Олег ЧОРНОГУЗ
ВАВИЛОНСЬКИЙ КЛОПІТ
(Лист до Януковича В. Ф.)
У першому рядку свого листа прошу у Вас вибачення, Вікторе Федоровичу. Бо так, як я Вас розумію, не розуміє навіть Ганна Герман. У другому рядку хочу сказати, що я, як ніхто, здогадуюся, як зараз Вам важко. З одного боку, вибори на носі, а з другого - після Харківських угод... Ще раз вибачте... Я не за російський газ і чергову історичну здачу Севастополя. Я про Вашу сміливу заяву у Харкові, що Ви й надалі, де б не виступали, розмовлятимете виключно на регіональних мовах, перед народами і народностями, які в Україні нібито щезають, як роса на сонці. А ви, як великий гуманіст нашого часу, хочете, щоб вони ожили. Особлива у вас турбота про російську мову, яку вже не почуєш не те, що у вашій адміністрації чи то в парламенті, а навіть у Кабінеті міністрів України і, зокрема, в кабінеті Миколи Яновича Азарова.

 Скажу вам відверто: Ви поклали на свої президентські плечі таку чималеньку ношу. Я сьогодні певний, що навіть Вавилонський цар (забув, як його звати, бо його прізвище кануло в лету і Біблія не про всіх поіменно повідомляє) не зміг ту ношу підняти, коли задумав збудувати Вавилонську вежу. Бог йому завадив і народ. Всевишній йому підсунув таку свиню, як вам Ківалов і Колісниченко. Бог у Вавилонського царя відібрав державну мову,  підсунувши будівельникам вежі (у наш час, це, вважайте - будівельники відродженої держави), а йому підсунув регіональні мови, як вам Ківалов з Колісниченком. А ті, разом з Литвином, одне слово, всіх обвели, як „сліпих котят” (за образним висловом  Чечетова, який, очевидно, жив під час того вавилонського стовпотворіння і знає, що це таке, не з чужих уст).

 Тепер Ви маєте Вавилонський клопіт - вчити в такому шаленому темпі всі ті  регіональні мови за харківським методом „Єшко”, чи „Ешко”. Питається: а воно вам потрібно? Такий тягар на президентську голову. І це в той історичний момент, коли час державу будувати, а не руйнувати, вам доводиться „гуманітарною освітою” займатися.
 Між  цими гуманітарними заняттями, я чув із преси, Ви ходите у церкву Московського патріархату. Там Вам також виспівують молитви на регіональній мові, ви б (щиро раджу) після якогось чергового молебню попросили його святість (чи як там ви до нього звертаєтесь) митрополита Сабодана, показати Вам ті сторінки у святому письмі, де пишеться про те Вавилонське будівництво. Ви ж знаєте, Біблія дурному не навчає. Може, Ви хоч з Біблії взяли б собі щось розумне на озброєння. Не весь час же Вам прислухатися до Ківалова, Колісніченка чи Костусєва з Констанітновим.

 Якщо ж Біблія у його святості написана не на регіональній мові, що в Україні майже щезла, (за винятком  церков Московського патріархату), то пакі, пакі, хай пані Герман вам знайде  учителя і з цієї староболгарської мови, щоб Ви остаточно закінчили цикл усіх регіональних мов в Україні і українській церкві Московського патріархату.

Можна й іще навести один приклад щодо успішного будівництва держави. Тут, щоправда, Вавилонською вежею не пахне. Битою цеглою з тієї вежі - також. Візьміть, наприклад, Російську Федерацію, президента цієї держави, який, кажуть, хоче стати імператором, а коли це йому вдасться, то ви станете у нього губернатором, бо до цього йдеться, якщо у Вашому уряді замість Табачника, програму вивчення  регіональної мови в українських школах викладають уже в Московському посольстві і консульствах.
Я до чого веду. Пан Путін, (на регіональній мові нацменшини в Україні – гаспадін) оту європейську Хартію і на поріг Держдуми не пустив, щоб і Держдуми, як Вавилонської вежі, не розвалити. Бо він, прочитавши її, на мить собі уявив, якщо його двадцять одна (21) автономна республіка плюс Осетія і Абхазія заговорять водночас на регіональних мовах, то йому не тільки грошей на перекладачів не вистачить, а навіть нагайок і батогів, щоб те різношерсте стадо овечок назад загнати в отару, аби з Російською Федерацією не сталося того, що  відбулося у Вавилоні в ті далекі, але досі пам’ятні для нас часи, дякуючи святій Біблії. Він, як розумний правитель своєї країни, одразу зрозумів, по чому фунт ізюму (на регіональній мові - фунт родзинок): еРФе розпадеться, як Золота Орда, на московські улуси.

