Вибори, до яких залишається рівно місяць, - останній шанс для українців врятувати хоч щось, переконаний Юрій Андрухович. Deutsche Welle спілкувалася з письменником під час літературного читання у Кельні. На запрошення німецьких літераторів Ґая Гелмінґера та Навіда Кермані у традиційному Літературному салоні (Literarische Salon), що відбувся у четвер, 27 вересня, у Кельні, взяв участь знаний у Німеччині український письменник Юрій Андрухович. У музичному супроводі української мисткині Мар'яни Садовської письменник представив доволі численній публіці уривки зі своїх романів "Перверзія" та "12 кілець". Не залишилася поза увагою, утім, і українська політика.
Deutsche Welle: Юрію Ігоровичу, під час сьогоднішнього літературного читання не обійшлося і без обговорення політичної ситуації в Україні. Як Ви ставитеся до такої необхідності, викликаної запитаннями німецьких читачів?
Юрій Андрухович: Я думаю, що немає сенсу на це якось ображатися і з цього приводу сумувати. Просто є загальна ніби зацікавленість тим, що відбувається в нашій країні, і славаБогу, що люди, наприклад, тут у Німеччині, ставлять такі запитання і що вони цим цікавляться. Це  означає, що ми вже не самі у цьому світі, так? Тобто, вони приходять і літературні тексти послухати, але і якби з якогось такого незалежного джерела, спостерігача довідатися про те, що ж в цій країні сьогодні відбувається. Я це сприймаю радше позитивно.

Деякі із запитань стосувалося, зокрема, парламентських виборів, що пройдуть в Україні у жовтні.
D.W.: Судячи з Ваших слів, очікування щодо них Ви маєте радше песимістичні.Чому так?
- Я хотів би помилятися. Я просто не відчуваю якоїсь такої радості з боку опозиції, за яку я все одно збираюсь проголосувати. Якось мені здається, вони так мляво налаштовані, в повітрі немає бойовитості якоїсь такої. Але я думаю, що от залишається рівно місяць до виборів, і може настануть якісь вирішальні зміни, переломні в цій ситуації.
D.W.: Наскільки важливою, на Вашу думку, взагалі є участь українських громадян у цих виборах? Чому їм варто скористатися своїм правом голосу?
- Мені здається, що якщо вони не скористаються цими виборами, то вони вже просто ніколи виборів мати не будуть. Тобто, вони будуть мати вибори à la білоруські чи там, в кращому разі, російські. Якщо вони справді зацікавлені якось в тому, щоб змінювати своє життя і свою країну на краще – а я, наприклад, зацікавлений, то я хотів би, щоб влада в нас змінювалася якомога частіше. А для цього потрібно приходити на вибори і потрібно голосувати проти тих, хто сьогодні при владі. Ось така в мене логіка. Я не в захваті від опозиції, до неї страшенно критично ставлюся, але зараз важливий сам факт зміни. Зараз не так важливо, чи це ангели прийдуть, чи це прийдуть слабкі люди з не зовсім світлою репутацією. Зараз важливо цих, які тепер при владі, посунути, усунути, тому що вони просто сп'яніли від влади – їх треба трошки
витверезити.
D.W.: Отже, Ви вважаєте, що зараз для українців настав момент, коли вони можуть втратити все?
- Так, за великим рахунком я вважаю, що вони вже втратили, але, можливо, ще можна щось врятувати, тому ці вибори – це така чарівна паличка, може.
D.W.: Для журналістів та письменників нині вже, схоже, йдеться про загрозу втратити свободу, якщо в силу вступить прийнятий у першому читанні закон про наклеп. Як Ви це сприймаєте?
- Та безумовно, що це якесь Середньовіччя, я не знаю, як це ще назвати. Я просто вважаю, що в нормальному суспільстві був би настільки масовий спротив, що вони б вже наступного дня забули, що взагалі такий закон прийняли, і на колінах би повзли вибачатися за те, що їм навіть у голову таке прийшло. Ну, але у нас, на жаль, заснуло суспільство. У нас всім настільки погано, що всі занурилися в якийсь такий біологічний сон. І я все-таки маю надію, що цей закон в силу не вступить, але якщо він і вступить в силу, то він не буде виконуватися. Хоча він стане інструментом розправи, звичайно, з інакомислячими. Тут уже не тільки політична опозиція, тут уже буде йтися і про таких, як я чи мої колеги по перу. Тому треба трупом лягти, а цей закон скасувати.
D.W.: Дякуємо за розмову.

Інф.: dw.de

Коментарі

 

Додати коментар

Захисний код
Оновити