Ця весна стала для всієї України та Києва зокрема переломним періодом, коли справжні інтереси провладної більшості посіли пріоритетне місце над інтересами народу, а нездатність влади столиці виконувати взяті на себе зобов'язання призвела до катастрофічних наслідків для міста.
У всіх містах України люди піднімаються на мітинг, розуміючи, що далі - буде гірше, а продовжувати так жити - неможливо. Попри всі намагання влади максимально відтягти вирішення наболілого питання виборів мера Києва та не втратити місце в управлінських кріслах, спільними зусиллями народу вдалося покласти початок кінця нинішньому режиму.
Як координуватиме свої дії опозиція в подальшому та на які політичні зміни очікувати киянам в найближчому майбутньому, "Волі народу" розповів член депутатської фракції Всеукраїнського об'єднання "Батьківщина" Бондаренко Володимир Дмитрович.

- Чи передбачала опозиція такий сценарій дій провладної більшості щодо вирішення ситуації із голосуванням в Києві?

- Абсолютно. Люди, які звикли займатися шахрайством, колись – в картах, тепер – в політиці, абсолютно передбачувані. Було зрозуміло ще на нараді за день до голосування, що вони зроблять все можливе для того, щоб відтягнути розгляд цього питання, або не розглянути його зовсім.

Акція під стінами Верховної Ради - це перший і вагомий крок для змін у нашій державі. Влада Києва показала, що вона зовсім не зацікавлена у добробуті містян, що такі критичні ситуації, як із цьогорічним снігопадом, вона нездатна розв’язувати належним чином. Активний захват Андріївського узвозу під виглядом реконструкції, боротьба за володіння гостинним двором, або ситуація, коли центральний універмаг в місті Києві не знайшлося більше кому викупити та реконструювати окрім Рената Ахметова, оголили справжні інтереси влади. Чи можливо хтось не розуміє навіщо тисячам студентів роздавали по десять соток землі, які сформували поле пустогектарних ділянок в Конча-Заспі? Народ все розуміє, а тому трансформація вже почалася.

Першим етапом стало розуміння того, що Черновецький не може відстоювати інтереси містян, прихід Попова на цьому тлі мав виглядати якимось полегшенням. Як показав час, попередній професійний досвід Олександра Попова не дає йому змоги зрозуміти стратегію вирішення проблем у такому великому місті як Київ. Він не розуміє масштабів проблем столиці. Вагому роль зіграло ще й те, що команду формував не сам Олександр Попов і не для себе, а це – команда, яка компілювала у своєму складі різноманітні лобістські угрупування. Така команда проривається наверх, незалежно від того, як вона впоралася із дорученими завданнями, а в залежності від того, до кого вона пристала.

Результати катастрофічного снігопаду показали, що чотири головні напрямки у житті міста були провалені абсолютно – це Київавтодор (ями на дорогах), Київпастранс (перевезення пасажирів), Київспецтранс (вивезення сміття) і торгівля в Києві. Всіма цими напрямки керував заступник Олександра Попова – Анатолій Костянтинович Голубченко.

Мають місце і ще більш дивні ситуації. Наприклад, знімають з посади Сергія Рюмшина, керівника Святошинського району, за те, що він розвалив там все, що міг, а район був визнаний найгіршим за показником прибирання снігу ще з початку зими, але вже в березні його ставлять на посаду, де він має відповідати за надзвичайний стан у Києві загалом. Тобто йому доручили відповідати за надзвичайний стан у цілому місті після того, як він «провалив» район.

Найгірше те, що  такі рішення не поодинокі. Система, за якої на керівні посади призначають людей, які лобіюють інтереси не киян, не може працювати ефективно та на користь містянам. Тому ми сьогодні говоримо, що на разі головне завдання для Києва – відтворити систему самоврядування. Ми маємо відновити районні ради, виконавчі комітети цих рад – це абсолютно чіткий механізм взаємодії, без необхідності потрапляти до представників влади через зламані двері, як це було у ситуації із Поповим.

До речі, ситуація, коли говорилося про те, що Олександр Попов перебував у місті у перші дні потужного снігопаду виглядає зовсім абсурдною. Репортажі, де міський голова заявляв, що все під контролем, а техніка працює – були неправдивими. Більше того, записаними у Відні та передані по Skype з посольства. В цей же час Олександр Мазурчак заявив, що Попов всі ці дні їздив, перевіряв дороги, але при цьому засідання штабу проводив сам Мазурчак. Ніколи в житті в таких критичних ситуаціях перший керівник не поступиться своїм правом проведення першого штабу. Адже це – його безпосередній обов’язок, а нам довелося спостерігати таку сумнівну картину.

