Ставки дуже великі. Якщо відбудеться зрив, будуть винуватими всі - українські влада, опозиція, європейська сторона
Але, на жаль, програє країна, йдеться в матеріалі газети
"День". Для того, щоб цього не сталося, українські політики мають думати сьогодні не про те, як "перевести стрілки" на опонентів, а про 19 листопада. Якщо відбудеться "розворот" від євроінтеграції, це стане крахом для чинної влади і для президента.
Або Пан?.. Або пропав...
Експерт: "Навколо Асоціації тривають останні політичні торги..."
Цими днями, коли вирішується доля підписання Угоди щодо асоціації з Євросоюзом, ми опинилися в ситуації, коли українські політики більше говорять не про виконання останніх вимог ЄС, а хто більше винний у можливому негативному результаті у Вільнюсі.
В учорашньому номері газети запитання: Чи встигнемо в "останній вагон"? Вистраждане позачергове засідання Верховної Ради розпочалося з того, що лідери опозиції попросили перерву. Чому?
Виглядає це, м’яко кажучи, не дуже... "Напередодні позачергової сесії було зірвано засідання двох комітетів, які розглядали закон про прокуратуру і закон про вибори, — коментує "Дню" народний депутат від "Батьківщини" Сергій Соболєв. — Опозиція підготувала відповідні зміни, щоб привести цей закон відповідно до європейських стандартів. Більшість не хотіла цього і тому зірвала засідання обох комітетів. У нас також є три опрацьовані законопроекти — звільнення через помилування, через лікування і амністію. Жоден із цих законопроектів не був ухвалений комісією, в якій більшість має Партія регіонів. Тому і була взята перерва учора. Ми до останнього думали, яким чином з’ясувати ці позиції і як врятувати ситуацію напередодні завтрашнього вирішального засідання глав держав Євросоюзу, де буде ухвалено попереднє рішення — рекомендувати чи ні підписувати Угоду".
Щоправда, є й інша думка. Як написала у Фейсбуці політолог Вікторія Підгірна: «Питання в тому, що президентська кампанія стала важливішою за Угоду з ЄС».
Однак перерва депутатам не допомогла. Голова ВР Володимир Рибак у результаті оголосив, що позачергове засідання закрите через те, що всі три питання, які винесені на розгляд парламенту, не готові. Наступне засідання відбудеться 19 листопада. Євроінтеграційні законопроекти на цей день вже внесені. Щодо «питання Тимошенко», звичайно, ще будуть дискусії. Опозиціонери одразу заявили, що попросили місію Кокса-Кваснєвського не давати в середу ввечері негативну оцінку Україні і почекати до 19 листопада. Європейські гості дослухалися. Пізніше на брифінгу вони заявили, що все ще сподіваються на «добру волю українських політиків» у питанні підписання угоди про асоціацію і висловили сподівання, що «парламент ухвалить необхідні проекти максимум у наступний вівторок».
Отже, «поїзд» з «останнім вагоном» затримується. У сторін ще буде час. Чи можливий компроміс? Чи готові взагалі українські політики домовлятися?
«Тут не питання домовленостей, — заперечує Соболєв. — Питання в тому, що умови Європейського Союзу в українському парламенті і в суспільстві підтримують лише три опозиційні фракції. Але вони не підтримуються комуністами і, як тепер стало вже зрозуміло, Партією регіонів. Тобто поки це стосувалося будь-яких інших законів — їх це влаштовувало, як тільки підійшов час до ухвалення основних документів, то тут усе стало зрозуміло. Для Януковича ключовою є не європейська інтеграція, а переобратися будь-яким способом на наступний термін».
У регіоналів своя версія. «Уся Україна побачила, що всі законопроекти, які стосуються адаптації національної правової системи до європейських критеріїв, викликали шалений спротив опозиційних фракцій, — йдеться у офіційні заяві Партії регіонів. — Зрештою, вони були ухвалені Верховною Радою, але без участі опозиціонерів... Сьогодні залишилося зробити останні кроки, які виведуть нашу державу на більш високий рівень відносин із Євросоюзом — ухвалити три закони: «Про прокуратуру», «Про вибори до Верховної Ради» та про лікування засуджених за кордоном. І знову ми зіткнулися з політичним саботажем опозиціонерів».
