Іван Капсамун: Небезпечна пропозиція
Путін і Захід досі називають війну проти України "внутрішнім конфліктом"!
Нове всеосяжне перемир’я, яке оголошено на Донбасі з 00.01 27 липня, є черговим кроком з наближення миру на нашій території, який порушила Росія більше 6 років тому, розв’язавши війну проти України (окупувала Крим і частину Донбасу). Звичайно, це не нова ініціатива, адже в попередні роки багато разів оголошували перемир’я, яке завжди закінчувалося один — противник рано чи пізно все одно стріляв у наш бік.

Президент Володимир Зеленський, який прийшов до влади, в тому числі, на обіцянках привнести мир на сході України, наразі в очах своїх виборців виглядає людиною, яка прагне реалізувати обіцянки. Бо без всеохоплюючого і сталого припинення вогню на Донбасі говорити про подальші кроки, зокрема з реалізації Мінських домовленостей (зараз не вдаємося в деталі), немає сенсу. А отже немає сенсу говорити і про обіцяний мир.

Проте чергове оголошення перемир’я на цей раз має свої дуже важливі нюанси. На побутовому рівні можна сказати (напевно, так думаю більшість) — головне аби не стріляли, насправді ж, нинішні домовленості про припинення вогню криють в собі цілий «букет» непростих для аналізу особливостей, бо росіянами на цей раз вдалося використати кілька хитрих прийомів.

Перший. Хто підписав документи про режим припинення вогню? Це — спеціальний представник діючого голови ОБСЄ в Україні та в Тристоронньої контактній групі Хайді Грау, далі просто стоїть підпис Леоніда Кучми без вказаного статусу, хоча всім відомо, що він є повноважним представником України в ТКГ, потім йдуть підписи повноваженого представника ОРДО Наталії Ніконорової та повноважного представника ОРЛО Владислава Дейнего. А хто ж підписався від російської сторони? Дійсно після підпису Кучми стоїть підпис росіян, але не повноважного представника Російської Федерації в ТКГ Бориса Гризлова, а спеціального представника РФ в ТКГ Азамата Кульмухаметова.

Що це все означає? А це означає, що фактично документ підписаний на рівні повноважених представників України та ОРДЛО, а від Росії — лише спеціальним представником, власне як і від ОБСЄ. І пані Грау одразу повідомила про досягнуті домовленості про перемир’я в Штаб ОБСЄ, зокрема голові цієї організації Еді Рамі (далі інформація йде у відповідні установи країн, які беруть участь в «норманському форматі»). А тепер давайте нагадаємо про що завжди говорить Москва — про те, що це «внутрішній конфлікт в Україні», і домагається, щоб Київ напряму домовлявся з Донецьком і Луганськом. Отже, зараз у росіян є підстави сказати — так вони ж все самі підписали, а ми так — спостерігаємо. А далі що — а далі Кремль може ставити болюче для неї питання зняття санкцій.

Чому цей важливий момент залишається без коментарів української сторони?

Другий. Яку інформацію ми знаходимо на сайті ОБСЄ з приводу припинення вогню на Донбасі?

Домовленості передбачають «видання та введення в дію з 00:01 (за київським часом) 27 липня 2020 року керівництвом Збройних сил України і керівництвом збройних формувань окремих районів Донецької та Луганської областей і дотримання на весь період до повного всеосяжного врегулювання конфлікту відповідних наказів про припинення вогню.

Заходи з підтримки припинення вогню (за російським алфавітом):

а) заборона на наступальні і розвідувально-диверсійні дії, а також заборона на використання будь-яких видів літальних апаратів сторін;

б) заборона на застосування вогню, включаючи снайперський;

в) заборона на розміщення важкого озброєння в населених пунктах та їх околицях, в першу чергу на об’єктах цивільної інфраструктури, включаючи школи, дитячі садки, лікарні та приміщення, відкриті для громадськості;

г) ефективне застосування дисциплінарних заходів за порушення режиму припинення вогню і повідомлення про них координатора ТКГ, який повідомляє про це всіх її учасників;

д) створення і задіяння координаційного механізму з реагування на порушення режиму припинення вогню за сприяння СЦКК в чинному складі.

е) вогонь у відповідь у разі наступальних дій допускається тільки в тому випадку, якщо він відкритий за наказом відповідного керівництва Збройних сил України і керівництва збройних формувань ОРДЛО після безуспішної спроби використовувати вищезгаданий координаційний механізм. Про видання таких наказів буде повідомлена ТКГ;

ж) не можуть бути повністю або частково дезавуйовані ніякими іншими наказами, в тому числі секретними».

Також погоджено тлумачення «наступальних дій».

«Під наступальними діями слід розуміти будь-які спроби змінити позиційне розміщення військ, яке склалося на момент прийняття даної заяви, включаючи додаткове інженерне обладнання позицій, і / або будь-яке просування або переміщення озброєних осіб у бік противника, в тому числі з метою проведення розвідувальних або диверсійних дій», — сказано в документі.

Крім того, «керівництво Збройних Сил України та збройних формувань ОРДЛО повинні публічно заявити про видання наказів з перерахуванням всіх зазначених заходів і підтвердити, що дані накази про припинення вогню відповідають справжнім заходам».

Ці деталі в домовленостях важливі, тому що там криються певні пастки. Наприклад пункт г). Під час брифінгу командувач Об’єднаних сил генерал-лейтенант Володимир Кравченко заявив, що заборони на відкриття вогню ЗСУ у відповідь окупантам немає, однак у випадку порушення режиму тиші українські військові можуть отримати дисциплінарне стягнення (ukrinform.ua). За його словами, контролювати процес припинення вогню будуть командири підрозділів і українська сторона СЦКК. Загальний контроль буде здійснювати спеціальна моніторингова місія ОБСЄ.

Одразу питання — а хто з того боку буде здійснювати контроль? А якщо обстрілі противника призведуть до поранення чи смерті нашого військового, хто і як буде нести відповідальність? До речі, з початку припинення вогню, штаб ООС вже повідомив про два обстріли з боку окупованих територій (на момент написання статті). Що в даному разі зробила українська сторона? Чи вимагала вона конкретних дій за ці порушення? Невже все одно?.. Бо виходить так, що Україна робить все надлишково, а Росія та її маріонетки по мінімуму. Як відомо, раніше українські представники в ТКГ завжди вимагали, щоб гарантії щодо припинення вогню з того боку давала російська сторона. А зараз брак інформації, тому і стільки запитань без відповідей. Чому мовчить політичне керівництво, на телебаченні ми бачимо поки тільки військових?

І ще один важливий момент. Зайшовши на сайт ОБСЄ, можна знайти портал під назвою «Криза в Україні та навколо неї». Яке дивне формулювання, яка «криза в Україні»? Хіба це не війна Росії проти України?... Подібні речі не можуть не розв’язувати руки Росії, яка веде себе ще більш нахабно. І виходить так, що Україна як жертва агресії і далі йде на поступки заради миру, а Росія не дає ніяких сигналів по-крупному, заманюючи нас у пастку.

Іван КАПСАМУН, «День»
Інф.: day.kyiv.ua

Коментарі

 

Додати коментар

Захисний код
Оновити