони чи колонії), що підпорядковані Росії як Імперії;
-  Націоналістичний рух знизу домагається створення Російської національної держави, з відділенням від РФ всіх неросійських бунтівних регіонів у окремі, незалежні від Росії держави .
Характерною ознакою вищезгаданих  двох різновидівруху знизу є те, що вони не зазіхають на території колишніх республік СРСР, на території нинішніх незалежних держав.
 
    Одночасно з рухом знизу в політичному і релігійному житті Росії набуває поширення  рух зверху на створення Російської імперії нового зразка, або, як іменують її, Третього Риму. Ідеологом і організатором цього руху є керівництво РФ, що залучає до цього процесу російську «п’яту колону» в колишніх союзних республіках і спрямовує її діяльність. Цей вид руху має істотну особливість у тому, що в ньому активно задіяна російська православна церква (РПЦ). Тобто, Третій Рим знову задумується як політико- релігійна імперія.:  „....остальное постсоветское пространство, за вычетом Прибалтики, все еще остается в некотором смысле «нашим». Это, говоря языком Русской православной церкви – русское «каноническое пространство», и чужаки без разрешения прежних хозяев лезть сюда не должны...  Россия должна защищать свою веру, единство и богатство на перифериях прежней империи, куда вновь вторгаются варвары с запада, желая уничтожить российскую цивилизацию. Поэтому в России должна воцариться демократия, принципы которой определяют не в Вашингтоне или Лондоне, а в Москве. А лучше всего, чтобы такая суверенная демократия работала на всей «канонической территории. Для тех, кто хотел бы смотреть на мир иначе, у России есть эмбарго, войны - газовые и нефтяные - или даже, как в случае Грузии в 2008 году, – настоящие». 
  http://www.newsland.ru/news/detail/id/682200/cat/42/.
 
Тобто, останній варіант «Третього Риму» являє собою повторення Першої Російської Імперії в нових умовах. А РПЦ  в цьому проекті відводиться роль Ідеологічного відділу „Единой России”. Але, шановні, двічі в одну воду не вступають.
 
Що ж потрібно російській п’ятій колоні в Україні до моменту об’єднання в новий союз? Закабалити українців в Україні! Не більше й не менше! Щоб ви не сумнівалися, наводжу цитату російського аналітика і одночасно російського шовініста Рощина зі статті „Русским украинцам нужна Галиция”: „Надо определиться с главным: производить впечатление или же бороться за реальную цель. А реальная цель – власть (в Україні) в интересах русского народа”.Иван Рощин
http://forum-msk.org/material/fpolitic/6202176.html
 
Маски зірвані: російським екстремістам потрібна влада над українцями в Україні в інтересах росіян! Після чого росіян Донбасу і Криму називатимуть в Москві „БЕНДЕРОВЦАМИ”
Ну,доситьвже російським шовіністам вести себеяк песик,що втратив хазяїна(КПРС і КГБ)! Не зуміли побудувати СРСР, в якому хотілося б жити народам, своїми руками його довели до краху, тому – досить з нас ваших диких проектів. У Росії спочатку побудуйте зразкове суспільство й не знищуйте народів, що її населяють, знайдіть формулу міжнаціонального миру, формулу комфортного життя в Росії, а вже потім, як еталоном , агітуйте нас за свій спосіб життя. Поки що Росія (у ХХІ столітті) похваляється наступним:
„Спикер Совета Федерации Сергей Миронов 21 апреля выступил с предложением законодательно закрепить право граждан на доступ в Інтернет".
http://newsland.ru/news/detail/id/682332/cat/94/
В Україні «кури сміються». Росіяни можуть отримати грандіозне право – право доступу до Інтернету! Наступним правом можливо буде ще грандіозніше – право ним користуватися. І така Росія нам має бути еталоном?
Поки що еталоном для самих росіян залишаються Європейський Союз і США, куди масово втікають з „Російського раю” ті, хто міг би в ньому залишитися, якби були нормальні умови життя.
   „Социологи подтверждают, что эмиграционные настроения сегодня посещают каждого второго представителя среднего класса. Левада-Центр по заказу EU-Russia Centre провел опрос, согласно которому 50% россиян мечтают уехать из страны. Среди умеренных или активных сторонников переезда в страну 75% составили люди младше 35 лет. 63% опрошенных хотели, чтобы их дети учились и работали за границей”
http://www.newsland.ru/news/detail/id/627157/cat/42/
   То куди ж нам росіяни пропонують знову встромити голову? В російську Імперію, з якої нормальні її громадяни  хочуть втікати?
Тому думаючі люди у всіх колишніх республіках про ідею нового Союзу кажуть:”Собаки
гавкають, а караван у кожного- свій”.
  

