Максим Голосний: ЯК ВАМ ТАКИЙ АЛЬТЕРНАТИВНИЙ ПОГЛЯД НЕБАЙДУЖОГО НА "ЗЕ-РОЗВЕДЕННЯ"?
Ніхто не подумав, що діяльність "ЗЕ"-команди в аспекті так званного "розведення" військ на своїй території цілком підпадає під ст. 427 КК України!
Стаття 427. Здача або залишення ворогові засобів ведення війни
Здача ворогові начальником ввірених йому військових сил, а також не зумовлене бойовою обстановкою залишення ворогові укріплень, бойової та спеціальної техніки чи інших засобів ведення війни, якщо зазначені дії вчинені не з метою сприяння ворогові, - караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

1. Об'єктом злочину є порядок виконання військовим начальником свого військового обов'язку в умовах бойової обстановки.

2. З об'єктивної сторони злочин характеризується суспільне небезпечними діями або бездіяльністю, які можуть виразитися у формі: 1) здачі ворогові начальником ввірених йому військових сил; 2) не зумовленого бойовою обстановкою залишення ворогові укріплень, бойової та спеціальної техніки чи інших засобів ведення війни.

Військові сили - це особовий склад, діями якого доручено керувати даному начальникові та який може бути озброєний засобами ведення бою або в даній конкретній обстановці не мати таких засобів.

Під засобами ведення війни треба розуміти, зокрема, зброю, боєприпаси, засоби пересування (транспортні засоби), у т.ч. бойову техніку, предмети технічного постачання, поняття яких розглядалися в коментарі до сг. 410, а під укріпленнями - ділянку місцевості, обладнану системою фортифікаційних споруд у поєднанні з різними інженерними загородженнями та підготовлену для довготривалої оборони.

Здача військових сил може полягати у капітуляції (передачі особового складу разом з засобами ведення війни ворогу після переговорів з ним) або у фактичному повному чи частковому припиненні військових дій, що дає ворогу змогу без особливих перешкод захопити військові сили. Здача військових сил, навіть зумовлена бойовою обстановкою, за конструкцією норми однак має каратися за ст. 427. Проте, в окремих випадках (наприклад, особовий склад, потрапивши в оточення, не має необхідних засобів для ведення бою) дії військового начальника мають оцінюватися з урахуванням відповідних положень про крайню необхідність (ст. 39).

Залишення ворогові укріплень та засобів ведення війни - це залишення їх під час відступу або маневру у такому вигляді, в якому вони являють собою цінність для ворога.

Зазначені дії є такими, що викликані бойовою обстановкою, коли начальник отримує наказ про відступ з метою збереження військ, отримання виграшу в часі, створення сприятливих умов для ведення наступних бойових дій за рахунок втрати території, для зайняття більш вигідних рубежів, скорочення лінії фронту та вивільнення сил для інших напрямів тощо. Але у будь-яких випадках начальник зобов'язаний вжити всіх можливих заходів для виведення з-під ударів ворога ввірених йому військових сил. Здача їх ворогові не може бути викликана жодними змінами в бойовій обстановці.

3. Суб'єктом злочину є військовий начальник (про його поняття див. коментар до ст. 423).

4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом або необережністю. При цьому вказані діяння повинні бути вчинені не з метою сприяння ворогові. В іншому ж випадку їх треба кваліфікувати за ст. 111 як перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту або як подання іноземній державі допомоги у проведенні підривної діяльності проти України.

P. S.
Конституція України.
Стаття 60.
Ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази.
За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.

Максим Голосний, правозахисник
Інф. із сторінки автора у Facebook

Коментарі

 

Коментарі  

 
+1 #2 Varnak 04.11.2019 18:20
Ми відступаємо. Тепер у Золотому. Далі планується відступ по всій лінії фронту.
Рашка за допомогою зеленої влади намагається завести всіх нас в черговий «зелений коридор», де нас знищать всіх. Розріжуть на частини, розжують та виплюнуть геть.

Вчора під ОПою пройшла спонтанна акція Руху опору капітуляції, яка почалася о 19:00. Співорганізатор и акції декларують такі наміри:

1. Протягом наступних двох днів буде оголошена українська формула безпеки, як альтернатива формулі Штайнмайєра.
2. Об’єднання українських патріотичних сил, створення єдиного штабу опору.
3. Категорична незгода з капітуляцією.

Поки що якось так. 21 листопада заплановані масштабні акції «Ні – капітуляції!».

Всі трохи розгублені, поки що не дуже зрозуміло, що робити далі, бо Зеленський і Ко безсовісно, нагло та безбожно брешуть на кожному кроці. Спочатку обіцяв нам, що ніякого розведення не буде, якщо відбуватимуться обстріли. Обстріли в районі Золотого були щодня, і все одно почалося відведення українських військ. Напередодні Зеленський їздив у Золоте без жодного страху, напевно, це тому, що йому гарантували безпеку окупанти. Там, у Золотому, він зустрічався з «вчителями» школи, які мають громадянство Росії, а сама школа давно не працює. Справді, дуже важко адекватно реагувати на патологічного брехуна, в руках якого знаходиться майже вся повнота влади. Але миттєва реакція активної частини суспільства свідчить про те, що ми обов’язково оговтаємось, і слідом за українським планом безпеки вистроїмо ще й український план оборони.

Наш патологічний брехун Зе, не дуже зважає на акції протесту, і це правда, він вже назвав акції «Ні – капітуляції» дощем. Але, мабуть, це гарне порівняння. Вода – це символ Святого Духу, і з віруючих потечуть ріки води живої, як свідчить Святе Письмо, але ці ріки одних будуть напувати, а інші в них потонуть, бо стануть поперек течії і згинуть в ній. Так буде з кожним, хто противитиметься гласу народу, який є глас Божій. Якщо не зважати на повінь, це призведе до поганих наслідків, якщо слухати народ та захищати його, це призведе до благоденствія та радості всіх.

Україно-російський кордон не на захід від Золотого, а далеко на схід. Тільки туди мають рухатися українські війська, і тільки це є правильним рішенням.

А перед нами, патріотами України, зараз стоїть надскладне завдання. Нам своїми публічними та постійними акціями непокори необхідно не дати цій нікчемній та переляканій владі перетворити всю Україну на «сіру зону», не дати їй скотитися в хаос та безлад. Думаю, справимося.

Олександр Дедюхін
30.10.2019
https://tverezo.info/post/105527
Цитувати
 
 
+1 #1 Varnak 04.11.2019 17:46
На жаль, це "розведення" військ є також розведенням нації
Цитувати
 

Додати коментар

Захисний код
Оновити