Сергій Грабовський: "Рух нових сил": спершу – діяти, а потім – думати?
18 лютого стало у Києві й низці інших українських міст справжнім бенефісом "Руху нових сил" Міхеїла Саакашвілі.
Симпатики цього руху провели в центрі столиці мітинги та марші, в яких загалом узяло участь близько п’яти тисяч осіб. Активісти заявляли, що влада в Україні узурпована олігархами (називалися, зокрема, прізвища Ахметова, Кучми, Пінчука) та вимагали відставки президента Порошенка і дострокових виборів глави держави, а заодно – і парламентських виборів. Учасники акції несли плакати з написами «Порошенко – новий Янукович», «Порошенко не наш президент», «Негайно імпічмент» тощо. А у Чернівцях учасники мітингу під гаслами «Руху нових сил» спалили опудало в костюмі та з обличчям Порошенка під синьо-білою парасолькою з символікою Партії регіонів – мовляв, ця влада прийшла від регіоналів, тому ми палимо це опудало як символ диктатури й корупції.

Завершилося недільне дійство мітингом у Києві, у резолюції якого йдеться про необхідність «негайної відставки президента, проведення дострокових президентських виборів та дострокових парламентських виборів», про «перехідний парламент на один рік», в якому 300 депутатів «ухвалять необхідні закони і зміни до Конституції», про «антикризовий уряд». А ще в резолюції міститься заклик створювати «комітети громадянського опору». На цьому моменті варто зупинитися докладніше. «Комітети створюватимуть з усіх охочих, в комітет має входити людина від кожного багатоквартирного будинку. Для тих, хто готовий негайно діяти, ми створюємо групи прямої дії, які будуть здійснювати цивілізований тиск на прибічників Порошенка, які пікетуватимуть депутатів і суддів, вимагаючи їх відставки і відставки Порошенка», – зазначено у резолюції.

Сам же лідер «Руху нових сил» Міхеіл Саакашвілі у відеоввімкненні з Нідерландів заявив учасникам мітингу: «У нас буде свій президентський кандидат від народу. Також представимо список бандитів, які грабують Україну, яких повинна чекати в'язниця в Україні і в Європі – за те, що вони зробили з українським народом... Ми ніколи не будемо ні з ким домовлятися». І не тільки їх представлять, а й «кандидатів у парламент й уряд України».

Нічого не скажеш, політичні претензії «Руху нових сил» воістину грандіозні. Щоправда, по всій Україні в акціях під зазначеними гаслами 18 лютого брало участь менше 10 тисяч осіб, але ж у партії більшовиків на момент скинення російського царату налічувалося лише 4 тисячі членів… Утім, то було давно, то була тоталітарна партія і розгортала вона свою діяльність у роки війни Росії з Німеччиною на німецькі гроші. Зараз Саакашвілі та активісти «Руху нових сил» не втомлюються повторювати слово «демократія». Та от халепа – навіть якщо винести, як то кажуть, «за дужки» питання щодо фінансування цього руху і його зв’язків із деякими непевними особами, все одно лишається дещо вельми незрозуміле, політично дражливе та суспільно небезпечне.

По-перше, 18 лютого православні християни відзначали так звану «Прощену неділю»; це – останній день Масляного тижня, коли потрібно залагодити стосунки з рідними, друзями та знайомими, колегами, сусідами та іншими людьми, зліквідувати всі конфлікти. У Прощену неділю за звичаєм прийнято вибачитися перед усіма навколишніми за завдані вільно чи мимоволі образи, а також пробачити всіх, хто чим-небудь образив вас. Якщо ж у вас просять прощення, в цьому відмовляти не можна – то великий гріх. Отож запитання: чи припустимо призначати на такий важливий для православних (а їх в країні більшість) день таку, м’яко кажучи, радикальну акцію?

По-друге, 18 лютого – це трагічна дата новітньої історії України. Чотири роки тому саме 18 лютого так званий «Мирний наступ» євромайданівців на Верховну Раду й урядові споруди внаслідок дій «Беркуту» та «тітушків» вилився у масові зіткнення, а закінчилося все підпаленням спецназівцями Будинку профспілок, коли у вогні живцем згоріли десятки осіб, передусім поранених, які не могли самі ходити (там був шпиталь); число загиблих у вогні досі не встановлене, досі невідомі всі прізвища жертв. Це мав би бути день трауру, якщо керуватися нормами моралі, а не політичної доцільності, натомість «Рух нових сил» учинив, як на мене, суто по-ленінськи…

По-третє, якими є цілі «Руху нових сил», крім відставки Петра Порошенка та дострокових виборів? Подолання корупції, усунення олігархів – усе це поки що гарні слова, проте що реально здатні зробити ті, за ким – підтримка лише кількох відсотків виборців? Потенційними лідерами виборчих перегонів поки що є «Батьківщина», «Опозиційний блок» і «За життя». а не «Рух нових сил». І взагалі – біля метро «Лівобережна» у минулий четвер активісти закликали перехожих взяти участь у призначеній на 18 лютого акції і поставити підписи під зверненням щодо імпічменту чинного глави держави. Палкий промовець агітував за допомогою мегафону за те, щоб мінімізувати повноваження президента, звести їх до церемоніальних, хто б не став цим президентом. Я підійшов і запитав: а хто в разі такої зміни Конституції буде Верховним Головнокомандувачем? Ми ж маємо війну, хоча й «гібридну», чи не так? На що отримав відповідь: мовляв, ми над цим іще не думали… А коли ж подумаєте? І який варіант запропонуєте?

Нагадаю, що у 2006 році у Києві запанував настрій – нехай будь-хто стане мером, тільки б не Олександр Омельченко! В результаті українська столиця отримала Черновецького з його «молодою командою», деякі ключові постаті якої добре прижилися у чинних офіційних і неофіційних владних структурах… Панове, чи не слід спершу навчитися чогось корисного на помилках минулого, а потім добре подумати, розробити програму дій, і вже тоді виводити на вулиці тисячі людей?

І нарешті. Згадаймо резолюцію: «комітети громадянського опору», які «створюватимуть (хто саме?) з усіх охочих», залучаючи по представникові (ким уповноваженого?) «від кожного багатоквартирного будинку», а на додачу «Рух нових сил» ще й формуватиме «групи прямої дії»… Чи не нагадує це вам щось із подій сторічної давнини? І чи не виявиться серед «усіх охочих» чималої кількості дурнів, люмпенів і російської агентури?

Є й інші питання, та обмежимося поки що цими. Бо ж правдива констатація вад чинної влади – це ще не все, головним є унеможливлення приходу нової влади, яка матиме таких вад незрівнянно більше. Поки що «Рух нових сил» в цьому плані не запропонував українцям нічого конструктивного.

Сергій Грабовський, історик, політолог, філософ
Інф.: day.kyiv.ua

Коментарі

 

Додати коментар

Захисний код
Оновити