Сергій ГРАБОВСЬКИЙ, кандидат філософських наук, член Координаційної ради Асоціації українських письменників
Соціологія: запитання без відповідей
Офіційно передвиборна кампанія ще не почалася, а деякі соціологи вже стали мішенню гострої критики. Про це йдеться у статті генерального директора Київського міжнародного інституту соціології професора Володимира Паніотто з промовистою назвою Будні соціології: як вибори – так хоч звільняйся.
Йдеться про тенденційне, м’яко кажучи, та соціально-маніпулятивне використання результатів зробленого на замовлення структур Віктора Медведчука КМІСом дослідження, присвяченого російській мові в Україні та ставленню населення до запровадження другої офіційної мови в певних регіонах.
Нагадаю, що це дослідження було опубліковане замовником ("УкрАинским выбором") в день "голосування" у Верховній Раді семи десятків руконогих істот з депутатськими значками за мовне законодавство імені Колесніченка-Ківалова, а одночасно у газеті "Комсомольская правда в Украине" з’явився підписаний самим Медведчуком текст "74% граждан Украины выступают за русский язик". Коментарі, видається, зайві, чи не так?
Паніотто стверджує, що це опитування не мало прямого відношення до мовного законодавства, бо ж поставлене там запитання про можливість запровадження регіональної мови ґрунтується на волевиявленні 50% жителів регіону, а не на частці в 10% населення того чи іншого етнічного походження. Отож, мовляв, коні не винні, а соціологи не погрішили проти істини та наукової етики.
Але насправді не все так просто. Точніше, все дуже й дуже непросто.
Автор цих рядків співпрацював на початку 2000-х з президентом КМІСу професором Валерієм Хмельком як ведучий та укладач програм Радіо Свобода. Це була плідна, як на мене, співпраця, цікава для нас обох. Проте вона урвалася, на жаль, так само, як і приязні стосунки між нами, під час президентської виборчої кампанії 2004 року.
Тоді КМІС робив опитування на замовлення ФОМу (Фонд Обественное Мнение) наближеного тоді до Путіна і такого специфічного персонажу як Гліб Павловський – за його опитувальником. Тоді також фігурували вміло поставлені запитання, відповіді на які дозволяли команді Павловського робити висновки стосовно незаперечних переваг Віктора Януковича.
Я публічно зауважив, що не слід братися серйозним соціологам за обслуговування подібних персонажів і подібних структур, бо дослідження неодмінно використовуватиметься з маніпулятивною метою.
Хмелько мені відповів, що соціологи тут тільки виконавці, які працюють на замовника, вони не вирішують, що і як робити, і порівняв роботу КМІСу з роботою кравця, який кваліфіковано шиє костюм з матеріалу замовника і за обраним замовником фасоном.
Я, у свою чергу, зауважив, що це дуже вдале порівняння: справді, КМІС виступив у ролі кравця, тільки шив він Глібу Павловському чи то есесівський, чи то чекістський мундир – тоді ще не остаточно була очевидна природа путінського режиму та його обслуги. Втім, різниця між цими уніформами тільки зовнішня. На тому й розійшлися.
І от маємо те, що маємо – пісня гарна, пісня нова, починаймо її знову…
Тільки тепер КМІС опинився в епіцентрі вже значно більш масштабного та резонансного суспільного обговорення. Назвімо це нейтральним терміном.
Як на мене, не мають рації ті, хто звинувачував соціологів у "продажності". Все значно складніше – КМІС купити не можна. Але можна замовити йому опитування, яке, крім усього іншого, має на меті скомпрометувати в очах опозиційно налаштованої громадськості напередодні виборів до Верховної Ради, щоби люди сумнівалися в результатах традиційного "опитування на виході" – Еxit poll, – у проведенні якого КМІС завжди бере участь…
