Олександр Горобець, політолог, журналіст: "Не дуріть, друзі, ні себе, ні інших: це ніяка не гібридна війна. Це війна олігарха Петра Порошенка проти… України, проти свого народу, але руками Путіна"
За цих умов він залишається главою української держави, і набиває свої кишені від розвитку бізнесу і в Україні, і в Росії. Грішми і гробами. Хитрий лис Леонід Кравчук, розгадавши цей ребус, якось сказав: "Я більше ніколи не проголосую за президента-бізнесмена…"
Неправда. Проголосуєте, Леоніде Макаровичу. Ось підведуть на вибори в другий тур П. Порошенка і Н. Савченко, за кого віддасте свій голос? За олігарха, чи за пацієнта… Відповідь мені і нині вже відома.

ПАРАД - ЦЕ ДЕМОНСТРАЦІЯ МУНДИРІВ, ПОГОН І ЛОЩЕНИХ ПИК
Олександр Горобець, журналіст, політолог, письменник

Те, що останнім часом робиться на найвищих поверхах влади України – це, я б сказав, бокс буйних вінницької обласної лікарні імені Ющенка.  
Один із телеканалів, який умовно можна назвати "Рашен - гут!", уже вдруге за місяць садить перед камерою такого визначного політичного діяча, як Надію Савченко, і вона впродовж години видає такі перли, що ніякий ворог не зуміє насипати стільки солі на свіжі рани українців.
Я мимоволі починаю згадувати. Он, виявляється, чому московіти під час так званого голодування цієї пані в камері слідчого ізолятора нізащо не хотіли допускати до української бранки наших лікарів. Навіть тоді, коли за підрахунками фахівців енергетичний ресурс «голодувальниці»  мав би давно закінчитися: мала б або знепритомніти, чи з’явитися в суді на «каталці», а вона, як свіжа ягідка поставала в прямих ефірах знов і знов. Просто безсмертна полонянка.
А згадайте в Борисполі: замість доведеної до образу скелету (такими, принаймні, ми 1981 року побачили бійців ірландської республіканської  армії, на чолі з членом парламенту Боббі Сендсом, які померли від виснаження, але не здалися в англійській тюрмі), а тут повидали на аеродромі норовисту, замало не кругленьку, аж начебто з жирком баришню, галасливу і неврівноважену… Яка до того ж навідріз відмовилась від післятюремної адаптації. Чудо  в пір’ї та й годі…

    Он вона розгадка: Герой, якого нам підгодувала-подарувала раша-федераша усе шпарить тепер чітко пункт за пунктом по Путіну – «Україна має вибачитись перед Донбасом», «треба, щоб ми сіли за стіл переговорів із Захарченком і Плотницьким…» Себто, як вона вважає, маємо публічно реабілітували терористів. А ще вона якось казала, що їй надзвичайно подобається Захарченко з автоматом...

    Такою є її плата, думаю, за підпільне користування «шведським столом» в часи «сухого голодування». Якщо це справді так, тоді нехай знає пані, що той харч не піде на добро, він їй неодмінно вилізе боком. Бо дуже багато крові за цими закликами у підтримку позиції Кремля.

   Останнім часом українське керівництво уникає узагальнень наших втрат на східному фронті, позаяк із кожною добою ця картина при «перемир'я Порошенка», яким він, до речі, дуже гордиться, його щоразу вихваляє, а воно, як відомо, приносить нам щоднини тепер по 6-7 похорон, якщо, звісно, не брешуть штабні статисти, а загалом виглядає все абсолютною військовою катастрофою. Хоча в Україні за це звично ніхто не відповідає. Останні цифри названі військовим прокурором ще 21.03.2016 року. Тоді вони виглядали так: 2 тисячі 55 убитих і 7299 поранених. (Перевірте тут) І ось ця підленька зрадниця чи жінка без кебети (до речі, не мені це виясняти і доводити, є для того компетентні органи),  начепивши на лацкан значок депутата парламенту та Золоту зірку Героя, фактично заявляє, що рідні загиблих мають вибачитись перед убивцями. Бо живуть же ж ті в окупованому стріляючому Донбасі, у тому числі й російські військові, які прикриваються посвідченнями міліціонерів так званих ДНР та ЛНР. Так же ж це все виглядає. Мабуть, повинні, відповідно до плану Савченко, стати ці убиті горем люди на коліна, попросити прощення в… убивць? За що? Повне божевілля, погодьтесь, абсолютна клініка імені Ющенка.

  Я хотів би побачити картину, коли б ця недолуга порадниця, яка заспівала з голосу Путіна, пропонуючи негайно сісти за стіл переговорів з бойовиками, сказала ці слова депутату Горлівської міської ради Володимиру Рибаку. Знаєте де? В катівні терориста Безлера, коли українцю розпорювали убивці живіт за те, що не давав спаплюжити рашівським бойовикам прапор України над міськрадою. Якби він сприйняв пропозицію Савченко, щоб він їй сказав перед смертю? Мабуть, би просто задушив…

   Ви тепер розумієте, яка різниця між зірками Героїв Володимира Рибака і Надії Савченко? Як між небом і землею. Як між честю і зрадою.