Незважаючи на обмін звинуваченнями, компроміс був можливий. І про це в кулуарах Ради говорили. Законопроект позафракційного депутата Сергія Міщенка міг стати відправною точкою для вирішення вимоги ЄС щодо Тимошенко. Спочатку на це була згідна влада, але проти виступила опозиція, потім ситуація змінилася — опозиція вже була згідна на компроміс, але більшість не захотіла голосувати за такий варіант. Чи здатна все-таки влада і опозиція (останні орієнтується на позицію місії Кокса-Кваснєвського) знайти за короткий час порозуміння, які вони не могли знайти за багато місяців до цього? Це складне запитання для українських політиків. До компромісу вони здатні вкрай рідко, або якщо і здатні, то за допомогою посередників. Наприклад, регіонал Володимир Макеєнко заявив «Радіо Свобода»: «Будуть робочі групи, будуть переговори, усі прилетіли, усі у відрядженнях. Будуть обіди, будуть вечері, будуть домовлятися про наступні переговори. А результативність залежить зараз від трьох міст: Київ-Берлін-Вашингтон».
Якось з цього переліку міст випала Москва. А як же останні таємні переговори Віктора Януковича з російським президентом? «Завдяки створеній ілюзії «незворотності європейського вибору» Януковичу вдалося підняти ставки у великій грі і змусити Путіна платити не за вступ до Митного союзу (про це поки що не йдеться), а лише за зрив Асоціації з ЄС, — пише у своїй колонці на korrespondent.net політолог Олександр Сушко. — Але факт зриву, коли остаточно відбудеться, у свою чергу, різко понизить ставки. Після провалу Вільнюса російські компенсації, можливо, будуть відчутними, але їх ефект — короткостроковим. Як тільки Путін пересвідчиться, що у Януковича вже не залишилось реального шансу повернутись на рейки асоціації з ЄС, коридор для українського президента буде різко звужений, а подальша допомога буде обумовлена виключно повною політичною капітуляцією у форматі вступу до Митного союзу».
Навколо Вільнюського саміту ведеться серйозна внутрішньоукраїнська і велика геополітична гра. Ставки дуже великі. Якщо відбудеться зрив, будуть винуватими всі — українські влада, опозиція, європейська сторона. Але, на жаль, програє країна. Для того, щоб цього не сталося, українські політики мають думати сьогодні не про те, як «перевести стрілки» на опонентів, а про 19 листопада.
«МОЖЛИВО, ЄВРОСОЮЗ ПІДЕ НА ПЕВНІ ПОСТУПКИ Й ПІДПИШЕ УГОДУ, АЛЕ ЦЕ НЕ ОЗНАЧАЄ, ЩО ВОНА БУДЕ РАТИФІКОВАНА»
Володимир ЯВОРІВСЬКИЙ, народний депутат, «Батьківщина»:
— Із ситуації, яка склалася, є два виходи. Перший — голосування у вівторок, найпізніше — в середу. Янукович ще може дати відмашку, зібрати депутатів від ПР у «Зоряному» і змінити ситуацію. Це цивілізований вихід, найлегший і найпростіший. Юлія Тимошенко має бути звільнена й має поїхати на лікування. Крім того, мають бути певні гарантії, що її не доправлятимуть назад силою.
Є й інший варіант. Якщо у вівторок відбудеться така ж примітивна ситуація й опозицію знову звинуватять у зриві євроінтеграції — попри те, що ми пішли на всі можливі компроміси й погодилися підтримати той же проект Міщенка, доправити Тимошенко у «Шаріте» й повернути звідти в наручниках, щоб знову кинути до в’язниці, — ми будемо робити все, щоб підняти народ на національну, демократичну революцію. Звісно, для цього потрібні мільйони людей, і зробити це буде важко після стількох розчарувань. Проте такі настрої в суспільстві вже є. Ситуація назріває: держказна порожня, нічим платити медикам, учителям. Революція — річ небезпечна, безумовно, краще сісти за стіл переговорів. Але останній варіант у ситуації, яка вимальовується, був би ганебним для нас, і це не дало б жодного результату.
Я не виправдовую опозицію — на засіданнях фракції я повсякчас наголошую на необхідності їхати в глибинку, говорити з людьми, водночас опозиція не має таких можливостей, як влада. Зараз ми домовилися, що коли наступного тижня питання вирішено не буде, то сесія, певно, працювати не буде аж до нового року. Ми поїдемо піднімати людей.
Можливий і такий варіант, що Європа піде на певні поступки й Угоду про асоціацію буде підписано, а Тимошенко залишиться за ґратами. Але не забуваймо: це не означає, що Угоду буде ратифіковано. До того ж, це буде колосальною поразкою Кокса і Кваснєвського, адже вони — чинні політики, і останній цілком може бути кандидатом у президенти Польщі.
