Російський президент Володимир Путін вже давно здатний натиснути на червону кнопку, впевнений російський політтехнолог Станіслав Бєлковський
Що заважає Путіну розпочати Третю світову і чому він вкрай розчарований поразкою Петра Порошенка на президентських виборах в Україні, читайте у другій частині інтерв'ю OBOZREVATEL.

У першій частині йшлося про те, що Росія знаходиться на межі розпаду.

– На початку нашої розмови ви сказали, що Далекий Схід вже давно готовий анексувати не Китай, а Японія. Уявляєте часові рамки цього процесу?

– Тут справа не в часі. Єгор Гайдар, перший прем'єр-міністр пострадянської Росії, сказав, що можна передбачати все, окрім цін. Я з цього зробив один висновок: передбачаю все, окрім термінів. Головне — передбачити не конкретний випадок, а передбачити тренд. Тренд такий: Далекий Схід перейде під контроль Японії. Коли — не знаю. Може, це буде після моєї смерті.

– Ви ще згадали, що Обама боявся застосування Путіним ядерної зброї, якою той лякає Захід вже років п'ять. Путін здатний натиснути на червону кнопку?

– Так, бо він іде шляхом саморуйнування. Він же вже сказав, що готовий до смерті, бо всі ми потрапимо до раю. "Я до смерті готовий", як сказала Анна Андріївна Ахматова. Чому тоді не влаштувати ядерну війну? Якщо людина готова до смерті, якщо їй немиле життя, то чому вона не готова застосувати ядерну зброю? Звісно готова.

– Але є ж люди з його оточення, які не хочуть помирати?

– Саме тому цього не станеться. Вони можуть усунути його раніше, ніж він накаже застосувати ядерну зброю.

– Що буде з Кримом і Донбасом?

– Крим залишиться у складі Росії надовго, не треба ілюзій. Донбас, мені здається, якщо вдасться переконати його жителів, що це була велика помилка, їх можна швидко інтегрувати. І в цьому сенсі Володимир Зеленський ефективніший за Петра Порошенка. Треба з душею підійти, мовляв, хлопці, вам не здається, що ви сильно помилилися? Зеленський для цього більш придатний.

– Хіба Росія, негласна сторона конфлікту, на це погодиться?

– Оскільки Росії треба виходити з цієї безглуздої ситуації, можна знайти спільну мову. Ось Крим не віддадуть — це абсолютно точно. А Донбасу треба просто сказати: "Хлопці, давайте по-нормальному поговоримо", що, власне, пан Зеленський і пропонує.

– Тільки в цій ситуації не жителі Донбасу вирішують, а саме Кремль.

– За великим рахунком, якщо більшість жителів Донбасу вирішать, що ця істерика була ні до чого, вони повернуться до складу України і Росія це визнає. Вона ж ніколи не визнавала ці території своєю частиною. Росія вважає Донбас частиною України. Тому переговори треба вести з жителями Донбасу, а не Росії.

– Всім відома російська політика щодо повернення Донбасу — це автономія, на чолі якої стоять російські маріонетки.

– Ні, це все розігрувалося Порошенком, і Кремль таку теорію, безумовно, підтримував. Тепер слід визначити нормальний формат переговорного процесу, призначити нормальних переговорників. Володимир Зеленський в цьому плані абсолютно правий. Якщо ж зараз кричати, що нібито українські війська і танки підуть на Кремль, що, зрозуміло, фізично неможливо — це ж спроба уникнути вирішення питання, а не вирішити питання. Згодні зі мною?

– Ні, українські танки не підуть на Москву, тому, що їм це не потрібно.

– Це не потрібно ніяким танкам. Українські танки будуть знищені, а російські війська з Бєлгорода підуть на Київ. Наслідки будуть непередбачуваними. Всі ці моторошні, істеричні, псевдопатріотичні крики. Слова про взяття Москви — це спроба уникнути вирішення питання і сприяти агресії і окупації.

– Навіщо тоді Путін вирішив роздати російські паспорти жителям "л/днр"?