  Ця пропозиція, про перемир'я і діалог із бойовиками-терористами звучить з уст Савченко, як хвороблива ідея фікс. А ще вона хоче балотуватися на посаду глави держави, і, знаєте, напевне-таки, Банкова її щиро підтримуватиме. Уявіть, що в другий тур виборів вийдуть – «однотуровий» і зажиріла на «рашівському сухому голодуванні» льотчиця. За кого ви проголосуєте? Здогадуюсь. Ось чому вона стратегічний резерв адміністрації президента. І тільки кожен, хто нині проголосує за скасування Указу про присвоєння Н. Савченко звання Героя України покаже, що тут є робота для певних фахівців. (Зробіть це тут).

   Думаю, що так само не дружать із головою ті, хто придумав у День незалежності провести у Києві забавний парад, похизуватися один перед одним мундирами, погонами та лощеними пиками. Тільки вороги України могли розробити подібний потішний план для генералітету, виставивши на Хрещатик аж двісті бойових машин, тоді, коли на фронті вся техніка відведена у глиб нашої території, стоїть на мертвому приколі, і нічим нашим воякам захиститися від рашистів. А ворог нахабно дереться з усіх напрямків, б’є з найпотужніших калібрів, намагаючись захопити Маріуполь, Краматорськ, знову ж таки Слов’янськ. А далі й Харків. Тільки оборонятися не можна, як розповідають військові, бо діє собачий "план перемир'я Порошенка": бліндажів для схрону копати не можна, відповідати на ворожі снаряди не можна. А ось помирати - скільки хочеш. Боюсь, що з такою безглуздою політикою "оборони рубежів" почнуть розривати угоди наші контрактники.

   А ось потішні паради, численні курйозні наради, забавні маскаради, вже котрий рік приховують від світу в Україні страшенну кровопролитну російську агресію, бо декому називати речі своїми іменами невигідно… матеріально. Якщо оголосиш надзвичайний стан чи воєнне становище, нарешті, війну Росії, як же ж тоді в країні окупанта розвивати власний бізнес? Краще тишком-нишком платити мільярди рублів податків в казну Путіна, які йдуть, мабуть, на виробництво боєприпасів, котрі убивають українських вояків, і мовчати про агресію… 
    Тому вже третій рік Росія веде війну в Україні, щодоби вбиває наших людей, але вона не є стороною конфлікту. Ви чули десь такий жахливий абсурд? І всі ці Олланди, Меркелі, Обами з подібним чомусь погоджуються: хіба ж бо їм за це розплачуватись життями своїх дітей? Платять за все українці…

     Не дуріть, друзі, ні себе, ні інших: це ніяка не гібридна війна. Це війна олігарха Петра Порошенка проти… України, проти свого народу, але руками Путіна. За цих умов він залишається главою української держави, і набиває свої кишені від розвитку бізнесу і в Україні, і в Росії. Грішми і гробами. Хитрий лис Леонід Кравчук, розгадавши цей ребус, якось сказав: «Я більше ніколи не проголосую за президента-бізнесмена…»

    Неправда. Проголосуєте, Леоніде Макаровичу. Ось підведуть на вибори в другий тур П. Порошенка і Н. Савченко, за кого віддасте свій голос? За олігарха, чи за пацієнта… Відповідь мені і нині вже відома.

   Ця жахлива ситуація, коли війна в Україні гримить сотнями різнокаліберних залпів щодоби, потік гробів у бік наших міст і сіл останнім часом невпинно зростає, але бійня ця схована за абревіатурою АТО, яка в міжнародній практиці чітко і однозначно означає - ГАСІННЯ СИЛОВИМИ СТРУКТУРАМИ ВНУТРІШНЬОГО КОНФЛІКТУ, привела до того, що Бельгійський парламент уже ближчими днями може проголосувати за відміну санкцій проти РФ, запропонує це зробити і Європарламенту.  (Читайте про це тут).

    Тільки ми, українці, знаємо, що все насправді виглядає не так, як це малюють і Путін, і Порошенко. Що воюють проти нас у Донбасі московіти. Їхні регулярні війська, їхня зброя. Виникає логічне запитання: скільки ще має лягти гробів у сиру землю, аби світ нарешті почув голос українського народу - ми воюємо проти Росії Путіна, а Порошенко його бізнес-союзник. І через його шкурні інтереси Україна несе такі колосальні втрати.

    Олександр Горобець, журналіст, політолог, письменник
    Інф.: blog.liga.net

Коментарі