На Росію ніхто не нападає, але полягти доведеться багатьом. Цьому дітей начатимуть за книжками з картинками
Викорінювання розуму: У путінської Росії два союзники — ядерна заточка і телевізор.
У новому навчальному році російські школярі зможуть, нарешті, ознайомитися з Конституцією своєї країни. Вивчати її почнуть за дивовижним виданням, яке зветься: "Конституція Росії у віршах і картинках для громадян великої країни". У цій книжці дивовижне все — і форма і вміст.
Ось, приміром, такий вірш:

«Когда в твоей защите будет
Нуждаться Родина твоя,
Рука агрессора нависнет,
Сгустятся в небе облака,
Ты на ее защиту встанешь
И в руку ты ружье возьмешь
И будешь защищать Россию,
А может, за нее падешь».


Тому, кому досі незрозуміло, де саме йому доведеться воювати, в чий бік буде спрямовано його патріотичну рушницю і у війні з ким юному росіянинові доведеться полягти, автори навчального посібника дають конкретну адресу:

«Теперь война на Украине,
Где русских тоже много есть,
А им язык их запретили
И разожгли войну и месть».


У Сибіру третій місяць вирує лісова пожежа, можливо, найбільша і найбільш руйнівна за всю історію Росії. Вогонь палає вже на території 4,5 мільйона гектарів лісу, а загалом з початку виникнення лиха полум’я охопило територію 13,4 мільйона гектарів. Уже всі визнали, що це не лише російське, а й планетарна лихо. Основна причина теж відома: рішення уряду РФ не гасити пожежі там, де це «економічно недоцільно», тобто на більш ніж 90% площ загоряння.

Оскільки всі сили зараз кинуто на придушення протестів у Москві, сибірські пожежі вирішено гасити трьома звичними і безвідмовними способами.
Спосіб перший: пошук і покарання паліїв. При тому, що для пошуку винних уряду досить подивитися у дзеркало.
Спосіб другий: зміна  методики визначення площі пожеж. Тобто щоб загасити пожежу, зовсім не потрібно її гасити. Досить так змінити методику визначення її площі, аби можна було заявити, що це не глобальна катастрофа, а так, дрібниця, дитя із сірниками бавилося. Ця методика успішно застосовувалася в економіці, при визначенні рівня бідності й темпів зростання зарплат, коли, нічого не змінюючи в країні, можна було викоренити бідність і влаштувати стрімке зростання зарплат росіян, які нічого не підозрюють. Ту ж таки методику чудово застосував ВЦВГД, коли вмить збільшив удвічі рейтинг довіри Путіну. Тепер ось у такий «методологічний» спосіб пожежі почали гасити.
І, нарешті, спосіб третій: переключення уваги. Власне, тут особливо й переключати не треба — в будь-який день і у будь-який час увімкнути російський телевізор — побачиш страждання по Україні.

У путінської Росії два союзники — ядерна заточка і телевізор. Обидва союзники поки що справляються з тим, що путінський режим тримається на плаву. Мені часто докоряють за медіаогляди, мовляв, навіщо писати про ту брехню, яку поширюють в телевізорі всякі соловйови-кисельови, — все одно ніхто це не дивиться.
Те, що це не так, підтвердило нещодавнє дослідження Левада-Центру. Телебачення, як і раніше, залишається основним джерелом інформації для більшості росіян, щоправда, його авдиторія поступово знижується. Якщо десять років тому інформацію по телевізору отримувало 94% росіян, то сьогодні таких 72%.

Довіра до телебачення як джерела новин останні кілька років коливається навколо 55% населення. Проте десять років тому ця цифра була на третину вищою — майже 80% населення. До того ж довіра до телевізора залежить від тем: що менше в людей можливості зіставити телевізійну брехню з реальністю, то довіра вища. Брехня про економічні успіхи спростовується цінниками в магазинах і вмістом гаманців та холодильників. Тому сьогодні понад половина населення вважає, що висвітлюваний телеканалами стан справ в економіці «не відповідає дійсності». Що ж до зовнішньої політики, то тут телевізійна брехня не спростовується повсякденним життям росіянина. Тому багато хто вірить, що Путін рятує Сирію, допомагає сирійським дітям і захищає росіян і російську мову в Україні.

На пропозицію самим назвати прізвища найавторитетніших журналістів, респонденти Левада-Центру відповіли так: Володимир Соловйов — 23%, Андрій Малахов — 11%, Андрій Норкін, Володимир Познер і Ольга Скабєєва — по 6%, Дмитро Кисельов — 5%, Артем Шейнін та Ірада Зейналова — по 3%.
Вибір найбільш одіозних телеведучих як найбільш авторитетних пояснюється двома причинами. По-перше, вони займають більше, ніж інші, ефірного часу. Той-таки Володимир Соловйов фактично не вилазить з ефіру «России- 1». Як і Ольга Скабєєва. По-друге, для багатьох, якщо не для більшості російських телеглядачів, телевізор не так джерело новин, як наркотик, що змушує мати сильні почуття, головним з яких є ненависть. Найефективнішим продукувальником ненависті в Росії є Соловйов, який і лідирує в рейтингу з великим відривом. Інший телевізійний наркотик — звільнення від будь-яких норм і відчуття переваги, яке досягається шляхом підглядання в телевізійну шпарину за відомими людьми. У виробництві цього наркотика немає рівних Андрію Малахову.

У більшості телепрограм виробляються обидва наркотики: ненависть і відчуття переваги. У програмі «60 минут» від 7.08.2019 для генерування обох наркотиків випустили «політолога» Сергія Маркова. Обговорюючи загибель чотирьох українських військовиків, убитих донецькими терористами 6.08.2019, «політолог» Сергій Марков змалював таку картину того, що відбувається. «Збройні сили України не підкоряються Президентові України», — урочисто проголосив «політолог» Марков. І продовжив: «Вони підкоряються зовнішнім силам. Для цього вони й влаштували цю провокацію з чотирма вбитими. Я гадаю, що вони самі ж їх і вбили». Кінець цитати.

Бориса Нємцова вбили його товариші по опозиції. Скрипалів отруїли самі англійці. Усе це робиться, звісно, задля того, щоб кинути тінь на Росію. Путін ще 2012 року створив цей шаблон, кажучи про «сакральну жертву: «Я цю методику і тактику знаю — вони готові навіть самі принести когось у жертву і звинуватити в цьому владу. Передусім ті, хто за кордоном сидить. Точно вам кажу, це мені відомо. Навіть шукають так звану сакральну жертву з-поміж помітних особистостей. Самі вб’ють, а потім владу звинувачуватимуть. Адже там такий народ, на все здатний, я вам без жодного перебільшення кажу». Кінець цитати.

Кремль не може загасити пожежу в сибірській тайзі й не хоче цього робити. Кремль дуже хоче загасити пожежу московських протестів, але гасить її виключно гасом тотального насильства. Сьогодні Путін має порівняно небагато варіантів переключення уваги громадян зі стихійного лиха в Сибіру і політичної кризи, що вибухнула в Москві. Один із цих варіантів — підвищення градуса війни на Донбасі. Цілком імовірно, що Путін спробує залити українською кров’ю внутрішньоросійські пожежі. Скільки в цьому разі проллється крові громадян країни — агресора Путіна не цікавить. Сказано ж у книжці про Конституцію РФ для дітей: «Ты будешь защищать Россию, и может, за нее падешь». Дарма що на Росію ніхто не нападає, поки у країні при владі Путін, полягти доведеться ще багатьом...

Ігор Яковенко
Інф.: day.kyiv.ua

Коментарі

 

Додати коментар

Захисний код
Оновити