– Тому що він вкрай розчарований поразкою Петра Порошенка і хоче відразу насолити новообраному президенту Володимиру Зеленському. Віктор Володимирович Медведчук на повному серйозі переконував свого друга і кума пана Путіна, що пан Порошенко залишиться при владі. Кремль вкрай роздратований тим, що це не збулося. Як, втім, і всі колишні стратегічні прогнози пана Медведчука. До якого в особистому плані я, безперечно, ставлюся з великою повагою. Так маніпулювати майже 20 років Володимиром Путіним дано не кожному, визнаю.

– Примирення між українським і російським народом можливе?

– Через років 15.

– На яких умовах?

– У нас є історичний приклад: Франція і Німеччина, які довгий час були противниками. Вони пройшли кілька кривавих воєн, включаючи дві світові. Так і Україна помириться з Росією через 15 років, коли зникнуть ці емоційні реакції і будуть забуті 13 тисяч трупів. Коли це все буде вичерпано — тоді помиримося, я в цьому не сумніваюся.

– Росія як винуватиця конфлікту, кремлівське керівництво або навіть росіяни, які підтримують його нинішню політику, мають попросити вибачення в України?

– Поставте себе в ситуацію відносин Франції та Німеччини, хто повинен просити вибачення за франко-прусську війну, за першу і другу світову? Якщо так ставити питання, примирення не буде ніколи. Як була організована франко-прусська війна? Канцлер Отто фон Бісмарк придумав відому Емську депешу, яка спровокувала оголошення Францією війни. У результаті імператор Наполеон III був узятий в полон при Седані, після чого німецькі війська увійшли до Парижу і Франція була обкладена контрибуцією в 5 млрд. франків. Потім були ще дві світові війни. І якщо ставити питання, хто перед ким повинен вибачитися, то миру не буде ніколи.

– Ну, з точки зору справедливості, Росія, як винуватиця конфлікту, повинна вибачитися перед Україною і виплатити всі контрибуції.

– Тоді примирення не буде ніколи. Питання в тому, хочемо ми цього чи ні. Коли розлучені чоловік і дружина сходяться, вони що повинні просити один в одного пробачення і вимагати контрибуцію? Якщо так, то вони ніколи не зійдуться. Питання в тому, яка ціна заходу: помиритися чи випендрюватися? Минула українська влада говорила, що потрібно випендрюватися — а на практиці виходила навпаки. Торгувала з Росією, купувала вугілля в самопроголошених "Л/ДНР" тощо. Яке тоді прощення? Примирення означає взаємні обійми і забуті образи. Цього не буде відразу, я згоден. Але років через 15 — цілком можливо.

– Українці впевнені, що Томос, українська мову, безвіз — це розрив зв'язків із Росією і вихід з її зони впливу.

– Я дуже люблю українську мову і розмовляю нею вільно. Давайте розмовляти українською (переходимо на українську мову, якою Станіслав Бєлковський володіє досконало. — Ред.). Проблема української мови не в тому, що хтось торкається її розвитку. Проблема в тому, що українські діти розмовляють російською вдома. А я особисто розмовляв у сім'ї українською, хоча моя дружина вільно володіє російською. Але це був мій добровільний вибір.

– Це ви наводите свій особистий приклад, а я говорю про загальну тенденцію в Україні.

– Проблема в тому, що переважна більшість представників української еліти в побуті розмовляє російською, але через своє лицемірство наполягає на проблемі її нав'язування. Жодних проблем немає. Ідеальна модель для українців — це Канада, де основна мова англійська, а еліта говорить французькою. І немає ніяких проблем. А якою мовою розмовляє вдома пан Порошенко, нібито головний ворог Росії? Російською.

– Не знаю, не була у нього вдома.

– Його звернення до Зеленського, який тоді йшов на посаду президента України, починалося з "Володимир Олександрович". Хоча українською звертаються у кличному відмінку, "Володимире Олександровичу". Українські політики в побуті розмовляють російською, а коли виходять до людей, говорять, що російську треба заборонити. Російська мова є цінним елементом культурного коду та менталітету українського народу. Це моя позиція, хоч я володію українською мовою краще за більшість українських політиків.

