Тетяна Силіна: Формула вибору
У західних колах уже можна почути розмови з приводу України в такому ключі: мовляв, згадайте, була колись Чехословаччина, сьогодні її вже немає, зате є дві успішні країни — Чехія та Словаччина, і все в них нині гаразд. А у США, Європі й навіть в Ізраїлі think tank'і вже моделюють різні сценарії розпаду України…
Про це йдеться у статті Тетяни Силіної у виданні "Дзеркало тижня".

Президентові Німеччини Штайнмаєру напевно гикалося весь останній тиждень.
План, названий його іменем, що вже неабияк припав пилом на полицях історії врегулювання в Донбасі і раніше був відомий досить вузькому колу людей, раптом став топовою темою широких політичних дискусій і навіть акцій протесту, після того як президент Зеленський заявив 12 вересня, що готовий обговорювати "формулу Штайнмаєра" на майбутньому саміті "нормандської четвірки".

Наступним, хто приголомшив новиною, став міністр закордонних справ Вадим Пристайко, який повідомив "Інтерфаксу-Україна" в кулуарах саміту YES про готовність української влади провести місцеві вибори на всій території України, включаючи окуповану частину Донбасу.

У чому винен Штайнмаєр?

Щоб пояснити виниклий у результаті цих двох новин значний суспільний резонанс, спочатку нагадаємо, чим же є т.зв. формула Штайнмаєра, запропонована німецьким президентом під час його перебування міністром закордонних справ Німеччини й активним учасником переговорів у "нормандському форматі". Оперативно й дохідливо цю формулу на сайті "Української правди" роз'яснили два колишні його колеги з української сторони, які кілька років вели переговори в "Норманді" на рівні голів зовнішньополітичних відомств і дипломатичних радників, — Павло Клімкін і Костянтин Єлісєєв відповідно.

Отже, "формула Штайнмаєра" не є ані дорожньою картою виконання мінських угод, ані планом деескалації конфлікту. Вона — лише невелика частина незібраного пазлу, на якому зображено нечітку, досить розмиту картину врегулювання кризи в Донбасі, що виникла внаслідок російської агресії. Ця формула ніде офіційно не затверджена і розглядалася в рамках розроблення т.зв. дорожньої карти реалізації мінських угод. В умовах постійних різночитань цих документів, тотальної недовіри між сторонами конфлікту — Україною і Росією — та їх взаємного побоювання невиконання своїх зобов'язань з боку противника французькі й німецькі партнери запропонували формулу введення в дію закону про "особливий статус" ОРДЛО, що отримала ім'я очільника німецької дипломатії. Формула передбачає, що цей закон тимчасово набуде чинності в день проведення виборів в ОРДЛО, а на постійній основі — після висновку ОБСЄ про те, що вони пройшли відповідно до стандартів цієї організації.

Однак формула, покликана зняти недовіру й усунути різночитання, спричинила нові суперечки. Українська сторона бачила реалізацію формули Штайнмаєра як частину "дорожньої карти" виконання мінських угод, рішення про розроблення якої ухвалили на останньому саміті "нормандської четвірки" в жовтні 2016 р. в Берліні, де був присутній і В.Путін. Після більш як двох років роботи над цим документом (росіяни згорнули її приблизно за півроку до початку виборчих кампаній в Україні) уже було напрацьовано певний драфт, що містить список негайних дій і три наступні фази заходів. При цьому вибори й набрання чинності (спочатку тимчасово, потім постійно) законом "про особливий статус" ОРДЛО були зазначені лише в третій, завершальній, фазі реалізації мінських угод. При цьому, оскільки в сторін зберігалися розбіжності щодо різних пунктів "дорожньої карти" і діяв принцип "ніщо не погоджено, доки все не погоджено", "формула Штайнмаєра" також не могла вважатися погодженою.

Українська сторона від самого початку наголошувала, що вибори в ОРДЛО мають проходити згідно зі стандартами ОБСЄ й українським законодавством. Тобто вони не можуть проводитися в присутності іноземних військ і найманців. Тобто спочатку мають бути виконані всі умови "Мінська", що забезпечують безпеку — припинення вогню протягом тривалого періоду, виведення військ і озброєнь. Проведення ж виборів згідно із законодавством України, у т.ч. і п. 4. ст. 10 ЗУ "Про особливості місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей", передбачає їх організацію українською ЦВК, участь у них усіх українських партій, доступ жителів ОРДЛО до всіх українських ЗМІ, участь у виборах внутрішньо переміщених осіб тощо.

Росіяни від самого початку заперечували проти згадування стандартів ОБСЄ, заявляли, що їм такі не відомі, і намагалися їх "розмити", зробивши "несуттєвою деталлю". І нинішні їхні спроби "висмикнути" пропозиції Штайнмаєра із загальної канви мінських домовленостей і попередніх напрацювань "дорожньої карти", нав'язати новій українській владі виконання політичної частини "Мінська" без створення для цього безпечних умов, з усією очевидністю свідчать про наміри Кремля увіпхнути окуповану частину Донбасу в Україну на своїх умовах, зберігши в ОРДЛО власний контроль і осередок запалення, від якого лихоманитиме всю країну.

Подібний сценарій для багатьох в Україні — страшний сон. Ось чому перші скупі, без жодних пояснень меседжі Зеленського й Пристайка, які не окреслили "червоних ліній" у переговорах щодо Донбасу і не озвучили якихось умов на адресу країни-агресора, так сколихнули небайдужу й патріотичну частину суспільства.

Деякі пояснення невдовзі пролунали. Але про них трохи нижче.

Виявляється, як свідчать джерела DT.UA, заява Пристайка про одночасні місцеві вибори в Україні, включаючи територію ОРДЛО, була "пробною кулею" за завданням помічника президента Андрія Єрмака, який нині курирує зовнішню політику з офісу президента. Таким чином Зе!команда нібито хотіла прозондувати громадську думку й дізнатися реакцію українців на подібний варіант "урегулювання в Донбасі". 
ПОВНИЙ ТЕКСТ

Тетяна Силіна, експерт з питань міжнародної політики
Інф.: dt.ua

Коментарі