“За що? Як так можна? Не зможемо пробачити!"
Президент України Володимир Зеленський у День пам’яті жертв Голодомору виступив із емоційною промовою.
Звернення опубліковано на його сторінці у “Фейсбуці”.
Подаємо текст повністю:
У нашій історії є сторінки, які дуже боляче згадувати, але які неможливо забути. Злочини, які доводять, що жорстокість і цинічність не мають меж. Біди, яких нормальна людина не побажає навіть своїм найлютішим ворогам. Трагедії, настільки великі, що людство ще не придумало слів, щоб описати той біль, який пережили українці.

Сьогодні ми вшановуємо пам’ять жертв Голодомору – злочину геноциду, який вчинив тоталітарний сталінський режим проти українського народу.

Можна нескінченно довго говорити про причини та катастрофічні наслідки. Існує маса досліджень, відкрито багато архівних документів, про це написано десятки книжок і знято не один фільм. Проте величезний обсяг фактів і доказів усе одно не дає ні розуму, ні серцю відповіді на просте питання.

За що?

Як взагалі може з’явитися думка знищити цілий народ? Як можна забрати у людей останню крихту хліба, а з нею – останню крихту надії. Надії, що ти або хоча б твої діти доживуть до наступного ранку.

Історики сперечаються щодо точної кількості жертв геноциду, але цифри, якими вони оперують, є моторошними та викликають шок. Згідно з різними дослідженнями, від Голодомору 1932-1933 років померло від чотирьох до восьми мільйонів українців. Ці втрати зіставні з нашими втратами у Другій світовій війні.

Ми – українці. І нам усе до снаги. Але є дві речі, яких ми ніколи не зможемо. Не зможемо це забути. І не зможемо це пробачити.

Сьогодні Україна й весь цивілізований світ моляться за невинних жертв цього жахливого злочину. Сьогодні українці запалять у своїх вікнах свічки.

Нехай тепло від них зігріє душі всіх загиблих.

Вічна їм пам’ять.

Інф.: korupciya.com

Коментарі

 

Коментарі  

 
+2 #1 Varnak 25.11.2019 18:32
Истина на ладони
Семён Битый

Проблема глубже – там, в седых годах,
Когда катком по сёлам - тридцать третий -
Из года в год живёт в народе страх,
И от рабов рабы плодятся – дети,

Тьмы саранчи - российской кацапни,
Что мёртвый дом с востока заселила –
В чужой стране – чужие здесь они
И тянут вниз – и нет подняться силы,

Болезнь глубже – там, в чужой войне -
Тиранов пир – людскими черепами,
И в Богом проклятой расхристанной стране,
Что скалит пасть имперскими клыками,

А власть дебилов – так себе, пушок,
Синячной плесени разводы, вонь и пена,
Совка прощальный тост «на посошок» -
Сочится гной из вековой гангрены.

И всё же верю, боль – не навсегда,
Короста страха – не навечно длится,
Надеюсь всё же, жду – придут года -
Стране из пепла птицей возродиться.

27 грудня, 2010
http://texty.org.ua/pg/blog/svlady/read/26513/Ystyna_na_ladony

Коментар
[Семён Битый]

Обычай есть высокий у буддистов –
Чтоб к жизни вновь душою возродиться,
Нагой, в пещере, среди кромешной тьмы,
Покойник-узник каменной тюрьмы,
Три дня в раздумьях должен жить монах -
В раздумьях-буднях и раздумьях-снах,

И из могилы выйдя в Божий свет,
Как будто после долгих зимних лет,
Коросты будней ржавый слой круша,
Чиста, как снег, рождается душа.

Быть может, так же чернота нужна,
Чтоб вкус к свободе обрела страна?
Цитувати
 

Додати коментар

Захисний код
Оновити