Все в руках однієї людини - президента Порошенка, - Микола Нагорний, журналіст
Звернення ініціативної групи "Перше грудня" змусило мене висловити свою позицію щодо цього меседжу. Акценти у зверненні, в основному, розставлені вірно, проте не вказана першопричина неспокою в суспільстві.
Обраний президент П.Порошенко взяв на себе величезну відповідальність за долю країни, але чи вдалося йому повною мірою реалізувати все задумане? Президент України Л.Кучма за час своєї каденції сформував особливу "касту" під назвою "олігархи", саме вони стояли на заваді проведенню успішних реформ. У 2010 році президент-втікач В.Янукович підняв на дуже високий рівень вплив цієї когорти людей, а президент П.Порошенко не втримався від спокуси стати ще багатшим. Зрозуміло, що коли керівник держави більше дбає про власні статки, то на простих громадян вже й часу не лишається, а турбота про них відходить на задній план.
У згаданому зверненні є термін "міхомайдан". А тепер згадаймо, хто запросив грузинських "реформаторів" до нас в країну? Гадаю, не забули? Саме Порошенко сподівався, що досвідчені менеджери з дружньої нам країни зможуть, зокрема, допомогти провести одну з реформ у правоохоронній системі - створення Національної поліції. Чи вдалась вона? Частково так: була створена патрульна поліція, а також зросла довіра громадян до нової-старої поліції, але потім реформа поступово почала згасати, а Є.Згуладзе і Х.Деканоідзе, які стояли на чолі цього руху, подали у відставку й виїхали з України. Знову виникає питання - чому? Напевне, гаранту додержання Конституції не вистачило політичної волі на радикальні зміни.
А відповідь знаходиться на поверхні - не було проведено очищення старої структури від хабарників та інших недостойних людей, які саме з цього приводу не могли бути представниками влади і захищати своїх громадян. Запрошення в нашу країну екс-президента Грузії М.Саакашвілі та надання йому громадянства й призначення на посаду голови Одеської обласної адміністрації було, скоріш, показовим наміром, ніж реальним бажанням проведенням справжніх реформ. Коли М.Саакашвілі взявся до роботи, то перше, з чого він почав, була митниця, через яку повз державну скарбницю проходили великі суми. До кого ж вони потрапляли? Зрозуміло - не до простих громадян, а до найбагатших. Невдовзі М.Саакашвілі був звільнений з посади і розповів про справжній стан речей державі, за що був незаконно позбавлений громадянства, яке, до речі, й незаконно отримав.
Упродовж останніх трьох років люди в Україні збідніли, в той час, коли статки олігархів значно зросли, тому цілком зрозуміло, що (свідомо чи ні) Саакашвілі почав своїми діями розхитувати громадський спокій в країні. Чому ж багато громадян України підтримали опального політика? Відповідь на це питання лежить на поверхні: небажання органів влади чути голос народу, та відсутність довгоочікуваних реформ. Крім того, почався тиск на НАБУ - єдиний орган, який почав боротьбу з корупцією, що звила гніздо у найвищих владних кабінетах. Так у складний час, коли йде війна і на кону дуже велика ціна - наша Незалежність, керівництво держави мало б схаменутися і зробити все від нього залежне, щоб не допустити чергового "Армагедону" для нашої держави. Все в його руках, а, вірніше, в руках однієї людини - президента П.Порошенка.
Микола Нагорний, журналіст,
для порталу "Воля народу"
Коментарі
