Який президент України вигідний Путіну і чому: у Росії дали відповіді
Дмитро Орєшкін: Про можливості Кремля вплинути на події в Україні.
По-перше, перший тур українських виборів був приємно конкурентним і чесним, тому що спостерігачі були всюди. Це не означає, що не було спроб фальсифікації. Десь вкрали на користь одного, десь - на користь іншого. Якщо немає систематизованої крадіжки на користь одного кандидата, цими окремими випадками порушень цілком можна знехтувати. Порушення є завжди, тому що вибори - це зона політичного конфлікту.

По-друге, дуже приємно те, що українські соціологи добре передбачили результат. Це, знову ж таки, знак доброякісності процесу. Соціологія - не бозна-яка складна задача, якщо люди чесно відповідають і якщо у соціологів немає завдання підтасувати. Екзитпол - це річ абсолютно перевірена і майже ідеально точна, тому що людей запитують через п'ять хвилин після голосування.

Але найголовніша сторона цих виборів, незалежно від того, хто пройшов до другого туру, це те, що зі сторони видно, як формується українська політична нація (саме політична, яка означає загальну ідентичність громадян України різної національності). Це явище, як я розумію, не дуже усвідомлене. Але результати виборів, якщо дивитися зі сторони, дуже чітко його показують: немає колишнього розколу в етнічному просторі, він значною мірою згладився. Я бачу формування спільності правового простору при бездоганному дотриманні індивідуальних прав.

Якщо ж говорити про очікування Кремля, то у Росії немає всерйоз обдуманої, довгострокової та раціональної стратегії на українському напрямку. Підхід путінської Росії тактичний, а не стратегічний, і він полягає в тому, щоб максимально боляче прищемити хвіст Порошенку, тому що він досить успішно пручався кремлівським ініціативам. Так само, як у Росії не було стратегічного плану по відношенню до Грузії, а було гостре бажання прищемити хвіст Саакашвілі. Їм це вдалося, але яка користь від того, що Саакашвілі втратив владу, якщо Грузія все одно рухається в європейську систему цінностей та НАТО. І те саме з Україною.

На жаль, сенс, завдання та мета російської політики на українському фланзі зводяться до суб'єктивно образливого підходу щодо пана Порошенка. Якщо Порошенко програє, це викличе бурю захоплення у однієї конкретної людини в Кремлі, і він, звичайно, ніколи цього не покаже. Але, думаю, реальні можливості Кремля вплинути на події в Україні сильно скоротилися порівняно з тим, що було п'ять років тому.

У Кремлі Зеленського, звичайно, розглядають як кращий варіант. По-перше, тому що його прізвище не «Порошенко». Друге міркування, трохи більш раціональне, полягає в тому, що Зеленський - молодий, недосвідчений, і, можливо, його вдасться якимось чином «розвести» або провести Україну шляхом хаотизації, коли не так важливо, які сили діють - важливо, щоб вони дестабілізували ситуацію. Можливо, розраховують розгойдати протест серед українських націоналістів, щоб створити Зеленському труднощі. Завдання в тому, щоб перешкодити Україні рухатися шляхом європеїзації будь-якими способами.

Дмитро Орєшкін, російський політолог
Інф.: glavcom.ua з посиланням на Апостроф

Коментарі

 

Додати коментар

Захисний код
Оновити