Є ще один історичний приклад, Вікторе Федоровичу - Америка. Точніше, США. Сюди можна приплюсувати й Канаду. Але давайте не будемо бігати за двома зайцями. Беремо США, де зараз за президента Ваш приятель, якому Ви привезли нещодавно як сувенір від України не фунт того ж ізюму, а півтора чи два кілограми збагаченого урану на довгу згадку. Ви з ним можете поспілкуватися на американській мові, оскільки там регіональної нема. Так от, коли вони, американці, будували державу і думали, щоб США стало однією з наймогутніших держав світу, то американці, перш за все ліквідували усі регіональні мови. Потім Джордж Вашингтон (це той, про якого писав наш Шевченко: дочекаємося свого Вашингтона, так йому за ці слова американці у Вашингтоні навіть пам’ятник поставили) зібрав у себе всіх чиновників. Ну, майже так, як Ви українську інтелігенцію у Форосі, а потім, за методом Чечетова, розвели їх, як сліпих „котят”, висловлюючись регіональній мовою. Деякі з них, українських інтелігентів, після царського обіду в царському селі, поспішили навіть дати інтерв’ю ще біля трапу літака у Сімферополі. Мовляв, усе буде добре. Гарант ночами не спить, доопрацьовує закон про регіональні мови, а заодно і вивчає їх.

Ви, Вікторе Федоровичу, як Йосип Сталін, той закон вивчили за одну ніч. Глибоко вивчили, бо ще в української інтелігенції (я б додав – у моральних авторитетів) у шлунках царські страви, а на регіональній мові кажучи, яства не перетравилися, як Ваше перо, Вікторе Федоровичу, побігло зліва направо (як під фотографіями українці пишуть) і підписало той закон. Я маю на увазі перо у середньому роді, хоч і не кошеня, і не Вас, Вікторе Федоровичу. Бо ж ви чоловічого роду. То тільки Путін Вас вважає, що ви середнього чи нижче середнього, віддаючи перевагу байкерам. Але то інша тема. Я ж сьогодні про регіональні мови.

Так от Джордж Вашингтон (а, може, то був інший американський президент, але не Рузвельт, та суть не в імені, а в справі!) зібрав у себе своїх американських моральних авторитетів, а серпа (ну, того, яким... А втім, я не буду цього згадувати, бо у Вас одразу виникнуть неприємні асоціації, а я щиро Вам бажаю добра, як і своєму українському народові) про всяк випадок викинув за двері і сказав:
-    Дорогі мої, нам сьогодні потрібно прийняти закон про мови. Але умова, щоб Америка стала сильною, могутньою, непереможною, одним цілим, мова має бути тільки одна. Щоб з нами не трапилося так, як у Вавилоні. Які в кого пропозиції?
      Пропозицій, кажуть, було три. Одні пропонували французьку, треті - німецьку, хтось іспанську, хтось англійську. До голосування допустили тільки дві. Німецьку й англійську. Проголосували. Одним переможним голосом перемогла англійська.

      З того часу (а вже понад 200 років) англійська мова об’єднала і англійців, і французів, і німців, і українців, і євреїв, і поляків... і назвала їх американцями. Тим усім американцям, Вікторе Федоровичу, дозволи будувати свої церкви, костьоли, синагоги, мечеті і регіональні мови вивчати за бажанням батьків при церквах, синагогах чи костьолах, щоб ті мови не вимерли і це, уявіть собі, без допомоги Європейської хартії. Отаким мудрим був той Джордж Вашингтон і його моральні авторитети. Америка й досі процвітає.
      А Ви пішли іншим “путьом”, як казав Ленін регіональною мовою, Вавилонським. Може, все таки візьмете курс на сто вісімдесят градусів у зворотній бік? Підете по лінії США чи Російської Федерації?! Невже Вам не хочеться, щоб  Україна також стала великою і могутньою державою?! А втім, Вам видніше. Один хоче увійти в історію, другий потрапити в неї. Ви з Литвином, вочевидь, вибрали друге. А шкода. Перш за все народу, який було об’єднався після Євро (не тих, що у Верховній Раді у мішках шлункоїдам видають) й Олімпіади, а Ви його, український народ, знову розділили, щоб імперія владарювала, а не Ви. Особисто.
                                                                                      Олег Чорногуз, письменник

Коментарі

 

Додати коментар

Захисний код
Оновити