Так от, про опитування як такі, не тільки про те, що набуло такий резонанс.
"Ми не беремо замовлення на опитування, якщо замовник наполягає на тому, щоб у формулюванні питань або в їхній послідовності зберегти підштовхування до бажаних відповідей, або наполягає на збереженні незбалансованості протилежних варіантів відповідей і тому подібне", – пише Володимир Паніотто.
Так, негативний досвід 2004 року дається взнаки. Але чи справді запитання, запропоновані замовником, такі вже методологічно коректні, як наполягає Паніотто?
Ось ключове з них: "Як ви ставитеся до пропозиції, щоб українська мова залишалася єдиною державною, а російську мову та мови національних меншин зробити другою офіційною мовою в тих регіонах України, де більшість населення (50% або більше) цього бажає?".
На перший погляд, усе ОК. Але тільки на перший. Бо ж, переконаний, 99% тих, хто погодився з цією пропозицією, не має зеленого уявлення про те, що насправді означає її реалізація – не на політично-ідеологічному рівні, а, так би мовити, у повсякденному житті.
В результаті розмови інтерв’юерів з респондентами вийшли на рівні анекдоту: "Куме, мене щось непокоїть Гондурас. – А ти його не чухай".
Відтак, як на мене, у запитанні мусив бути певний бекґраунд, тобто говоритися щонайменше про обов’язковість знання обох мов для чиновників, лікарів, освітян тощо – і про чималенькі фінансові витрати на ведення всієї офіційної документації двома мовами.
Крім того, у питанні фігурує термін "друга офіційна мова". Цікаво, правда? Цим самим експерти "УкрАинского выбора" мимохіть визнали те, що державна мова й офіційна мова – те ж саме, тільки описане різними термінами як, власне, і є в цивілізованому світі.
Погляньмо на Європейську хартію регіональних мов або мов меншин: там однозначно "термін "регіональні мови або мови меншин" означає мови, які… відрізняються від офіційної мови (мов) цієї держави".
Невже ж фахівці КМІСу не знали, що автори анкети лукавлять і намагаються тишком-нишком протягнути обґрунтування ідеї про другу державну мову – мовляв, дивіться, народ за неї, оплески, всі встають?
Це тільки один із соціально-маніпулятивних моментів цього опитування, закладених уже на рівні анкети. Є й інші, та вони – тема окремої розмови. Тут же має йтися про головне. "Що ще ми можемо робити? Не брати взагалі політичних досліджень і віддати їх на відкуп непрофесіоналам? – пише професор Паніотто. – Брати дослідження тільки тих політичних сил, які нам подобаються? Навряд чи це допоможе, тому що практично всі політичні сили, а ми працюємо із широким спектром, публікують дані вибірково. Крім того, орієнтація лише на одну політичну силу робить компанію більш залежною від цієї політичної сили". Все вірно, але потребує доповнень".
Звичайно, за умов хронічної бідності опозиційних сил та значно меншого, ніж раніше, числа замовлень досліджень з боку різноманітних західних фундацій соціологам потрібно виживати і працювати, але чи мають моральне право дослідники громадської думки працювати на тих, чиєю метою завжди було, є і буде одержану картину цієї думки викривити, фальсифікувати, а в кінцевому підсумку – деформувати і саму думку за допомогою соціально-маніпулятивних, а то й репресивних методів?
Або, якщо простіше, – чи може наука прислужувати людям і політичним силам, які, м’яко кажучи, зарекомендували себе не найкращим чином? І чи може чесний кравець спокійно брати замовлення на мундири від представників відомства, яке мордувало і збирається в майбутньому мордувати його народ?