Виникає також питання куди поділася вся та техніка (150 одиниць), яку з такої гордістю нам демонстрували. Кажуть, переорієнтували кошти… Обираючи між покупкою снігоочисної техніки для Києва та автозаками Азарова, зупинились чомусь на другому. І так у всьому. Чому двірники не мають елементарних лопат? Чому на території Києва не має інформації хто і що прибирає? Де поділися всі евакуатори, які б могли відставляти машини на узбіччя та розчищати дорогу? В Києві є достатня кількість аеродромної та військової техніки, яка може розчищати дороги навіть у лісі. Чому її не було задіяно? Попов про це не знав? Вочевидь, як і не знав про те, що є чіткий розписаний алгоритм дій у такий ситуаціях, прописаний ще у 90-х роках. Варто було лише взяти папку з полиці.

- На Вашу думку, це банальне упущення Олександра Попова чи брак компетенції?

- Брак компетенції. Олександр Попов ніколи не працював у мегаполісі, а тому це – не його масштаб осмислення проблем. Так, наприклад, Святошинський район має більше ЖЕКів, ніж місто, яким він керував.
Важливо також й те, що Олександр Попов не пройшов всі етапи, як управлінський кадр. Не можна, наприклад, з керівника ЖЕКу стати головою міста, треба здобути певний досвід, а потім йти далі.
Попов – це така собі «безтендерна закупівля», яку зараз масово використовує наша влада. Коли вибір відбувається аж між одним кандидатом… Ось, і маємо результат.

- Який вихід із ситуації, яка склалася, бачить опозиція?

- Голосування за вибори у місті Києві – це лише початок. Далі почнуться інші заходи тиску, аж до того, що кожне рішення Київради має оскаржуватися в судах, бо вони не легітимні. Містянам «вже накипіло», але вони ще не показали всієї своєї сили. Згадаймо, в Києві вже був період, коли навіть аполітичні люди ставали на захист своїх інтересів.
Людям нав’язують три ціни на газ, де навіть сам «чорт ногу зламає», щоб розібратися. З народу збирають оплату за найвищими тарифами, а якість послуг залишається сумнівною. Це вже, не кажучи, про те, що ціни, які виставляють у квитанціях за квартплату не мають нічого спільного із реальним станом речей. В Україні не має чітких визначень, які стандарти тих чи інших послуг, які вимоги, наприклад, до постачання гарячої води, щоб люди платили такі величезні кошти.

- Чи може буде така ситуація, що киян закликають не оплачувати ці послуги?

- Серед пропозицій є варіанти закликати не сплачувати киян за комунальні послуги, проїзд, електроенергію і т.п. владі, яка краде. Адже не можна встановити справедливий тариф без стандарту послуги. Як можна сказати, що ми не доплачуємо чи переплачуємо за якусь послугу, не маючи стандарту та опису.
Більше того, у Києві не визначено, хто є надавачем послуг! Визначено виробника, споживачів, а хто відповідає за надання не відомо. ЖЕКи, наприклад, не є надавачами послуг. Це єдине місто в Україні, де надавач послуг не детермінований!
Тому існує варіант того, що містян закликатимуть до несплати сумнівних послуг. В цій ситуації влада, навіть через суд, навряд чи зможе щось довести.

- А чи підуть кияни на такий радикальний крок?

- Питання в тому, чи хочемо ми продовжувати так жити. Людей виселяють з квартир, будинків, відключають послуги - скільки ж можна дозволяти це свавілля.

- Чи є спільне рішення всіх трьох сил у складі опозиції щодо виборів у Києві?

- Спільне рішення є. Ми прагнемо визначити одного спільного кандидата у мери, намагаємося врегулювати питання з округами. Нам підсовують таку модель виборів, коли політичні сили змушені «гризтися» між собою, відстоюючи свої преференції. Тому як би ми не визначали єдиного кандидата на округ, а списки вимагають специфічної агітації «за себе». Якщо одночасно агітуватимуть Тягнибок, Яценюк та Кличко, то неодмінно виникне таке «протистояння».

- Система, яка вже побудована в Україні, може буде вдосконалена без її радикальних змін?

- Система ця закріплена в Хартії про місцеве самоврядування, а вона передбачає варіативність внутрішніх систем. Однак, головне, що в будь-якому варіанті, в центрі цієї системи має знаходитися громадянин, який прагне мати свою владу. Можна обирати різну кількість депутатів з різними проміжками в часі по списках або мажоритарній системі, але головне, щоб люди у цьому процесі були активними та зацікавленими.
Система, яка у нас зараз… Ну, не може бути такого, щоб Голови обласних державних адміністрацій втручалися в діяльність місцевого самоврядування. Треба змінити цю конструкцію управляння - конструкцію влади, систему взаємовідносин, функціональний розподіл та відповідальність.

 
   Альона Саффір, журналіст "Волі народу"

Коментарі

 

Додати коментар

Захисний код
Оновити