Ми можемо отримати "авторитаризм бідних", якими буде управляти невелика група ситих "слуг" на чолі з вождем нації
Результати парламентських виборів 2019 року демонструють, що Україна сьогодні ще далі від моделі парламентсько-президентської республіки, ніж 2010 року, коли Конституційний суд створив для Віктора Януковича можливість повернутися до президентсько-парламентської форми правління.
Але різниця є відчутною. 2010 року Віктор Янукович узурпував владу. У 2019 все сталося завдяки волі народу, без будь-якої узурпації і конституційних змін. Громадяни України у своїй переважній більшості проголосували не за партію "Слуга народу" - такої партії досі насправді і немає. Вони проголосували за персональну відповідальність однієї людини - Володимира Зеленського.

Це означає, що самі громадяни не сприймають державу як інструмент балансу регіональних, політичних, соціальних інтересів. Вони не хочуть самі брати активну участь у розбудові держави через своїх обранців в парламенті. Вони не усвідомлюють глибини накопичених протиріч, які можуть бути вирішені тільки у вільній парламентській дискусії. Всю відповідальність за вирішення цих протиріч, за ухвалення необхідних рішень, за зміни в країні вони покладають на одну людину. І в цьому сенсі ставлення українців до своєї держави набагато більшою мірою нагадує ставлення росіян чи білорусів, ніж ставлення поляків або чехів.

Однак відмінність української моделі держави від російської і білоруської закладено насправді не тільки в Конституції, а в самій суті функціонування суспільств  в трьох сусідніх країнах. Росіяни і білоруси здатні зберігати багаторічну довіру до своїх лідерів, щоб ті не робили - тому що ототожнюють їхні режими з самими державами. Довіра українців до Володимира Зеленського сьогодні виглядає як довіра до власних надій на краще майбутнє. Українцям не потрібен парламент, не потрібна дискусія, не потрібна власна участь в житті країни тільки тому, що вони вірять, що це краще майбутнє скоро настане.

Найважливішим в цьому сенсі є не сам момент голосування 2019 року. Найважливішою стане реакція українців на розуміння ними того простого факту, що ніяке краще майбутнє і кардинальна зміна ситуації їх в найближчі роки не очікує.

Саме тут на нас і чекає головна розвилка в розвитку країни. Або більшість нації вирішить слухняно закрити на це очі, щоб не зізнаватися самим собі в силі ілюзії, в якій перебувало суспільство - і тоді ми отримаємо авторитаризм білоруського зразка, авторитаризм бідних, якими буде управляти невелика група ситих «слуг» на чолі з вождем нації. Або ми знову повернемося до звичного українського стану недовіри до будь-якої влади, узгодження інтересів, посилення ролі суспільства і парламенту. І тоді нам доведеться у прискореному порядку надолужувати ті можливості, які були упущені за час одноосібного правління країною.

Інф.: espreso.tv

Коментарі

 

Коментарі  

 
+1 #3 Varnak 25.07.2019 10:41
"это не народ проголосовал, это проголосовала политическая элита, правящая в Украине 28 лет и особенно та, которая пришла к власти после двух Майданов. Она не поняла смысл и функционал слова ВЛАСТЬ."
--------------------------

"Всередині липня 1936 року розпочалася громадянська війна в Іспанії. До кінця вересня генерали, які вчинили заколот проти уряду республіки, одержали значні перемоги. Використовуючи в якості опорної бази Іспанське Марокко, вони зайняли значні території у південній частині Іспанії, забезпечили собі міцні позиції уздовж португальського кордону, а також на півночі Іспанії. Заколотники чотирма колонами наближалися до Мадриду, поступово оточуючи столицю країни.

Саме в той час — 1 або 2 жовтня 1936 року — генерал з числа військ заколотників Еміліо Мола виступив по радіо. Він загрозливо змалював бойові дії, розгорнуті чотирма колонами військ, і додав, що наступ на урядовий центр буде розпочатий п'ятою колоною, яка вже знаходиться в Мадриді.

Це було перше в історії формулювання, котре чітко визначало ціле явище внутрішнього ворога, котрий завдає удару зсередини в критичний момент. Історикам поки що так і не вдалося точно встановити дату і текст заяви генерала Мола. Сам він помер 3 червня 1937 року, не залишивши по собі ніяких спогадів про цей факт. Тим не менше, новий політичний термін з'явився, і одразу увійшов до широкого вжитку.
...
25 липня 1934 року група австрійських нацистів спробували підняти заколот проти уряду на чолі з Дольфусом. Хоча заколот зазнав поразки, нацисти встигли поранити канцлера Австрії. Він помер, стікаючи кров'ю, бо члени п'ятої колони просто не допустили до канцлера ані лікарів, ані священика. Причетність Німеччини до дій австрійських заколотників (на кшталт Планетта і Хольцвебера) була очевидною, оскільки іноземні журналісти вже через кілька днів демонстрували один одному у Відні німецький прес-бюлетень ("Deutsche Presseklischeed ienst") від 22 липня 1934 року. Хоча він був надрукований за три дні до заколоту, але в ньому вже були фотознімки "народного повстання у Відні" і повідомлення про смерть Дольфуса! Ще в пістолети не вставлені набої, а некролог про жертву вже надруковано!

Наступні роки відкрили нову сторінку в питанні п'ятої колони. Страх перед цим явищем призвів до усвідомлення та чіткої конкретизації нової загрози. Тож конкретизуємо цю загрозу й ми..."

Іван Діяк
П'ята колона в Україні: загроза державності
http://varnak.psend.com/five_col.html
Цитувати
 
 
-2 #2 Ігор 24.07.2019 11:34
Влада належить народу, без паніки, соєвий гомосоветикус повинен сидіти на нарах з конфіскацією.
Цитувати
 
 
0 #1 Тимко 24.07.2019 11:31
Коментарі красномовно відображають суспільні настрої((
Цитувати
 

Додати коментар

Захисний код
Оновити