Задайте собі дещо переінакшене звичне запитання "скажи мені, хто тебе нагороджує, і я скажу, кому ти служиш", як матимете повне уявлення про п’ятірку українських регіоналів, яких "сам" Владімір Путін цими днями нагородив медаллю Пушкіна. Звістка про те, що президент Російської Федерації відзначив цією державною нагородою Сергія Ківалова, Вадима Колесніченка, Олега Царьова, Дмитра Шенцева та Юрія Болдирєва за "великий внесок у збереження і популяризацію російської мови й культури за рубежем" із блискавичною швидкістю облетіла весь світ. І всім нам стало зрозуміло, що прислужуються вони Москві, а Україну, якщо і люблять, то за словами Олександра Пушкіна "странною любовью".

Це про таких "патріотів" писав Тарас Шевченко у 1841 році у своїй історичній російськомовній трагедії "Никита Гайдай": "В ком нет любви к стране родной, Те сердцем нищие калеки, Ничтожные в своих делах И суетны в ничтожной славе". А згодом, звертаючись до мертвих і живих, і ненароджених земляків своїх, навіки затаврував це зрадницьке плем’я словами: "раби, підніжки, грязь Москви".

У Кремлі чудово знали, що, принаймні, двоє у списку відзначених – це автори ганебного мовного закону, справжні розкольники України на етнічному ґрунті. Тож присуджена затятим українофобам медалька – це все ті ж тридцять срібняків, які отримав Іуда. Але на відміну від нього наші зрадники не знають мук совісті й на осині вішатися не збираються.

А ось в Одесі їх таки показово «повісили». Пригадую, як у день ухвалення російської мови як регіональної на Одещині приміщення облради масово пікетували просвітяни, працівники культури й мистецтва, політичні й громадські діячі. Під час мітингу свободівці вдалися до символічного «повішення» найбільш одіозних українофобів. Надавши зображенням російського двоголового орла схожості з Віктором Януковичем, Миколою Азаровим, Сергієм Ківаловим, Вадимом Колесніченком, одеським губернатором Едуардом Матвійчуком і заступником голови облради Олексієм Гончаренком, вони накинули їм на шиї мотузки і повісили на стилізовані шибениці.

За прийнятим із грубезними порушеннями конституції у липні минулого року законом Ка-Кі (Калесніченка – Ківалова) у багатьох містах і регіонах під виглядом регіональної була запроваджена на рівні офіційної російська мова. Це викликало обурення й шквал протестних акцій по всій країні – від Криму до Карпат. Хвиля невдоволення не влягається й нині. Наша анемічна парламентська опозиція, з вини якої регіоналам за підтримки комуністів вдалося ухвалити закон без обговорення й поправок, намагається нині виправити це становище, запропонувавши альтернативний законопроект.

А тим часом у Москві та проросійські шовіністичні організації в Україні потирають руки від задоволення, спостерігаючи, який розбрат посіяв закон Ка-Кі. Вони мають намір  розколоти Україну, щоб потім бодай шматками приєднати її до новоявленої імперії чи то під виглядом «русского міра» чи то Євразії. Про це мріє і народний депутат-регіонал Олег Царьов. Це він у дещо завуальованому вигляді висловив, відповідаючи на привітання з путінською нагородою: «Російська мова - мова Пушкіна нас об’єднує. У нас спільна  історія, спільне минуле великої країни, спільна пам’ять. Ми маємо осмислити наше минуле, жити й розвиватися далі».

Вадим Колесніченко на запитання, як він зустрів повідомлення про нагороду медаллю Пушкіна, відповів напівжартома, мовляв, улаштує з цієї нагоди чаювання для друзів і пригостить усіх цукерками «Казки Пушкіна». Він не лише мріє, а й робить все для того, щоб про Україну невдовзі можна було сказати словами віршованої казки свого улюбленого поета: «Там русский дух... там Русью пахнет!».

Отож і шанує Москва тих своїх прислужників, які ладні подібні казки перетворити в Україні на дійсність. Чотири роки тому В.Колесніченка було нагороджено орденом Дружби Російської Федерації, потім він став ще й лауреатом премії «Співвітчизник-2009». Орденом Дружби Росія відзначила і Сергія Ківалова. Любить і шанує цю двійню своїх однодумців і наш президент Віктор Янукович. Особливо він вдячний О.Ківалову, який перебуваючи на посаді голови Центрвиборчкому, фальсифікував результати волевиявлення народу і безпідставно проголосив Януковича президентом. Це й спричинило помаранчеву революції, а під тиском Майдану Верховний Суд України був змушений звільнити «підрахуя» із посади і призначити повторні вибори. Однак такого цінного «кадра» наш гарант цінує досить високо. Торік він нагородив О.Ківалова державною премією в сумі 200 тисяч гривень, а нещодавно навіть призначив представником України у Венеціанській комісії.

Щодо горезвісного мовного закону, який усі вже давно називають справжнім зашморгом на незалежній Україні, то його досі не скасовано і навіть не виправлено. Створена президентом під тиском громадськості робоча група з удосконалення мовного законодавства, до якої входять і автори закону Ка-Кі, свого слова ще не сказала. А тим часом О.Ківалов та В.Колесніченко вже ополчилися проти будь-яких спроб змінити саму процедуру надання російській мові статусу регіональної.

У парламенті нового скликання вони обидва бойкотують вимогу опозиції послугуватися під час виступів державною мовою. Але легке життя там їм уже не світить, а боротьба за прийняття нового закону «Про функціонування української мови як державної та порядок застосування інших мов в Україні», поданий Володимиром Яворівським (фракція «Батьківщина»), Марією Матіос (УДАР), та Іриною Фаріон («Свобода») , буде дуже  гострою. Опозиція пропонує дозволити використання регіональної мови там, де представники нацменшин становлять принаймні 50% населення. Законопроектом  передбачено, що особи, які мають зайняти посади в державному управлінні, зобов'язані скласти іспит на знання української мови. Суди, освітні установи, телевізійні та радіокомпанії в Україні повинні послуговуватись українською мовою. Порушників мовного закону автори пропонують штрафувати. Є у проекті й окремий пункт, адресований українофобам у парламенті. Там сказано, що промовець, який не володіє державною мовою, може виступати іншою мовою, а переклад його виступу на українську, забезпечує апарат Верховної Ради.

Як довго будуть хизуватися О.Ківалов і В.Колесніченко у Верховній Раді медальками від Путіна, наразі невідомо. Але не виключено, що після її перевиборів, які збирається ініціювати опозиція, навіть і їхнього духу там не стане. А ми зі сміхом згадуватимемо, як у наш час вони захищали «рідну мову Пушкіна» своєю настирною рекламою, не гребуючи розміщувати її навіть на громадських туалетах.

Сергій Горицвіт, незалежний журналіст, для "Волі народу"

Коментарі

 

Додати коментар

Захисний код
Оновити