Політична криза в Білорусі триває вже два місяці - якщо рахувати з дня виборів 9 серпня
Спробуємо розібратися, які висновки можна зробити за підсумками двох місяців протестів.
Влада відновила контроль над ситуацією в країні.
Якщо розкол їй і загрожував, то цей період уже в минулому.

Загалом білоруська політична система показала свою стійкість і запас міцності - багато в чому завдяки силовому блоку і волі самого Лукашенка.

Як і очікувалося, проти державного "лома" в опозиції не знайшлося прийому.

А особисті якості самого Лукашенка не дозволяли припускати "януковичівський" варіант розвитку подій. Ця воля до влади і готовність захищати до останнього свої ідеали і досягнення (якими б вони не були) значною мірою мотивували і силовиків.

Ще одним мотиватором для згуртування силовиків стало насильство з боку протестувальників у перші дні протестів (сутички, наїзди автомобілями) і цькування в усі наступні.

Плюс те, що, як опозиція думала, спрацює на розкол - пропозиція фінансової компенсації за звільнення. Це було сприйнято як 30 срібняків за порушення присяги, тобто не перехід у стан протестуючих з ідейних міркувань, а оплачена зрада.

Чиновники ж не побачили для себе ніяких перспектив переходу - опозиція нічого конкретного не пропонувала, а чиновники люблять чіткість і передбачуваність.

До того ж бюрократи-професіонали будуть затребувані за будь-якого розкладу. Тому робити різкі рухи їм немає ніякого сенсу.

Влада перехоплює ініціативу у протестувальників.

Яскравий приклад - таємна інавгурація. З одного боку, опозиції не дали підготуватися до заходу, в результаті протест вийшов хаотичний, а з іншого - влада зняла інтригу з датою закінчення повноважень за попереднім терміном.

Тобто небезпечних розвилок для Лукашенка більше не залишилося. І тепер влада буде нав'язувати свій порядок денний з конституційною реформою.

Всередині владної системи йде розбір польотів за підсумками виборчої кампанії і післявиборчих протестів.

Оргвисновки будуть зроблені - система і раніше показувала свою адаптивність і здатність хоча б частково вивчати уроки своїх проколів.

Однак ці висновки будуть зроблені не зараз - бо це підірве монолітність держапарату і створить непотрібні тертя в той час, коли загроза політичної нестабільності до кінця не ліквідована.

А поки ми будемо спостерігати реакцію в її контрреволюційному сенсі.

У опозиції майже не залишилося важелів впливу на ситуацію.

Немає політичного центру, який би представляв протестувальників, немає структур, немає єдиної території протесту.

Замість цього є самопризначена Координаційна рада, в якій визначальну роль відіграють представники "старої опозиції" і яка намагається виконувати представницьку функцію, не впливаючи на ситуацію в "полі".

Функція координації протесту все ще залишається за телеграм-каналом Nexta.

Прикметно, що ні Координаційна рада, ні Тихановська і її радники, ні Nexta не намагаються займатися проєктуванням, створенням більш-менш конкретних програм для різних груп населення.

Неідеологічні меседжі для максимально широкої аудиторії - може, і гарний хід в рамках раптової електоральної революції проти набридлого режиму, але при затяжному протесті такий підхід починає працювати проти його організаторів.

Коли дія революційної екзальтації починає минати, з'являється потреба осмислити перспективи і реальні можливості.

Одних гасел і мемів тут вже недостатньо. В цьому плані цей протест сильно відрізняється від спроб 2006 і 2010 років - тоді намагалися описувати бажане майбутнє.

З важелів впливу на владу в опозиції залишилася тільки вулиця.

Вуличний протест трансформувався: відбулася його карнавалізация, він підкреслено неагресивний і хаотичний.

Акції вихідного дня все більше нагадують колективну терапію після отриманої травми в перші дні після виборів.

І хоча масовість вуличних акцій дещо знижується (неможливо підтримувати революційний ентузіазм на тому ж рівні кілька місяців шляхом безцільного ходіння вулицями), та все ж говорити про "видихання" протесту явно передчасно.

Білоруський протест йде вглиб і набуватиме інших форм.

ДЗЯНІС МЕЛЬЯНЦОВ, координатор програми «Зовнішня політика Білорусі» Ради з міжнародних відносин "Мінський діалог"
Інф.: eurointegration.com.ua

Коментарі

 

Додати коментар

Захисний код
Оновити