Сергій Грабовський, кандидат філософських наук, член Координаційної ради Асоціації українських письменників, для Української правди

Коментарі

 

Коментарі  

 
0 #3 social media 27.02.2015 12:08
Hеllo, all the time і used to check blog posts here eаrly in the morning, becaսse і love to
gain ҡnowledge of more and more.

Herе is my աeb page; social media markеting services: http://www.5cubecommerce.com/social-media-agency.html
Цитувати
 
 
0 #2 Віталій Матяш 15.07.2012 12:54
Сергій Грабовський цілком резонно підкреслює тезу про завуальовану можливість маніпулювання громадською думкою з боку соціологів. Технології та інструменти такого маніпулювання давно відпрацьовано.Ці технології лежать у площині змісту питань, які соціологи пропонують респондентам.Саме тому повністю погоджуюся з думкою С.Грабовського, що питання, спрямовані на виявлення ставлення громадян до запровадження другої офіційної мови, закладені в анкеті КМІСу мають певну соціально-маніпуляційну складову. Звернемося до прикладів. У 1973-78 роках я працював в одному з НДІ Києва. Тоді Вчена Рада НДІ поставила перед групою науковців, котрі не мали досвіду коректного формування питань, вміщених у соціологічних анкетах. Планувалося провести всеукраїнське опитування яке давало б відповідь чим займається молодь у вільний час, а також встановити "питому вагу" часу, що його радянська молодь відводить для занять фізкультурою та спортом. Але до соціологічної групи цього НДІ тоді увійшли науковці-медики, які були необізнаними із великим спектром видів масової фізичної культури та спорту. Вони просто не знали структури вищезазначеного спектру. Серед фахівців цієї групи соціологом спорту був лише я. Спочатку мої пропозиції й застереження стосовно змісту питань в соціологічній анкеті медики проігнорували. Завдяки хибним підходам у формуванні питань для проведення опитування молоді, медики поставили лише одне питання: "Чи займаєтеся ви спотом у вільний час?". Результати опитування показали, що лише 5% молоді у вільний час займається спортом. Але результати дослідження треба було надсилати замовнику - ЦК Компартії України.А ЦК тоді завжди декларувало, що в Україні більшість молоді займається сортом.Директор НДІ зрозумів, що коли він подасть до ЦК інформацію про те що лише 5% молоді в Україні активно залучені до спорту, він образно кажучи "отримає по шиї".Тоді науковці -медики звернулися до моїх пропозицій. Дослідження було вирішено провести вдруге, й поставити в анкеті для проведення опитування молоді такі , більш коректні питання: "Чи робите Ви врянішню зарядку?"; "Чи обливаєтеся Ви холодною водою?"; "Чи ходите Ви на рибалку?; "Чи ходите Ви в туристичні походи?";"Чи граєте Ви у волейбола чи у футбола у складі студенської, заводської команди?"; "Чи катаєтеся у вільний час на лижах?";"Чи беретете участь у заводських, студенських спартакіадах?"; "Чи виконуєте Ви фізичні вправи з гантелями, гирями?"; "Чи катаєтеся Ви на велосипеді?"; "Чи займаєтеся оздоровчим бігом, "підтюпцем"?""Чи здали Ви нормативи комплексу ГПО?", "Чи виконуєте Ви комплекси виробничої гімнастики, перебуваючи на роботі?" і т.п. За результатами другого соціологічного дослідження, коли респондентам було запропановано сформовані мною питання , виявилося, що 63% молоді активно займаються масовою фізкультурою та спортом.Тоді, отримані результати було представлено до ЦК Компартії України. А директор НДІ залишився на високій посаді...З наведеного прикладу маємо зробити висновок - яке величезна значення в соціології має сам зміст запитань, що представляються респондентам. Некоректі питання дають викривлені результати, як про це влучно зауважує Сергій Грабовський
Віталій Матяш, журналіст
Цитувати
 
 
+1 #1 М.Білик 12.07.2012 00:39
ДЗВІН УКРАЇНСЬКОГО СЛОВА. АДРЕСА БЛОГУ : dzvin.kiev.ua
ДАЙ СВІЙ КОМЕНТАР в «рубриці для обговорення». Підтримай ініціативу,
СТАНЬ СПІВАВТОРОМ ПРОЕКТУ. Дякуємо за поради та зауваження.
Гасло блогу, в життя : «Завжди та повсюди,роботі, громадських та інших місцях - спілкуймося виключно українською мовою !!!» …
Цитувати
 

Додати коментар

Захисний код
Оновити