«УГОДУ ПРО АСОЦІАЦІЮ З ЄВРОСОЮЗОМ БУДЕ ПІДПИСАНО»
Владислав ЛУК’ЯНОВ, народний депутат, Партія регіонів:
— Я думаю, з вівторка Верховна Рада почне працювати, і всі необхідні питання будуть проголосовані. Загалом, це хибна ситуація, коли питання стосовно однієї особи впливає на долю країни. В Європі теж були приклади, коли держава мала претензії до політиків, наприклад, в Італії — це Берлусконі. Врахувати позицію парламентської меншості ми готові, але не за будь-яку ціну. Потрібно дивитися, як можна вирішити цю ситуацію з правової точки зору.
На мою думку, Угоду про асоціацію з Європейським Союзом буде підписано. Левову частку вимог Україна все ж виконала. Звісно, ще є над чим працювати далі задля розвитку європейської демократії. Але більшість шляху пройдено.
До того ж, потрібно пам’ятати, що це рішення буде доленосним не лише для України, а й для ЄС. У середній та довгостроковій перспективі ми бачимо, які переваги можемо отримати. Але перші два-три роки в Україні будуть досить складні економічні умови. Цей крок призведе до втрати деяких зовнішніх ринків, куди ми експортуємо товари, і це не компенсується іншими перевагами. Тож ситуація не така проста, як її подають ЗМІ. Україні буде важко пройти через це рішення.
«ЯКЩО ВІДБУДЕТЬСЯ «РОЗВОРОТ» ВІД ЄВРОАСОЦІАЦІЇ, ЦЕ СТАНЕ КРАХОМ ДЛЯ ЧИННОЇ ВЛАДИ І ДЛЯ ПРЕЗИДЕНТА»
Андрій НОВАК, голова Комітету економістів України:
— Якщо Азаров каже, що є підприємці, які хочуть назад, у Росію, то безумовно, що справді є, але не всі. Звичайно, ті, хто зараз у великих обсягах продає свою продукцію на російському ринку, стурбовані тим, що коли Україна підпише Угоду про асоціацію з ЄС, то російський ринок буде для них або зовсім закритий, або дуже обмежений. Зрозуміло, що це їх дійсно турбує. Але є й інші підприємці — великий, середній та, особливо, малий бізнес, який безпосередньо залежить від економічної ситуації в країні, і цей бізнес свідомий того, що економічний — стратегічний і тактичний — розвиток України можливий, якщо ми все-таки підпишемо Асоціацію з ЄС, ЗВТ і станемо членами цього клубу найбагатших країн не тільки Європи, а й світу. Тому підприємці є різні: одні мають одну думку, другі — іншу, як і в суспільстві загалом, тому казати за всіх підприємців, що всі вони однаково думають і зараз усі хочуть у Митний союз, — просто некоректно. Не всі погоджуються з такою думкою.
Азаров відомий своєю проросійською орієнтацією, і, ясна річ, що він казатиме, як і до цього, якісь кліше, яких немає в дійсності, — плюси співпраці, тіснішої кооперації з Російською Федерацією. Навіть постійно йдеться про якесь спільне виробництво літаків. Проте жодного спільного літака вони чомусь ще не випустили.
Зрозуміло, що в разі непідписання Угоди про асоціацію провина за це ляже як на владу, так і на опозицію, яка елементарно без найменшого приводу дуже довго займалася абсолютно непотрібним блокуванням трибун замість того, щоб дійсно готувати необхідні закони, які були потрібні для підписання Асоціації. Втім, безумовно, головна вина, якщо раптом зірветься підписання Угоди з ЄС, буде на чинній владі, тому що влада здійснює будь-яку політику в країні. І підписання чи непідписання — це прерогатива влади, і зрозуміло, що вони тільки звинувачуватимуть одне одного.
Та якщо говорити про те, чи Угоду про асоціацію таки буде підписано, то мені здається, що сьогодні відбуваються такі останні політичні торги вже до крайніх термінів, які потрібні для підготовки до підписання Асоціації. Я так розумію, що найбільше питання — це питання нашого колишнього прем’єр-міністра та якихось гарантій неповернення її до активної політичної діяльності в Україні. Можливо, поки ще не можуть знайти таку формулу, що задовольнила б і Європу, і нашу владу, яка дуже не хоче повернення екс-міністра в українську політику.
