Збудована ним система влади поступово наближається до колапсу
Молоді, нові, але часто випадкові люди на державних посадах, очевидно, не справляються з викликами.
А інших "нових", але ефективних, на горизонті немає.
Тож volens nolens Зеленський кидає погляд на колишні еліти. Президенту навіть здається, що "незашкварений" сильний господарник на посаді прем'єра міг би врятувати ситуацію.
От тільки проблема не в персоналії прем'єра, хоч і в ній теж.
Головна проблема нового керівництва держави у тому, що воно отримало атрибути влади, але не її саму.
Ні в уряді, ні в Раді, ні в силовій чи судовій системі, ні в регіонах – ніде Зеленський так і не збудував справжньої, керованої системи.
Поруч з формальними лідерами і держапаратом існує паралельна, реальна влада. Вона десь сконцентрована в руках олігархів, десь її тримають регіональні князьки, а десь уся влада – суддя райсуду.
Кожен – сам собі президент. Об'єднує їх хіба те, що ніхто навіть не намагається зважати на президента формального.
Криза влади. Ідеальний шторм
"Я не ваш опонент, я – ваш вирок", – від цієї фрази Володимира Зеленського під час дебатів із Петром Порошенком на "Олімпійському" можна починати відлік нової доби в українській політиці.
Обрання Зеленського президентом стало наслідком складного комплексу тотальної зневіри українців в усіх попередніх владах разом взятих та неоформленої надії на можливе оновлення політичного класу.
З одного боку, народ сформулював запит на тотальне оновлення, з іншого – знайшовся зрозумілий йому кандидат, який готовий був увійти в історію, приміряти роль народного героя, як це не раз уже робив у "Кварталі".
Несподівано цей мікс запиту та пропозиції вистрілив. Зеленський став президентом й оголосив перевибори в Раду.
Яким був головний, якщо не єдиний, критерій для потрапляння до лав партії Зеленського? Новизна!
Відсутність депутатського мандату у минулому відкривала дорогу в політичне майбутнє. Нечуване оновлення було сприйняте електоратом із таким захопленням, що навіть апостол Мунтян міг би позаздрити.
Пізніше цей же принцип – пошук активних і готових брати відповідальність новачків – став домінуючим під час більшості кадрових призначень Зеленського чи то в уряд, чи то в регіони.//
Підсумок дев'яти місяців президентства Володимира Зеленського виглядає доволі неоднозначним.
Прийшовши до влади на гаслах оновлення, він поступово оточив себе молодими, творчими, креативними і навіть часто успішними людьми.
Але на повірку компетенція кожного з них виявилась дуже сегментарною.
Поруч із президентом так і не з'явилось людини, наділеної критично важливою для його політичного виживання рисою – системністю і масштабністю бачення.
Україна, вписана у глобальний контекст, входить разом зі світом у зону великої політико-економічної турбулентності.
Питання появи в Україні коронавірусу – це питання тижнів, якщо не днів. Як і паніка, яка неминуче прийде разом з ним.
На тлі зовнішніх викликів українська влада переживає складний внутрішній конфлікт. Народне захоплення поступово гасне, а пожежі політичних криз розгортаються щоразу яскравіше.
Єдиним виходом могло б стати чітке стратегування і жорстка виконавська дисципліна.
Поки алгоритм дій президента Зеленського зводиться до пошуку чергового "месії" на пост прем'єра.
Повний текст
Севгіль Мусаєва, Роман Романюк, УП
Інф.: pravda.com.uaКоментарі
