Володимир Фесенко: Порошенко і Медведчук посилюють контраст, створюють ідейно-політичну поляризацію
Порошенко використовує слова Медведчука на свою користь. Та що, коли вони дійдуть до Верховної Ради?
Неправильно говорити, що на Медведчука відкрили справу. Це було кримінальне провадження, яке відповідно до чинного процесуального кодексу, мають обов’язково відкрити чи за заявою того чи іншого депутата, чи за рішенням суду.

Як відомо, нинішнє провадження відкрили за заявою депутата Андрія Тетерука, що видається мені піаром "Народного фронту". Під час з’їзду саме цієї партії 2 лютого лунала критика, що неприпустимо, коли після Революції Гідності такі негідники як Медведчук піднімають голову. Тож "Народний фронт" вирішився обмежитись не лише заявами, а і зробити певні юридичні кроки.

Та ми пам’ятаємо гучні кримінальні впровадження проти депутата Антона Геращенка і міністра Володимира Омеляна – навіть проти президента Порошенка. А потім усе швидко закінчувалось, бо складу злочину не виявляли. І зараз виникне така ж ситуація. Я не бачу перспективи кримінального впровадження проти Медведчука, і поясню чому. Буду посилатися, як не дивно, на генпрокурора України Юрія Луценка.

Нещодавно він дав інтерв’ю і на питання щодо Медведчука відповів, що йому теж хотілось б відкрити проти останнього якусь справу та немає за що причепитися. Луценко визнав, що Медведчук – досвідчений юрист, а тому страхується і не робить протиправних кроків. Він робить політичні заяви, але при цьому не виходить за рамки закону. І навіть та стаття, за якою нині було відкрито кримінальне впровадження – про заклики до порушення територіальної цілісності в зв’язку з його пропозицією автономії для Донбасу – навряд чи буде визнана порушеною. У нас не карають за це: можна закликати до федеративного устрою. І Медведчук не раз закликав, а тому я і посилаюсь на генпрокурора Луценка, який повторює – підстав для відкриття кримінальної справи немає.

Та ненадовго відкрите кримінальне провадження представлять як аргумент на користь Порошенка: мовляв, ми все ж таки проти Медведчука і не даємо йому спокійно жити. Обидва політики працюють в інтересах свого візаві.  Навіть їх з’їзди були одночасно проведені. Порошенко і Медведчук посилюють контраст, створюють ідейно-політичну поляризацію. Медведчук – полюс проросійських сил, на фоні якого навіть Бойко виглядає поміркованим, відверто закликає до перемовин із сепаратистами, автономії Донбасу. Це, безумовно, викликає роздратування. А тому Порошенко грає на другому полюсі – войовничого патріотизму.

Така гра вигідна обом. За даними соціологів, людей з проросійськими поглядами у нас від 10% до 15%. Такі можуть підтримувати Путіна, на них і спрямовані заяви Медведчука. Ну а Порошенка використовує його слова на підтвердження того, що може відбутись проросійський реванш з боку Путіна, і нам треба боротися, підтримуючи діючого президента.

Яке політичне майбутнє Медведчука? Я не прихильник версії, що він стане наступним прем’єр-міністром чи спікером – так вважає, наприклад, Сергій Лещенко та деякі інші політики та експерти. Я думаю, що він піде зі своєю новоствореною партію та іншими проросійськими силами на вибори окремо, або усі разом таки об’єднаються.

І у Верховну Раду вони пройдуть. Разом чи дві-три сили, але в будь-якому разі кількість депутатів-вихідців з колишньої Партії регіонів, які підтримують примирення з Росією, може вирости приблизно в два чи більше разів.

Вони матимуть одну з найбільших фракцій у парламенті, та не більшість. Бо 100 депутатів з лишком – це не 226. Вони можуть отримати контроль на деякими комітетами, чи отримати посаду другого віце-спікера. Медведчук, між іншим, колись її вже займав. Все залежить від того, чи повториться нинішня ситуація, коли Опозиційному блоку відмовили в таких посадах. Якщо так, то опозиція зможе претендувати на регламентний комітет, і Медведчук як юрист може його очолити.

Чи погодиться на такий варіант парламентська коаліція? Це питання відкрите.

Медведчук – дуже сильний подразник і вкрай токсичний. На мій погляд, через його особистість та контраверсійні дратівливі заяви потенційні парламентські фракції типу «Батьківщини», чи нині прохідних «Слуги народу» і «Громадянської позиції», не підуть на офіційний політичний союз з партією Медведчука та іншими проросійськими силами. Бо це не сприймуть їх виборці.

У коаліцію проросійських ніхто не візьме, та їхній вплив у парламенті зросте. Все ще більше поляризується на фоні усе частіших ідеологічних конфліктів щодо питання Росії, Донбасу, а також церковного. Так чи інакше, а депутати цієї платформи будуть використовувати парламентські інструменти для тиску на правоохоронні органи, та сам процес зміцнення і розвитку Православної церкви України – тобто у всякий спосіб захищати Московський патріархат.

Така поляризація посилить напругу в Верховній Раді – не виключно, що аж до бійок.

Володимир Фесенко, політолог
Інф.: nv.ua

Коментарі

 

Додати коментар

Захисний код
Оновити