Цілком вірогідно, що це питання, з якого ще не знайдено рішення і не отримано конкретних гарантій, тому воно й відкладається. Хоч у мене закрадається й інша думка, що чинна влада зволікає до останнього моменту, щоб продемонструвати: вона тут головна, і якщо Угоду підпишуть, то це буде, насамперед, її заслуга. Мовляв, опозиція весь час заважала і лише затримувала процес. Тому для того, щоб отримати максимальні дивіденди на свою користь у питанні заслуги підписання Асоціації, влада може відтягувати це до останнього моменту, демонструючи, що, в принципі, все у країні в її руках і все залежить винятково від її волі.
Я, звісно, оптиміст, але все може бути. Наприклад, часті відвідування нашим Президентом російського керманича Путіна. Імовірно, у приватній розмові й були наведені певні особисті аргументи нашому Президентові, що він, можливо, прийняв рішення повернутися назад. Та коли це й справді так, то цей «розворот» стане крахом для діючої влади і для президента в тому числі. Під крахом маю на увазі політичний, так і економічний, який торкнеться всієї країни.
АКТУАЛЬНЕ ІНТЕРВ’Ю
Марек СІВЕЦЬ: «У разі непідписання Угоди — програють усі»
«День» зв’язався з депутатом Європарламенту Мареком Сівцем і розпитав його про перспективи підписання Угоди щодо асоціації з Євросоюзом, виходячи з останніх подій в Україні:
— Якщо Юлія Тимошенко буде в тюрмі, то у Вільнюсі не буде ніякого підпису під Угодою про асоціацію та зону вільної торгівлі з ЄС. Гадаю, це всім зрозуміло.
— А чи є якась альтернатива, скажімо, план «Б»?
— Якщо чесно, то якщо ми почнемо говорити про план «Б», у нас не буде плану «А». З огляду на це, в цьому особливому випадку годі й говорити про якісь альтернативні рішення.
— Непідписання Угоди стане провалом для політики ЄС у східноєвропейському напрямі...
— Так, це буде кризою політики сусідства й, звісно ж, — великою проблемою щодо подальшої довіри до України. Вона зробила дуже багато, їй лишилося ще трошки — та в цьому вона не досягла ніякого успіху. Особисто я дуже засмучений з цього приводу.
— Якщо Угоду таки не вдасться підписати у Вільнюсі, якими будуть подальші відносини між Києвом та Брюсселем?
— Такий результат — не кінець нашої співпраці. Нам треба знайти нові можливості, щоправда, ніхто не знає, коли, оскільки попереду європейські вибори, вибори президента в Україні. Існує ряд речей, які не дозволять нам рухатися вперед у найближчі декілька років взагалі.
— Ви говорите про «нові можливості», можете конкретизувати?
— Наразі в мене немає чіткої відповіді на це запитання, оскільки й досі немає плану «Б». Сподіваюся, що в нас є шанс на прийняття позитивного рішення і що не все ще втрачено. Але часу залишається все менше, і це не дуже добре.
— Якщо у Вільнюсі все ж таки буде провал підписання Угоди, хто буде в цьому винен: українська влада, опозиція чи ЄС? Або ж усі разом?
— Це запитання викликає занепокоєння. Всі сторони програють, оскільки всі відповідальні за це. Рік тому Україна погодилася на певні умови. Вони були дуже дружніми, ми чекали протягом року, надаючи Києву певних порад щодо того, що і як можна зробити. Звісно, з європейської сторони ми зробили багато чого, Україна так само багато зробила, але, врешті-решт, у нас немає результатів. Було зроблено багато хороших справ, але, зрештою, через останній крок можна втратити все.
На світлині: робота ВЛАДИСЛАВА ШЕРЕШЕВСЬКОГО — МАЙСТРА ІРОНІЧНОГО ПОРТРЕТА, ПРОТЕ, СХОЖЕ, У ЦЬОМУ ВИПАДКУ КАРТИНУ ВІН ПИСАВ ІЗ ТАЄМНОЮ НАДІЄЮ НА ЦІЛКОМ ОПТИМІСТИЧНИЙ «ЄВРО-ФІНАЛ» (ІЗ ЦІЄЮ РОБОТОЮ МОЖНА ОЗНАЙОМИТИСЯ НА ВОСЬМОМУ ART KYIV CONTEMPORARY ДО 24 ЛИСТОПАДА) / ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»
Ігор САМОКИШ,Іван КАПСАМУН, Юлія ЛУЧИК, Анна ЧЕРЕВКО, «День»
Інф.: day.kiev.uaКоментарі