20. Україна вільна. На черзі – вільність українців!
 
Багатостраждальна історія України і українського народу. За всю свою історію Україна вела безкінечні війни проти іноземних загарбників.Україна втрачала і відновлювала свою правосуб’єктність. Багатовікова мрія українського народу здійснилася знову наприкінці ХХ століття. Україна відновила свою незалежність в результаті вільного волевиявлення українського народу. Україна відновила свою незалежність як суб’єкт міжнародного права. Визвольні змагання українського народу проти зовнішніх поневолювачів, нібито, завершилися.
   Але чи відновилась незалежність суб’єктів права в Україні? Чи відновилися права і свободи самих українців у відповідності з чинними положеннями Конституції України? На жаль, на двадцятому році після відновлення незалежності, ми вимушені констатувати, що з приходом до влади партійно-олігархічного клану перефарбованих комуністів і їх сателітів – комуністів, що свій окрас не змінювали, права і свободи українців суттєво звузилися, а їх життєвий рівень катастрофічно впав.
   Настав час боротьби українців проти внутрішніх Поневолювачів, що прийшли до влади шляхом обману, обіцявши народу України ліквідацію їх проблем і забезпечення європейських стандартів життя „вже сьогодні”. Але узурпувавши владу, вони вчинили з точністю до навпаки. Вчинили так, щоб вичавити з нас останні соки, щоб заморити голодом, щоб знищити нас морально і духовно, щоб зламати в нас волю до опору, до перемоги, до свободи і достойного життя.
 
     Дорогі мої УКРАЇНЦІ, багатовікова боротьба проти поневолювачів нас загартувала. Боротьба проти поневолювачів стала складовою нашої генетичної системи. Ми ніколи не терпіли ярма на своїй шиї, не потерпимо і зараз. Побороли іноземного супостата, поборемо і внутрішнього. Борімося – Поборемо!
      На завершення хочу побажати мужньому і волелюбному  українському народові Добра і Щастя, Мужності і Розуму на шляху до завоювання добробуту і спокою у своїй країні! Вас і ваші родини вітаю з ДВАДЦЯТИРІЧЧЯМ відновлення незалежності України!
Слава нескореному, нездоланному українському народові! Слава Україні!

 
Застереження:
Усе негативне, що в цій роботі сказане про росіян-шовіністів, жодним чином не стосується і не має ніякого відношення:
 
- до тих росіян – громадян Росії, яким шовінізм не властивий, які поважають право вибору українців і не втручаються у внутрішні справи України. Тих, котрі працюють на розбудову взаємовигідних відносин між нашими державами, тих, хто працює на зміцнення дружби і взаємоповаги між нашими народами. 

- до тих росіян-громадян України, що є її патріотами. Тих, кому Україна — рідна ненька, котрі працюють на розбудову України, на зміцнення міжнаціональної і міжособової гармонії в діях і стосунках. 


народний депутат України 1-го та 2-го скликань,
екс- Член Президії Верховної Ради України,
екс-віце президент Генерального Комітету
Парламентської Асамблеї ОБСЄ,
Академік Академії економічних наук України,
професор

Володимир ПИЛИПЧУК


26 травня 2011 року


  

 

Коментарі

 

Додати коментар

Захисний код
Оновити