– Коли Україна отримала Томос, ви це рішення, по суті, розкритикували. Чому?

– Я сказав, що Томос не принесе Порошенку дивідендів, бо це не щиро. Це робилося не заради інтересів Соборної Апостольської церкви, а заради його політичних цілей. Ввести в оману можна кого завгодно, але не Господа Бога.

Петро Олексійович, який належав до православної церкви Московського патріархату все життя, за півроку до президентських виборів усвідомив, що він проти УПЦ МП. Навіщо перейменовувати УПЦ МП? Щоб виграти вибори, які виграти було неможливо? У сучасному інформаційному просторі, який на 100% відкритий, всім все відомо.

– Москва змириться з геополітичним вибором України?

– Звісно, адже співвідношення ваги США і Москви — незрівняне. Що Москва зробить? Введе війська до Києва? Ні.

– Військова загроза Росії все ще на порядку денному.

– Це елемент пропагандистської кампанії старої влади, але вона вже йде. Можливості ввести російські війська в Україні були у 2014-му, але Путін ними не скористався. Зараз цих ілюзій у нього вже немає, тим більше що він хоче підтримувати збалансовані відносини із Заходом.

– Повернутися назад до топ-клубу світових держав?

– Ні, шляху назад немає. Є заморожений конфлікт на Донбасі, він триватиме ще кілька років і навіть не через Путіна, а через 13 тисяч убитих. Звісно, конфлікт був інспірований РФ, в цьому немає сумнівів. Росія не повертатиме Крим, це добре розуміють в США і в ЄС.

Головною проблемою України, на мій погляд, є не окупація, як стверджувала колишня влада, бо з окупацією можна щось швидко вирішити. Окупація існує, я визнаю, але головне — відсутність європейських реформ та шляхів до них. Новий президент України, пан Зеленський, уособлює шлях до реформ. Він незалежний від радянського дискурсу, від якого були залежні всі президенти України, починаючи з пана Кравчука. Зеленський — перша пострадянська людина у керівництві України.

– А для чого Путін пішов далі після агресії в Україні? Навіщо було отруювати Скрипалів, влаштовувати інші провокації у світі?

– Отруєння Скрипалів — це помста російських спецслужб. Якщо ти працюєш на спецслужби, маєш дотримуватися їхнього кодексу. Якщо зміниш — будеш убитий. Як — це інша справа.

– Російський журналіст Аркадій Бабченко, який живе у Києві, каже, що ви закликали друга Путіна Євгенія Пригожина вбити його. Навіщо?

– Аркадій Бабченко є суцільним фейком, він ніколи не був на війні і ніколи не воював у Чечні. Він фотографувався на тлі збройних сил. Я це знав усе життя, але ніколи не говорив. Я був дуже тактовним до нього.
Але він написав на мене донос в СБУ, і хоч мені заборонили в'їзд в Україну, я двічі пройшов український кордон.
М'яко кажучи, його поведінка — це не по-чоловічому. Я ніколи ні на кого не писав доносів і закликав Бабченка прийти до мене, дати мені в морду, якщо у нього є якісь претензії. Щоправда, він чудово знає, що в морду дам я. Тому не прийшов.

– Для чого ви закликали Пригожина вбити його? Пахне криміналом...

– Це був жарт. З паном Бабченком нічого не трапиться. Пригожин мене особисто знає і не звертає уваги на мої заклики. Я просто хотів нагадати Бабченку, що не всі є ідіотами. У мене з ним чоловіча розмова, це не політичний конфлікт.

Галина Остаповець, журналіст
Інф.: obozrevatel.com

Коментарі

 

Коментарі  

 
0 #2 Тимко 05.05.2019 13:27
І цей цап про наколоті апельсини. Навіщо таких піарити* Не про те мова.
Цитувати
 
 
0 #1 Varnak 05.05.2019 11:43
І цей цап про наколоті апельсини. Навіщо таких піарити*
Цитувати
 

Додати коментар

Захисний код
Оновити